Микитась Василь Лазарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Василь Лазарович Микитась
Народився23 жовтня 1924(1924-10-23)[1]
Жовте, П'ятихатський район, Криворізька округа, Катеринославська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер20 березня 1999(1999-03-20) (74 роки)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьпедагог
Alma materДніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Галузьлітературознавство
ЗакладІнститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор філологічних наук
НагородиМедаль «За відвагу» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Василь Лазарович Микитась (23 жовтня 1924, Жовте — 20 березня 1999, Київ) — український літературознавець, педагог, доктор філологічних наук1971 року), професор1990 року).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 23 жовтня 1924 року в селі Жовтому (тепер П'ятихатського району Дніпропетровської області).

Учасник Другої світової війни. Закінчив Дніпропетровський університет; у 19551970 роках працював в Ужгородському університеті, у 19701974 роках — в Інституті історії АН УРСР, з 1974 року — завідувач відділом рукописних фондів і текстології, з 1979 року — завідувач відділом давньої української літератури, з 1985 року — провідний науковий співробітник Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка АН УРСР.

Помер в Києві 20 березня 1999 року. Похований на Новобайковому кладовищі.

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Літературну діяльність розпочав з віршів, що з'являлись у піонерській газеті «На зміну» з благословення Павла Тичини. Автор понад 200 публікацій та багатьох книжок, серед яких:

  • «О. В. Духнович»;
  • «Український письменник-полеміст Михайло Андрелла»;
  • «Давні рукописи й стародруки»;
  • «Літературний рух на Закарпатті другої половини ХІХ ст.»;
  • «Галузка могутнього дерева»;
  • «Проти фальсифікації спадщини Лесі Українки»;
  • «Правда про Василя Стефаника»;
  • «Через гори і кордони»;
  • «З ночі пробивалися…»;
  • «Іван Франко — дослідник української полемічної літератури»;
  • «Давньоукраїнські студенти і професори»;
  • «Вінценосні розпусниці»;
  • «Геній у терновому вінку: А.Ю. Кримський».

Один з авторів колективних літературознавчих досліджень.

У 1962 упорядкував і написав передмову до колективної збірки «Гірські квіти», що вийшла друком в Ужгороді.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. Гірські квіти: вірші / Марійка Підгірянка, Миколая Божук, Маруся Тисянська ; Вступ.ст. Максим Тадейович Рильський ; Упоряд., передмова Василь Лазарович Микитась . — Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1962 . — 95 с. : іл. — укр. мовою

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]