Перейти до вмісту

Степанюк Борислав Павлович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Борислав Павлович Степанюк
Борислав Степанюк в 1954 році
Народився16 липня 1923(1923-07-16)
с. Канівщина Чернігівської області
Помер12 травня 2007(2007-05-12) (83 роки)
Київ, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник
Alma materКДУ імені Тараса Шевченка (1947) і Прилуцький гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені І. Я. Франка (1941)[1]
ЗакладВ-во «Український письменник»
Мова творівукраїнська
Жанрвірш, поема, сонет, балада
ЧленствоСП СРСР
ПартіяКПРС[2]
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди

Борисла́в Па́влович Степаню́к (народився 16 липня 1923, село Канівщина Чернігівської області —† 12 травня 2007, Київ) — український поет, перекладач з литовської та чуваської літератури, журналіст. Функціонер комуністичних органів СРСР в Україні.

Література

[ред. | ред. код]

Народився в родині селянина. Учасник війни. Був бійцем-диверсантом, воював на Ленінградському та Волховському фронтах у Червоній армії. В одному з боїв був тяжко поранений. Перебуваючи на лікуванні в Киргизстані, навчався в Киргизькому педінституті, друкуватися в газеті «Иссык-кульская правда».

Нагороджений радянськими орденами Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеня, медалями.

1944 року повертається в Україну і працює секретарем Яблунівського райкому ЛКСМУ (Чернігівщина). Потім продовжує навчання в Київському університеті.

Після закінчення університету тривалий час працював у видавництві «Радянський письменник» (1947—1986): завідувач редакції поезії, заступник головного редактора видавництва «Радянський письменник», редактор щоквартальника «Поезія».

Творча діяльність

[ред. | ред. код]

Друкуватися почав із 1943 року в газеті «Иссык-кульская правда» (Киргизстан). Починаючи з 1945 року, Степанюка друкують у московській пресі — в газетах, журналах, а також у молодіжних альманахах.

Член Союзу письменників СРСР з 1948 року.

Автор багатьох збірок лірики та поем.

Твори

[ред. | ред. код]

Поетичні збірки

  • «Назустріч веснам» (1948)
  • «Б'ють куранти» (1950)
  • «Ровесниці» (1951)
  • «З відкритим чолом» (1952)
  • «Батьківське вогнище» (1955)
  • «Ясна далечінь» (1956)
  • «Чекаючи весілля» (1960)
  • «Крізь сльози любові» (1962)
  • «В польовому вінку» (1963)
  • «Іменем сонця» (1966)
  • «Доземний уклін» (1967)
  • «Коса до пояса» (1968)
  • «Журавлики-веселики» (1969)
  • «Баладний лад» (1972)
  • «Синьоокий мій липень» (1973)
  • «П'ять пелюсток вогню» (1980)
  • «Поетичний триптих» (1980)
  • «Вибрані твори» у 2-х томах (1983)
  • «Поезії» (1993)
  • «Там, за Удаєм-рікою» (1993)
  • «На грані часу» (1994)
  • «Поеми вогню і болю» (1999)
  • «Обпалена всіма вітрами» (2000)
  • «В перебігу літ і доль»
  • «На хвилях Дажбог-ріки»
  • «І час воскрес» (2002)
  • «Струни комузу». (Переклади, 2003)

Плідно працював у галузі поетичного перекладу з російської, киргизької, чуваської. Переклав книжки Ю. Марцінкявічюса, А. Токомбаєва, Т. Сатилганова, М. Абилкасимової, А. Веяна, А. Велюгіна, М. Міршакара, X. Берулави, С. Єралієва, Т. Уметалієва, С. Джусуєва та інших.

Нагороди та пошанування

[ред. | ред. код]

За плідну поетичну та перекладацьку роботу нагороджений Почесними Грамотами Президій Верховної Ради України, Киргизької РСР та Чуваської АРСР. Заслужений працівник культури УРСР, Киргизької РСР, Чуваської АРСР. Борислав Степанюк є лауреатом премій імені В. Сосюри та М. Коцюбинського.

За поему «Діалог Сеспеля з Україною», твори з книги «Уклін тобі, Киргизіє» та «Синьоокий мій липень», а також за популяризацію творів братніх літератур у перекладах удостоєний премії ім. Павла Тичини «Чуття єдиної родини» (1974) та М. Рильського (2004) "за високохудожні переклади" найкращих зразків киргизької поезії, що увійшли до книги «Струни комуза» (Комуздун кылдары).

Одна з вулиць його рідного села носить ім'я Б. Степанюка.

У журналі «Перець» №12 за 1983 рік розміщено дружній шарж А.Арутюнянца, присвячений 60-річчю митця.[3]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


  1. http://www.pryluky-dytbiblioteka.edukit.cn.ua/literaturne_zhittya/pisjmenniki_priluchchini/stepanyuk_borislav/
  2. http://ukr-lit.net/stepanjuk.html
  3. Журнал перець 1983 12. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 16 квітня 2021.