Перейти до вмісту

Сурсько-Литовське

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Сурсько-Литовське
Герб Сурсько-Литовського Прапор Сурсько-Литовського
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Дніпровський район
Тер. громада Сурсько-Литовська сільська громада
Код КАТОТТГ UA12020290010050775
Облікова картка Сурсько-Литовське 
Основні дані
Засноване 1795
Населення 4 264
Територія 15,6 км²
Густота населення 273 осіб/км²
Поштовий індекс 52064
Телефонний код +380 56
День села 23 жовтня
Географічні дані
Географічні координати 48°20′11″ пн. ш. 34°56′07″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		63 м
Водойми р. Мокра Сура, Балка Трутова
Відстань до
обласного центру 		19 км
Відстань до
районного центру 		27 км
Найближча залізнична станція Сурське
Місцева влада
Адреса ради с. Сурсько-Литовське, вул. Польова, 58
Сільський голова Андрєєв Григорій Дмитрович
Карта
Сурсько-Литовське. Карта розташування: Україна
Сурсько-Литовське
Сурсько-Литовське
Сурсько-Литовське. Карта розташування: Дніпропетровська область
Сурсько-Литовське
Сурсько-Литовське
Мапа
Мапа

CMNS: Сурсько-Литовське у Вікісховищі

Су́рсько-Лито́вське — село в Україні, центр Сурсько-Литовської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становило 4264 особи.

Географія і розташування

[ред. | ред. код]

Село Сурсько-Литовське розміщене в центральній частині Дніпропетровської області на берегах річки Мокра Сура. Відстань до околиць Дніпра — 5 кілометрів. Село входить до Дніпровської агломерації.

Сурсько-Литовське розташоване у фізико-географічній зоні Придніпровська височина. Висота над рівнем моря в селі змінюється від 55-60 метрів (у долині Мокрої Сури) до 80-90 метрів.

Сусідні населені пункти: села Новоолександрівка (на схід) і Сурсько-Клевцеве (на південний захід).

Селом проходить автошлях Т 0421, а також лінія Апостолове—Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, станція Сурське. У селі Балка Трутова впадає у річку Мокру Суру.

Див. також Балка Кирпична.

Клімат

[ред. | ред. код]
Клімат Сурсько-Литовського
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.
Середній максимум, °C −1,3 −0,6 4 13,9 21,5 25,8 27,9 27,1 21,2 13,8 6 1,4
Середня температура, °C −4,4 −3,8 0,6 9,2 16,2 20,4 22,4 21,4 15,8 9,3 3 −1,2
Середній мінімум, °C −7,4 −6,9 −2,8 4,6 11 15 16,9 15,8 10,5 4,9 0 −3,8
Норма опадів, мм 43 35 33 37 44 59 53 38 36 33 41 46
Джерело: climate-data.org

Назва

[ред. | ред. код]

…кажуть, колись на береги річки Сура приїхали литовці, думаючи, що тут живуть їхні земляки. Але село виявилося білоруським. Місцеві жителі звалися литвинами, бо Білорусь колись була у складі Великого князівства Литовського.

Історія

[ред. | ред. код]

Виникнення поселення на місці сучасного села припадає на кінець XVIII століття, коли після перемоги російських військ у російсько-турецькій війні 1787—1791 років почалось інтенсивне заселення земель Південної України.

30 травня 1793 року, згідно з царським указом, селяни казенної суконної мануфактури з містечка Дубровного Могильовської губернії переводилися до Катеринослава[1]. В липні 1794 року для роботи на фабриках прибуло 285 сімей, всього 1792 особи. Їх розмістили по навколишніх казенних поселеннях.

Переселенням литвинів з Дубровного займався зокрема поручик Євстафій Шпігельберг.

Весною 1795 селяни переїхали у побудовані для них по берегах Мокрої Сури 225 хат.

Побудовані 225 будівель до весни були необмазані, а дахи підрядниками так покриті, що їх було необхідно перекривати. Ярої пшениці селянам було відпущено мало і занадто пізно, тому все, що було посіяно, пропало, врожаю не було… Не змогли литвини звикнути і до місцевої води, яку, через відсутність колодязів, вони брали з річки Сури. Та час від часу зацвітала — тоді наставала хвороба з гарячкою[2].

Через неврожай, нестачу продуктів та питної води, що спричиняло хвороби, поселенці виснажувались, їх кількість за 4 роки після переселення зменшилась на 599 осіб.

У перші роки після заснування поселення не мало офіційної назви. Але вже 1798 року в одному з документів воно згадується як казенне село Дубровинське, а в іншому — як слобода Сурська. На початку XIX століття за селом закріпилась назва фабричної слободи Сурсько-Литовської[3].

На початку 19 століття тут збудували прядильню і ткальню з чотирма верстатами, які були філією Катеринославської суконної фабрики. Проте ці майстерні проіснували недовго.

Завдяки своєму близькому розташуванню біля великого промислового центра, яким у другій половині 19 століття став Катеринослав, Сурсько-Литовське починає зростати кількісно.

За даними на 1859 рік у казенному селі Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 1457 осіб (726 чоловічої статі та 731 — жіночої), налічувалось 289 дворових господарств, існувала православна церква[4].

При переселенні литвинів до України робітникам надавались російські прізвища в рамках русифікації. Тож в метричних книгах року церкви Трьохсвятительської церкви села Сурсько-Клевцеве та Свято-Духівської церкви цього села більшість селян має прізвища типу Єгоров, Степанов, Захаров, Данілов, Митрофанов, Філіпов і лише два литвинських — Зуєнок та Любченок[5].

Станом на 1886 рік у селі, центрі Сурської волості, мешкало 2267 осіб, налічувалось 390 дворових господарств, існували православна церква, школа та 3 лавки[6].

У 1905 році в селі було організовано волосний комітет Селянської Спілки, куди увійшли волосний писар А.А. Мітюченко, вчителі С.І. Абрамчик та М.Т. Зуєв, які агітували проти уряду. Населення Сурсько-Литовського категорично відмовилося надавати каральним загонам підводи, після чого їх нещадно відшмагали. Солдати силою відбирали у селян коней і запрягали в брички[7].

У 1908 році[8] населення зросло до 4547 осіб (2242 чоловіки та 2305 — жінок), налічувалось 731 дворове господарство.

На початку XX століття в селі було відкрито церковно-парафіяльну школу та двокласне училище.

З грудня 1919 року Сурсько-Литовське у складі УРСР. Станом на 1925 р. село належало до Сурсько-Литвинської білоруської національної сільської ради. Під час колективізації в СРСР протягом 1920-х років в селі створено 6 колгоспів.

Дитячий комбінат, 1967 рік

1929 року відкрита залізнична станція Сурське на новозбудованій залізничній лінії.

Під час Другої світової війни з серпня 1941 року по жовтень 1943 року село було окуповане німецькими військами.

У повоєнні роки почалось укрупнення колгоспів, у 1959 році на базі 6 колгоспів села створено один — ім. Дзержинського.

У 1967 році чисельність населення Сурсько-Литовського становила 4 330 жителів. В селі була дільнична лікарня на 35 ліжок, ФАП, пологовий будинок, середня та початкова школи, дитячий комбінат. Заклади сфери побуту: 9 магазинів, їдальні, швацька і телемайстерня.

Сучасність

[ред. | ред. код]

1989 року за переписом тут мешкало приблизно 4700 осіб.

У Сурсько-Литовському працює декілька сільськогосподарських підприємств (найбільші — ВП «Універсалзернопродукт», ТОВ АПФ «Агроінвест»). В селі прокладено 6 кілометрів газопроводу.

Заклади соціально-культурної сфери:

  • Ліцей;
  • Дошкільний навчальний заклад «Мальвіна»;
  • Сурсько-Литовська дільнична лікарня;
  • Будинок культури;
  • Бібліотека.

Протягом 2015—2021 років завдяки децентралізації відбулося покращення інфраструктури села — ремонтується школа, лікарня, асфальтуються вулиці тощо.

У 2022 році — реконструйовано ліцей.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

1934 року радянська влада закрила і частково зруйнувала місцевий храм: були зняті дзвони і знищено купол. У тому ж році спалили Свято-Духівську дерев'яну церкву, яка вже до того часу використовувалася як комора для зберігання зерна (у заможному й великому селі колись було два храми).

Зазнали гонінь і репресій місцеві священики. У 1937-му за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності» розстріляні священики Василь Павловський і Кузьма Григор'єв. Нині вони повністю реабілітовані.

А в 1965-му підірвано і сам храм. У незалежній Україні церкву відкрито у старовинній будівлі колишнього будинку священика. Вже понад десять років звершує богослужіння в храмі священик Дмитро Гаврилюк.

Нині у Сурсько-Литовському на правому березі Сури побудована нова церква — зменшена копія спорудженої в Криму 1892 року. Новий храм в точності нагадуватиме храм Воскресіння Христового у Форосі, побудований за проектом відомого академіка архітектури Миколи Чагіна у візантійському храмовому стилі, з системою внутрішніх опор — стовпів і з застосуванням численних бань-куполів. 12 листопада 2011 року для споруджуваної храмової будівлі були освячені нові хрести і куполи.

Свято-Духівський храм знаходиться за адресою - вул. Шкільна, 36-Б.

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Кількість Відсоток
російська 2681 62.88%
українська 1547 36.28%
білоруська 25 0.59%
вірменська 1 0.02%
інші/не вказали 10 0.23%
Усього 4264 100%

Відомі уродженці

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Сільська рада
    Сільська рада
  • Свято-Духівський храм
    Свято-Духівський храм
  • Культурно-дозвільний центр
    Культурно-дозвільний центр
  • Свято-Троїцький храм та пам'ятник підірваному храму
    Свято-Троїцький храм та пам'ятник підірваному храму
  • Військовий меморіал
    Військовий меморіал
  • Вид на річку Мокра Сура
    Вид на річку Мокра Сура

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том XXIII. www.runivers.ru. Процитовано 11 лютого 2017.
  2. ↑ 220 років тому під Катеринославом заснували село Сурсько-Литовське. Процитовано 26 лютого 2017.
  3. ↑ Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1, стор. 178, 180
  4. ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 51) (рос. дореф.)
  5. ↑ Державний архів Дніпропетровської області ф. 193, оп. 3, спр. 243; 246
  6. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  7. ↑ Деды бунтовали. О революции 1905 года в Екатеринославском уезде (Строменко, Стасюк, Поплавский и тд) (укр.), процитовано 19 липня 2022
  8. ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Екатеринославскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
  9. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

[ред. | ред. код]
  • Філіппов О.М. Су́рсько-Лито́вське // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.260-265

Джерела та посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сурсько-Литовське&oldid=42668165