Мегді Базарґан

Мегді Базарґан перс. مهدی بازرگان азерб. Mehdi Bəzargan
перс. مهدی بازرگان
Мегді Базарґан перс. مهدی بازرگان азерб. Mehdi Bəzargan
74-й прем'єр-міністр Ірану 1-й прем'єр-міністр Ісламської Республіки Іран
17 лютого 1979 — 6 листопада 1979
Попередник	Шапур Бахтіяр
Наступник	Мохаммад Алі Раджаї
Міністр закордонних справ
1 квітня 1979 — 12 квітня 1979
Попередник	Карім Санджабі
Наступник	Ебрагім Язді
Народився	1 вересня 1908(1908-09-01) Тебриз, Персія
Помер	20 січня 1995(1995-01-20) (86 років) Цюрих, Швейцарія
Похований	Кум
Відомий як	політик, інженер, ерудит
Місце роботи	Тегеранський університет
Громадянство	Іран
Національність	азербайджанець
Alma mater	Центральна школа Парижа
Політична партія	Руху за свободу (англ. Freedom Movement of Iran)
Батько	Хаджи Аббаскулі Табрізі (помер в 1954)
У шлюбі з	Малак Табатабаі (з 1939)
Діти	2 сина, 3 дочки
Релігія	Іслам, шиїзм
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Мегді Базарґан (перс. مهدی بازرگان, азерб. Mehdi Bazərgan; 1 вересня 1908, Тебриз — † 20 січня 1995, Цюрих, Швейцарія) — іранський вчений, громадський і політичний діяч, 75-й прем'єр-міністр Ірану. Пропрацював на цій посаді лише дев'ять місяців і подав у відставку через незгоду з політикою релігійного лідера Ірану аятолою Хомейні.

Життєпис

Мегді Базарґан народився 1905 року в Тебризі в сім'ї дрібного торгівця, азербайджанець за походженням. В 1926—1936 роках вчився у Франції (École Centrale des Arts et Manufactures), після повернення на батьківщину — у 1940 році викладав інженерну справу в Тегеранському університеті, де з часом став деканом факультету технології. У роки Другої світової війни воював у складі французьких військах генерала де Голля.

В роки правління Мохаммеда Мосаддика керував Національною Іранською нафтовою компанією (NIOC), у 1951 році став заступником міністра освіти. Після усунення Мосаддика від влади в 1953—1957 роках емігрував до Франції. Був спізасновником Національного фронту Ірану (1953) та Визвольного руху (1961, разом з аятолою Талегані). Після повернення до Ірану чотири рази заарештовувався, в 1964—1967 роках відбував тюремне покарання, але був амністований із забороною займатись політичною діяльністю.

Повернувся в політику в 1978 році, вів переговори із аятолою Хомейні про повернення в Іран, організував ісламські спілки вчителів, інженерів та лікарів. Після перемоги Ісламської революції був призначений Хомейні главою тимчасового уряду, проте практично зразу не знайшов з ним спільної мови у питанні подальшого розвитку Ірану. Зокрема Базарґан був проти зміни назви країни на «Ісламську Республіку Іран», страти колишнього глави уряду Аміра-Аббаса Говейди, створення ісламських революційних трибуналів. Вперше подав у відставку в березні 1979 року, яка не була прийнята Хомейні. Остаточно залишив пост глави уряду в листопаді, коли радикально налаштовані студенти захопили посольство США в Тегерані і взяли в заручники його співробітників, назвавши це «найпринизливішою подією за час його прем'єрства».

У 1980 році Базарґан був обраний в меджліс Ірану, де очолив парламентську фракцію партії Національно-визвольний рух Ірану та став одним із найбільших критиків влади. Партія бойкотувала парламентські вибори 1985 року, а кандидатура Базарґана на пост президента була відхилена революційною Радою вартових Ірану. У 1986 році Базарґан і кілька його соратників були викрадені та побиті групою ісламських радикалів.

Заснував «Асоціацію захисту свободи і суверенітету іранського народу», яка виступала проти Ірано-іракської війни і експорту ісламської революції.

Автор близько 50 книг.

В 1994 році був госпіталізований у Тегерані, після чого вилетів на лікування до Швейцарії, де помер від серцевого нападу 20 січня 1995 року.

Див. також

• Ісламська революція в Ірані
• Захоплення американських заручників у Тегерані

Посилання

• Офіційний вебсайт [Архівовано 21 січня 2016 у Wayback Machine.]