Микитенко Олег Іванович
Олег Іванович Микитенко | |||||
---|---|---|---|---|---|
Народився | 22 грудня 1928 Харків | ||||
Помер | 26 жовтня 2020 (91 рік) Київ | ||||
Країна | ![]() ![]() | ||||
Національність | українець | ||||
Діяльність | перекладач, журналіст ![]() | ||||
Alma mater | Київський державний університет | ||||
Галузь | Літературознавство | ||||
Заклад | Журнал «Всесвіт» | ||||
Посада | Головний редактор журналу «Всесвіт» | ||||
Науковий ступінь | Кандидат філологічних наук | ||||
Членство | Національна спілка журналістів України Національна спілка письменників України ![]() | ||||
Батько | Микитенко Іван Кіндратович | ||||
Мати | Микитенко Зінаїда Григорівна | ||||
Діти | Микитенко Євген Олегович Микитенко Юрій Олегович | ||||
Нагороди |
|
Олег Іванович Микитенко (22 грудня 1928, Харків — 26 жовтня 2020, Київ) — український літературознавець і перекладач. Кандидат філологічних наук (1974). Батько журналіста, літературознавця і перекладача Юрія Микитенка та дипломата Євгена Микитенка.[1]
Народився 22 грудня 1928 р. в Харкові в родині письменника Івана Микитенка. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (1952). Очолював з 1986 р. журнал «Всесвіт».
Автор сценаріїв документальних фільмів: «Слово про письменника й громадянина» (1967), «Шляхи комунарів» (1984).
Автор книг: «В червоних лавах. З історії міжнародних зв'язків української радянської літератури» (1974), «Шляхами дружби» (1984).
Має понад 200 статей в збірниках, періодиці, 22 книги різних авторів в перекладі з чеської, словацької, російської, італійської, санскриту (у співавторстві); упорядник і редактор понад 20 книг.
Володів чеською, англійською мовами.
Помер 26 жовтня 2020 року.[2]
- Нагороджений орденом Дружби народів.
- Заслужений працівник культури України (10.2001).
- Лауреат премії імені Миколи Лукаша (1998).
- Нагороджений орденом «За заслуги» ІІ ступеня[3][4].
- Член Національної Спілки письменників України.
- Член Спілки журналістів України (з 1959), Всеукраїнської асоціації сходознавців (з 1991).
- Член президії Ради Товариства «Україна і світ»;
- член президії Товариства «Україна-Китай».
- Один із засновників і член президії Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (1968—1997).
- ↑ «Микитенко був людиною, створеною для успіху» // Антоніна Корінь, співробітник [[Кіровоградський міський літературно-меморіальний музей І. К. Карпенка-Карого - літературно-меморіального музею І. К. Карпенка-Карого]], член [[Національна спілка письменників України - Національної спілки письменників України]]. «[[Кіровоградська правда]]», 7.09.2012. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
- ↑ Помер літературознавець і перекладач Олег Микитенко. Буквоїд. 26 жовтня 2020. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
- ↑ Указ Президента України від 25 червня 2016 року № 276/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
- ↑ Міністр культури Євген Нищук вручив державні нагороди українським митцям. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 16 листопада 2016.
- Письменники Радянської України. 1917–1987. К., 1988. — С.403;
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.410—411;
- Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.308.
- Микитенко Олег Іванович. Біографія на сайті «Відкрита Україна» [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Микитенко Олег Іванович // ЕСУ
- Микитенко Олег Іванович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 202.
- Народились 22 грудня
- Народились 1928
- Померли 26 жовтня
- Померли 2020
- Члени НСЖУ
- Члени НСПУ
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена Дружби народів
- Заслужені працівники культури України
- Лауреати премії імені Максима Рильського
- Українські літературознавці
- Українські перекладачі
- Уродженці Харкова
- Лауреати премії Ars Translationis