Метаепістемологія
Метаепістемологія — це філософська дисціпліна, що досліджує епістемологію. У той час як епістемологія є (в широкому сенсі) філософською теорією знання, його природи та сфери застосування, метаепістемологія робить крок назад від конкретних предметних дебатів у епістемології, щоб досліджувати припущення та зобов'язання тих, хто бере участь у цих дебатах, а також наявність(чи ні) об'єктивних епістемічних фактів, як охарактеризувати предмет епістемології і методологію епістемології.[1]
За словами філософа Домініка Куензле, метаепістемологію придумав Родерік Ферт у статті 1959 року, в якій обговорювали погляди Родеріка Чізхолма на етику переконань.[2] Річард Брандт використав цей термін у 1967 році в Енциклопедії філософії, визначивши його як дисципліну вищого порядку, аналогічну метаетиці, яка намагається пояснити епістемічні концепції та зрозуміти логіку, що лежить в основі епістемічних тверджень.[3]
Метаепістемологічні реалісти вважають, що існують епістемічні факти, і що ці факти не залежать від розуму. Таким чином, це означає, що для реаліста, коли ви говорите, що знаєте, що Париж є столицею Франції, є факт, або ви знаєте це, або не знаєте цього. Крім того, отримання цього факту залежить не лише від, наприклад, культурного консенсусу, схвалення чи того, що ви думаєте про те, що знаєте.
Існує два центральні типи метаепістемологічних антиреалістів: ті, які відкидають епістемічні факти, і ті, які визнають епістемічні факти, але відкидають те, що отримання цих фактів не залежить від розуму, як наполягає реаліст.[1]
Одне питання в метаепістемології стосується того, як охарактеризувати предмет епістемології. Про що йдеться в епістемології? Які питання є справжніми епістемологічними?
 | Цей розділ потребує доповнення. |
Партикуляристська стратегія починається з першого запитання і на цій основі потім відповідає на друге запитання. Методист не робить такого початкового припущення, що ми взагалі маємо будь-які знання, а замість цього спочатку відповідає на більш загальне запитання про те, якими є критерії знання, а потім лише на цій основі відповідає на запитання.
Метаепістемологічне завдання епістемологів, які висувають семантичний аналіз полягає в тому, щоб сформулювати, як ми повинні розуміти доказове значення моделей використання у підтримці семантичного аналізу (тобто, умови істинності) та семантичний аналіз для встановлення природи референтів термінів, які фігурують у цьому аналізі.
Друга метаепістемологічна відповідь на питання полягає в тому, що вона прояснює щось про концепцію (або концепції), виражену цією схемою.
Третій вид аналізу — метафізичний аналіз. Як каже Соса, аналізуючи знання: Тут наша увага зосереджена на об'єктивному явищі, яке не потребує ні вираження, ні концепції. Наша увага скоріше зосереджена на стані, в якому перебувають люди, або дії, яку вони виконують. Це явище, онтологію якого ми зараз хочемо зрозуміти. Яка природа такого стану або вчинку і чим воно обґрунтоване? На підставі чого це актуально, коли це актуально?
Експериментальна епістемологія використовує методологію психології, когнітивних та інших наук (наприклад, цифрових гуманітарних наук) для вивчення (зазвичай) моделей знання, обґрунтування та інших епістемічних атрибутів.[1]
- ↑ а б в Carter, J. Adam; Sosa, Ernest (2022). Zalta, Edward N. (ред.). Metaepistemology. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Spring 2022). Metaphysics Research Lab, Stanford University.
- ↑ Kuenzle, Dominique (26 червня 2017). Refurbishing Epistemology: A Meta-Epistemological Framework (англ.). Walter de Gruyter GmbH & Co KG. ISBN 978-3-11-052545-8.
- ↑ Epistemology and Ethics, Parallel Between | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Процитовано 3 вересня 2024.
