Перейти до вмісту

Миколаївка (село, Дніпровський район)

Координати: 48°21′16″ пн. ш. 34°41′26″ сх. д. / 48.35444° пн. ш. 34.69056° сх. д. / 48.35444; 34.69056
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Миколаївка (Дніпровський район))
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Миколаївка.
село Миколаївка
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Дніпровський район Дніпровський район
Тер. громада Миколаївська сільська громада
Код КАТОТТГ UA12020090010020700
Облікова картка Миколаївка 
Основні дані
Колишня назва Карнаухівські хутори, Кархутори
Населення 1 266
Площа 5,26 км²
Густота населення 240 осіб/км²
Поштовий індекс 52060
Телефонний код +380 56
День села остання неділя вересня
Географічні дані
Географічні координати 48°21′16″ пн. ш. 34°41′26″ сх. д. / 48.35444° пн. ш. 34.69056° сх. д. / 48.35444; 34.69056
Середня висота
над рівнем моря 		77 м
Водойми рр. Суха Сура, Сухачівка, ставок у руслі р. Сухачівки
Відстань до
обласного центру 		28 км
Відстань до
районного центру 		39 км
Найближча залізнична станція Сухачівка
Відстань до
залізничної станції 		17 км
Місцева влада
Адреса ради с. Миколаївка, вул. Центральна, 32г
Вебсторінка mykolaivska.otg.dp.gov.ua
Сільський голова Тимчасово виконує обов’язки сільського голови Рикаш Наталія Григорівна
Карта
Миколаївка. Карта розташування: Україна
Миколаївка
Миколаївка
Миколаївка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Миколаївка
Миколаївка
Мапа
Мапа

CMNS: Миколаївка у Вікісховищі

Микола́ївка (у минулому три окремих села — Карнаухівські хутори, скорочено — Кархутори[1], Миколаївка та Василівка) — село в Україні, у Дніпровському районі Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 1 266 осіб. З 2020 року центр Миколаївської сільської територіальної громади.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Миколаївка розташоване на березі річки Суха Сура та її притоки Сухачівка, що наразі зникає в ставку на північно — східній околиці села. Вище за течією Сухої Сури до Миколаївки примикає село Благовіщенка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Сурсько-Михайлівка. По селу протікає кілька пересихаючих струмків з загатами. Через село проходять автомобільні дороги М30 (E50) і Р80.

Траса М30 ділить село на дві частини: Миколаївку — 1 (південна частина) та Миколаївку — 2 (північна частина).

Історія

[ред. | ред. код]

Заснування села Карнаухівські Хутори належить до першої половини XIX столітті. Першими його поселенцями були вихідці з села Карнаухівки (тепер — частина міста Кам'янського).

Село Миколаївка було засноване у 18 столітті запорізькими козаками[2]. Інтенсивне заселення села пов'язане з переселенням сюди вихідців з села (нині місто) Кам'янського наприкінці 19 ст.

Станом на 1886 рік на Карнаухівських хуторах Діївської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 633 особи, налічувалось 111 дворових господарств, існувала православна церква[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1246 осіб (573 чоловічої статі та 673 — жіночої), з яких 1235 — православної віри[4].

Станом на 1923 рік у селі Миколаївка мешкало 1495 осіб[5].

У 1929 році створюються колгоспи: у Миколаївці — «Дзержинець», у Василівці — «Червона Армія», у Карнаухівських Хуторах — «Ворошилівський» та «Переможець»[6].

Населення сіл вороже зустріло колективізацію. Навесні 1929 року в Миколаївці та Карнаухівських Хуторах спалахнули «бабині бунти»: жінки відбирали худобу й сільгоспінвентар[7]. Документ ДПУ від 14 березня 1930 року свідчив:

Миколаївка. Приступили до практичної роботи. Засіяли 17 десятин. Настрій селян змінюється, але робота йде кволо. Відвертих виступів у полі нема.

Карнаухівські хутори. Маються факти окремих виступів бідняків, які загітовані куркульнею і не бажають сіяти колективно, особисто жінки. Були випадки забирали суспільних коней.

Василівка. О 3 — й годині вночі представник Райвиконкому заарештував 3 куркулів, щоб із'яти та вів їх до Сільради, але в той час коло Сільради зібралося вже багато людей, як відбили заарештованих, а уповноважених закрили в кімнаті голови сільської ради та стояли навкруги с/ради. Заарештованого голову с/ради селяни підвели до телефону, щоб викликав Райвиконком для пояснення. Побили всі вікна в сільраді. По розмові з головою с/ради Карнаухівських Хуторів т. Гаркушею виявилось, що експортники хотіли побити уповноважених, але їх удалось стримати. Коли підходили до сільради то чули як селяни кричали: «Чого до нас прислали Осаду?» (Уповноваженого Райвиконкому)[8].

Населення масово покидало села, тікаючи на заводи до Кам'янського та Дніпропетровська.

У 1932 році за невиконання плану хлібозаготівель колгоспи всіх трьох сіл були занесені на «чорну дошку»: на колгоспи та селян були накладені великі штрафи м'ясом. Села зазнали великих втрат від Голодомору. Як свідчив мешканець Миколаївки Володимир Іванович Федоряк:

В Кархуторах 7 кладовищ. Восени бур'ян впаде (на кожному з них) побачите братські могили. Ховали у кургані щонайменше 30 чоловік. За виключенням розкуркулених вивезених в Сибір, можете називати всі сім'ї — або хтось вмер, або всі.[9]

За свідченням мешканця Миколаївки Дрозденка Гавриїла Пилиповича:

помирало багато. Десь на нашій бригаді (а у колгоспі було 3 бригади — усього 3000 чоловік з лишнім) до сотні. А по селу до п'ятсот.[10]

Загалом встановлено імена щонайменше 100 жителів села, які померли під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років[11].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3010 осіб, з яких 1339 чоловіків та 1671 жінка.[12]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1283 особи.[13]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[14]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1107 87.44%
російська 154 12.16%
білоруська 2 0.16%
болгарська 1 0.08%
румунська 1 0.08%
угорська 1 0.08%
Усього 1266 100%

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

У Миколаївці є навчальний ліцей, лікарня, бібліотека.

На території сільської ради діє ТОВ «Сільськогосподарська фірма „АгроСтар“».

Особистості

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Пов'язані

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Назви треба поважати [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (gorod.dp.ua, 24.10.2012)
  2. ↑ [1][недоступне посилання з квітня 2019]
  3. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 20 (рос. дореф.)
  4. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-60. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. ↑ Список населенных мест Каменского района Екатеринославского округа // Державний Архів Дніпропетровської області - Ф. Р. - 158. - Оп.1. - Спр. 11. - Арк. 184.
  6. ↑ Відомість про електрифікацію Камянської міської ради // Державний архів Дніпропетровської області - Ф. 1278. - Оп. 1.- Спр. 142. - Арк. 51.
  7. ↑ Буланова Н. М., Нікілєв О. Ф. (упорядники) (2008). Чорна сповідь: камянський вимір трагедії (укр.) . Дніпропетровськ: ІМА - прес. с. 165., 166. ISBN 978 - 966 - 331 - 237 - 8.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  8. ↑ Калинник, Олекса (1953). Що несе з собою комунізм: документи про російсько - комуністичний терор в Україні (укр.) . Мюнхен: Спілка визволення України. с. 87, 88, 89.
  9. ↑ Буланова Н. М., Нікілєв О. Ф. (упорядники) (2008.). Чорна сповідь: Камянський вимір трагедії (укр.) . Дніпропетровськ: МА - прес. с. 165. ISBN 978 - 966 - 331 - 237 - 8.
  10. ↑ Буланова Н. М., Нікілєв О. Ф. (упорядники) (2008.). Чорна сповідь: Камя'нський вимір трагедії (укр.) . Дніпропетровськ: ІМА - прес. с. 145.
  11. ↑ Миколаївка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  12. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  13. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  14. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Микола́ївка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.267

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Миколаївка (село, Дніпровський район)


Дніпропетровська область Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Миколаївка_(село,_Дніпровський_район)&oldid=43101811