Перейти до вмісту

Мері Ворнок, баронеса Ворнок

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ворнок.
Мері Ворнок, баронеса Ворнок
англ. Mary Warnock, Baroness Warnock
Ім'я при народженніангл. Helen Mary Wilson
Народилася14 квітня 1924(1924-04-14)
Вінчестер, Гемпшир, Англія
Померла20 березня 2019(2019-03-20) (94 роки)
Країна Велика Британія
Діяльністьфілософ, викладачка університету, політична діячка, письменниця
Галузьфілософія[1], етика[1], екзистенціалізм, філософія свідомості, філософія освіти, special educational needsd, Наукова етика[d], медична етика і охорона довкілля
Alma materКоледж Леді Маргарет (1948), Prior's Field Schoold і St Swithun's Schoold
Знання мованглійська
ЗакладКоледж святого Х'юd, Гертон-коледж (Кембридж), Коледж святого Х'юd, Ґрешам-коледж, Коледж Леді Маргарет і Oxford High Schoold[2]
ЧленствоБританська академія (2019)[3]
Титулбарон і пожиттєвий пер
Посадачлен Палати лордів[d], principald і директор школи[d]
БатькоArchibald Edward Wilsond[4][5]
МатиEthel Mary Schusterd[4][5]
РодичіДункан Вілсон (брат)
Брати, сестриDuncan Wilsond[5]
У шлюбі зGeoffrey Warnockd[5]
Діти (5)5
Нагороди

Гелен Мері Ворнок, баронеса Ворнок (при народженні Вільсон; 14 квітня 1924 — 20 березня 2019) — англійська філософиня моралі, освіти та розуму, письменниця екзистенціалізму.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки життя та освіта

[ред. | ред. код]

Народилася 14 квітня 1924 року[6] в Вінчестері, Англія, і була наймолодшою із семи дітей. Її мати Етель була дочкою успішного банкіра та фінансиста Фелікса Шустера.[7] Батько Арчібальд Едвард Вілсон (1875—1923) був хатнім майстром і викладачем німецької мови в коледжі Вінчестер і помер до її народження.[8][9] Мати більше не виходила заміж.[10]

Ворнок виховували її мати та няня. Вона ніколи не знала свого старшого брата Малькольма (1907—1969), який мав аутизм. Про нього піклувались в будинку пристарілих, останні дні він провів у лікарні Дорсету. Ще один брат помер дуже молодим. Інший її брат, Дункан Вілсон (1911—1983), був британським дипломатом, який став послом в Радянському Союзі до того, як взяти посаду майстра коледжу Корпус-Крісті в Кембриджі.[11] Коли дівчинці було сім місяців, сім'я переїхала в будинок Келсо, триповерховий вікторіанський будинок, нині музичний центр при коледжі Пітера Саймондса. Мері та її сестру Стефану доглядала в першу чергу сімейна няня. Отримала освіту в школі св. Світуна, Вінчестер, а потім у Польовій школі Пріора в містечку Гілдфорд в Сурреї.[11]

Зазначала, що в дитинстві її бентежила мати, що на вигляд відрізнялася від більшості людей, часто одягаючи довгий розпущений темно-червоний одяг і ходячи з вивернутими ногами. Однак коли дівчині було близько 15 років, вона почала захоплюватися ексцентричністю та незалежним мисленням своєї матері.[10]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Філософія

[ред. | ред. код]

У 1949–66 рр. Ворнок була стипендіаткою і викладачкою філософії в коледжі Сент-Х'ю, Оксфорд.[12] Окрім чоловіка Джеффрі Ворнока, тодішнього співробітника коледжу Магдалини, до цього кола в цей період входили філософи Берлін Ісайя, Стюарт Гемпшир, Девід Пірс та Пітер Стросон, а також автори Кінгслі Еміс і Девід Сесіл. Вона брала участь у радіодебатах з філософії, що транслювалися у Третій програмі. Її запросили писати про сучасну етику для серії, опублікованої Oxford University Press, яка привела Ворнок до вивчення Сартра та Екзистенціалізму, в результаті чого було опубліковано три книги між 1963 та 1970 рр.

Вона була науковою співробітницею в Коледжі Леді Маргарет з 1972 по 1976 рік. У 1976 р. Вона опублікувала книгу «Уява»[9] У 1976–84 рр. була старшою науковою співробітницею коледжу Св. Х'ю, а в 1985 році стала почесною співробітницею коледжу. Працювала господинею коледжу Гіртон, Кембридзький 1984—1991. У 1992 році вийшла на пенсію, але продовжувала працювати в громадських комітетах, писати та редагувати книги, зокрема «Використання філософії» (1992), «Уява та час» (1994) та «Керівництво з етики розумної людини» (1998). У 1992 році читала лекції Гіффорда під назвою «Уява та розуміння» в Університеті Глазго.[13] У 2000 році була запрошеною професоркою риторики в Лондонському коледжі Грешем.[14]

Багато писала про етику, екзистенціалізм та філософію розуму.[15]

Освіта

[ред. | ред. код]

На початку 1960-х років, ще викладаючи в коледжі Сент-Х'ю, Ворнок зайняла місце в Оксфордширському місцевому управлінні освіти. З 1966 по 1972 р. вона була директором Оксфордської середньої школи для дівчат, відмовившись від посади, коли її чоловіка призначили директором Хартфордського коледжу в Оксфорді.[7][9] Наприкінці 1970-х вона видала три книги на тему освіти. У 1980-х і 1990-х роках вона написала колонку до «Освітньої добавки Times», а також брошуру «Університети: пізнаючи наші думки», а в 1985 році прочитала лекцію Річарда Дімблбі на тему «Вчитель навчає себе».

Мовлення

[ред. | ред. код]

Ворнок була членом Незалежного управління мовлення з 1972 по 83 рік. У 1980 році її розглядали на посаду голови Ради керівників BBC.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружилася з Джеффрі Ворноком, пізніше проректором Оксфордського університету в 1949 році. У них було два сини й три дочки; він помер у 1995 році.[16] Померла у 94 роки 20 березня 2019 року.[17]

Праці

[ред. | ред. код]

Як голова слідчих комітетів:

Як авторка:

Як редакторка:

  • Сартр: Збірник критичних нарисів (1971)[10]
  • Жінки-філософи, London, J. M. Dent (1996) ISBN 9780460877381[9]
  • Мистецтво для всіх?: Їхня політика та наша культура (2000; з Марком Воллінгером) ISBN 978-0953977208[10]

 Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ https://www.giffordlectures.org/lecturers/mary-warnock
  3. ↑ https://www.thebritishacademy.ac.uk/fellows/mary-warnock-FBA-hon
  4. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  5. ↑ а б в г Kindred Britain
  6. ↑ Rubinstein, William D.; Jolles, Michael; Rubinstein, Hilary L. (22 лютого 2011). The Palgrave Dictionary of Anglo-Jewish History. Palgrave Macmillan. ISBN 9781403939104 — через Google Books.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. ↑ а б Brown, Andrew. The practical philosopher. The Guardian. Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 16 березня 2021.
  8. ↑ Devlin, Hannah (21 березня 2019). Philosopher Mary Warnock dies aged 94. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 31 серпня 2019. Процитовано 21 березня 2019.
  9. ↑ а б в г д е ж и к л м н O'Grady, Jane. Lady Warnock obituary. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 16 березня 2021.
  10. ↑ а б в г Mary Warnock. The Gifford Lectures. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 16 березня 2021.
  11. ↑ а б . BBC. {{cite episode}}: Пропущений або порожній |series= (довідка)
  12. ↑ Girton College, Past Mistresses. Girton College, Cambridge. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 16 березня 2021.
  13. ↑ Imagination and Understanding. The Gifford Lectures. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 16 березня 2021.
  14. ↑ List of professors. Gresham College. {{cite web}}: |archive-url= вимагає |archive-date= (довідка)
  15. ↑ Honderich, Ted (1995). The Oxford Companion to Philosophy (вид. 1. publ.). Oxford: Oxford University Press. с. 907. ISBN 0-19-866132-0.
  16. ↑ Belief transcript: Mary Warnock interview. Wayback Machine. {{cite web}}: |archive-url= вимагає |archive-date= (довідка)
  17. ↑ Devlin, Hannah. Philosopher Mary Warnock dies aged 94. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 31 серпня 2019.
  18. ↑ Digitisation activities. Bopcris.ac.uk. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 12 серпня 2011.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Мері Ворнок, баронеса Ворнок

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мері_Ворнок,_баронеса_Ворнок&oldid=42414297