Наївний реалізм
Наївний реалі́зм — епістемологічна позиція у філософії і в повсякденній свідомості, згідно з якою реальне все, що нормальна людина сприймає в нормальних умовах і описує загальноприйнятою і відповідною фактам мовою[1]. З точки зору наївного реаліста реальність — це те, що він особисто сприймає за допомогою своїх органів чуття, а також те, що він думає і знає про чуттєвий світ. У повсякденному житті наївний реалізм шкодить здоровій психології пізнання, а в науці веде до догматизму й некритичного гіпостазування теоретичних понять[2]. Згідно з наївним науковим реалізмом теорія, яку визнало наукове товариство, має абсолютну істинність, тобто дає повний і точний образ описуваної системи об'єктів[3]. Альтернативою наївному реалізму служить критичний реалізм, який вважає будь-яку наукову теорію істинною лише як модель і підкреслює творчу активність суб'єкта пізнання.
Теорія наївного реалізму може бути охарактеризована як прийняття п'яти вірувань :
- Існує світ матеріальних об'єктів.
- Істинність тверджень про ці об'єкти можна перевірити за допомогою чуттєвого досвіду.
- Ці об'єкти існують не тільки, коли вони сприймаються, але також і тоді, коли вони не сприймаються. Ці об'єкти незалежні від сприйняття.
- Ці об'єкти можуть зберігати якості, які ми спостерігаємо при їхньому сприйнятті, навіть, коли вони не сприймаються. Їхні якості незалежні від сприйняття.
- За допомогою наших відчуттів ми осягаємо світ безпосередньо і таким, який він є насправді. Здебільшого наші претензії на знання світу обґрунтовані.
Для поведінки наївних реалістів характерні такі особливості :
- Переконаність у власному сприйнятті об'єктів і подій такими, які вони насправді; віра в свою неупередженість і неупередженість в розумінні наявних даних або інформації.
- Очікування від інших раціональних спостерігачів тих же реакцій, дій і думок, що й у себе, за умови, що їм була доступна та ж інформація.
- Пояснення неприйняття своєї точки зору яким-небудь індивідом або групою трьома причинами:
- цьому індивіду або цій групі були надані інші відомості (у цьому випадку, за умови, що інша сторона раціональна і нейтральна, обмін інформацією або її об'єднання повинні привести до консенсусу)
- цей індивід або ця група ліниві, ірраціональні або ж взагалі не здатні прийти до розумних висновків на основі об'єктивних даних,
- цей індивід або ця група схильні до тенденційності в інтерпретації фактів або в висновках через вплив ідеології, егоїзму чи іншого особистісного фактора.
- ↑ Філософія. Підручник. / Під ред. В. Д. Губіна, Т. Ю. Сидориної, В. П. Філатова. — М.: Русское слово, 1996. — 432 с. [Архівовано 26 жовтня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Великий психологічний словник. Мещеряков Б., Зінченко В. Олма-пресс. 2004.(рос.)
- ↑ Краєвський В. Тру ступені пізнання та суперечка реалізму з антиреалізмом(рос.)
- Д. Микитенко. Реалізм наївний // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 540. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Наївність // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1069-1070. — 1000 екз.
Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |