Сурсько-Литовське
село Сурсько-Литовське | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Дніпропетровська область | ||||
Район | Дніпровський район | ||||
Тер. громада | Сурсько-Литовська сільська громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA12020290010050775 | ||||
Облікова картка | Сурсько-Литовське | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1795 | ||||
Населення | 4 264 | ||||
Територія | 15,6 км² | ||||
Густота населення | 273 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 52064 | ||||
Телефонний код | +380 56 | ||||
День села | 23 жовтня | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 48°20′11″ пн. ш. 34°56′07″ сх. д.H G O | ||||
Середня висота над рівнем моря |
63 м | ||||
Водойми | р. Мокра Сура, Балка Трутова | ||||
Відстань до обласного центру |
19 км | ||||
Відстань до районного центру |
27 км | ||||
Найближча залізнична станція | Сурське | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | с. Сурсько-Литовське, вул. Польова, 58 | ||||
Сільський голова | Андрєєв Григорій Дмитрович | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Су́рсько-Лито́вське — село в Україні, центр Сурсько-Литовської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становило 4264 особи.
Село Сурсько-Литовське розміщене в центральній частині Дніпропетровської області на берегах річки Мокра Сура. Відстань до околиць Дніпра — 5 кілометрів. Село входить до Дніпровської агломерації.
Сурсько-Литовське розташоване у фізико-географічній зоні Придніпровська височина. Висота над рівнем моря в селі змінюється від 55-60 метрів (у долині Мокрої Сури) до 80-90 метрів.
Сусідні населені пункти: села Новоолександрівка (на схід) і Сурсько-Клевцеве (на південний захід).
Селом проходить автошлях Т 0421, а також лінія Апостолове—Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, станція Сурське. У селі Балка Трутова впадає у річку Мокру Суру.
Див. також Балка Кирпична.
Клімат Сурсько-Литовського | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | |
Середній максимум, °C | −1,3 | −0,6 | 4 | 13,9 | 21,5 | 25,8 | 27,9 | 27,1 | 21,2 | 13,8 | 6 | 1,4 | |
Середня температура, °C | −4,4 | −3,8 | 0,6 | 9,2 | 16,2 | 20,4 | 22,4 | 21,4 | 15,8 | 9,3 | 3 | −1,2 | |
Середній мінімум, °C | −7,4 | −6,9 | −2,8 | 4,6 | 11 | 15 | 16,9 | 15,8 | 10,5 | 4,9 | 0 | −3,8 | |
Норма опадів, мм | 43 | 35 | 33 | 37 | 44 | 59 | 53 | 38 | 36 | 33 | 41 | 46 | |
Джерело: climate-data.org |
…кажуть, колись на береги річки Сура приїхали литовці, думаючи, що тут живуть їхні земляки. Але село виявилося білоруським. Місцеві жителі звалися литвинами, бо Білорусь колись була у складі Великого князівства Литовського.
Виникнення поселення на місці сучасного села припадає на кінець XVIII століття, коли після перемоги російських військ у російсько-турецькій війні 1787—1791 років почалось інтенсивне заселення земель Південної України.
30 травня 1793 року, згідно з царським указом, селяни казенної суконної мануфактури з містечка Дубровного Могильовської губернії переводилися до Катеринослава[1]. В липні 1794 року для роботи на фабриках прибуло 285 сімей, всього 1792 особи. Їх розмістили по навколишніх казенних поселеннях.
Переселенням литвинів з Дубровного займався зокрема поручик Євстафій Шпігельберг.
Весною 1795 селяни переїхали у побудовані для них по берегах Мокрої Сури 225 хат.
Побудовані 225 будівель до весни були необмазані, а дахи підрядниками так покриті, що їх було необхідно перекривати. Ярої пшениці селянам було відпущено мало і занадто пізно, тому все, що було посіяно, пропало, врожаю не було… Не змогли литвини звикнути і до місцевої води, яку, через відсутність колодязів, вони брали з річки Сури. Та час від часу зацвітала — тоді наставала хвороба з гарячкою[2].
Через неврожай, нестачу продуктів та питної води, що спричиняло хвороби, поселенці виснажувались, їх кількість за 4 роки після переселення зменшилась на 599 осіб.
У перші роки після заснування поселення не мало офіційної назви. Але вже 1798 року в одному з документів воно згадується як казенне село Дубровинське, а в іншому — як слобода Сурська. На початку XIX століття за селом закріпилась назва фабричної слободи Сурсько-Литовської[3].
На початку 19 століття тут збудували прядильню і ткальню з чотирма верстатами, які були філією Катеринославської суконної фабрики. Проте ці майстерні проіснували недовго.
Завдяки своєму близькому розташуванню біля великого промислового центра, яким у другій половині 19 століття став Катеринослав, Сурсько-Литовське починає зростати кількісно.
За даними на 1859 рік у казенному селі Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 1457 осіб (726 чоловічої статі та 731 — жіночої), налічувалось 289 дворових господарств, існувала православна церква[4].
При переселенні литвинів до України робітникам надавались російські прізвища в рамках русифікації. Тож в метричних книгах року церкви Трьохсвятительської церкви села Сурсько-Клевцеве та Свято-Духівської церкви цього села більшість селян має прізвища типу Єгоров, Степанов, Захаров, Данілов, Митрофанов, Філіпов і лише два литвинських — Зуєнок та Любченок[5].
Станом на 1886 рік у селі, центрі Сурської волості, мешкало 2267 осіб, налічувалось 390 дворових господарств, існували православна церква, школа та 3 лавки[6].
У 1905 році в селі було організовано волосний комітет Селянської Спілки, куди увійшли волосний писар А.А. Мітюченко, вчителі С.І. Абрамчик та М.Т. Зуєв, які агітували проти уряду. Населення Сурсько-Литовського категорично відмовилося надавати каральним загонам підводи, після чого їх нещадно відшмагали. Солдати силою відбирали у селян коней і запрягали в брички[7].
У 1908 році[8] населення зросло до 4547 осіб (2242 чоловіки та 2305 — жінок), налічувалось 731 дворове господарство.
На початку XX століття в селі було відкрито церковно-парафіяльну школу та двокласне училище.
З грудня 1919 року Сурсько-Литовське у складі УРСР. Станом на 1925 р. село належало до Сурсько-Литвинської білоруської національної сільської ради. Під час колективізації в СРСР протягом 1920-х років в селі створено 6 колгоспів.
1929 року відкрита залізнична станція Сурське на новозбудованій залізничній лінії.
Під час Другої світової війни з серпня 1941 року по жовтень 1943 року село було окуповане німецькими військами.
У повоєнні роки почалось укрупнення колгоспів, у 1959 році на базі 6 колгоспів села створено один — ім. Дзержинського.
У 1967 році чисельність населення Сурсько-Литовського становила 4 330 жителів. В селі була дільнична лікарня на 35 ліжок, ФАП, пологовий будинок, середня та початкова школи, дитячий комбінат. Заклади сфери побуту: 9 магазинів, їдальні, швацька і телемайстерня.
1989 року за переписом тут мешкало приблизно 4700 осіб.
У Сурсько-Литовському працює декілька сільськогосподарських підприємств (найбільші — ВП «Універсалзернопродукт», ТОВ АПФ «Агроінвест»). В селі прокладено 6 кілометрів газопроводу.
Заклади соціально-культурної сфери:
- Ліцей;
- Дошкільний навчальний заклад «Мальвіна»;
- Сурсько-Литовська дільнична лікарня;
- Будинок культури;
- Бібліотека.
Протягом 2015—2021 років завдяки децентралізації відбулося покращення інфраструктури села — ремонтується школа, лікарня, асфальтуються вулиці тощо.
У 2022 році — реконструйовано ліцей.
1934 року радянська влада закрила і частково зруйнувала місцевий храм: були зняті дзвони і знищено купол. У тому ж році спалили Свято-Духівську дерев'яну церкву, яка вже до того часу використовувалася як комора для зберігання зерна (у заможному й великому селі колись було два храми).
Зазнали гонінь і репресій місцеві священики. У 1937-му за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності» розстріляні священики Василь Павловський і Кузьма Григор'єв. Нині вони повністю реабілітовані.
А в 1965-му підірвано і сам храм. У незалежній Україні церкву відкрито у старовинній будівлі колишнього будинку священика. Вже понад десять років звершує богослужіння в храмі священик Дмитро Гаврилюк.
Нині у Сурсько-Литовському на правому березі Сури побудована нова церква — зменшена копія спорудженої в Криму 1892 року. Новий храм в точності нагадуватиме храм Воскресіння Христового у Форосі, побудований за проектом відомого академіка архітектури Миколи Чагіна у візантійському храмовому стилі, з системою внутрішніх опор — стовпів і з застосуванням численних бань-куполів. 12 листопада 2011 року для споруджуваної храмової будівлі були освячені нові хрести і куполи.
Свято-Духівський храм знаходиться за адресою - вул. Шкільна, 36-Б.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
російська | 2681 | 62.88% |
українська | 1547 | 36.28% |
білоруська | 25 | 0.59% |
вірменська | 1 | 0.02% |
інші/не вказали | 10 | 0.23% |
Усього | 4264 | 100% |
- Решетников Федір Павлович (1906—1988) — радянський живописець і графік, автор відомої картини «Знову двійка»;
- Щедрова Валентина Іванівна (1930) — українська скульпторка.
-
Сільська рада
-
Свято-Духівський храм
-
Культурно-дозвільний центр
-
Свято-Троїцький храм та пам'ятник підірваному храму
-
Військовий меморіал
-
Вид на річку Мокра Сура
- ↑ Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том XXIII. www.runivers.ru. Процитовано 11 лютого 2017.
- ↑ 220 років тому під Катеринославом заснували село Сурсько-Литовське. Процитовано 26 лютого 2017.
- ↑ Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1, стор. 178, 180
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 51) (рос. дореф.)
- ↑ Державний архів Дніпропетровської області ф. 193, оп. 3, спр. 243; 246
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Деды бунтовали. О революции 1905 года в Екатеринославском уезде (Строменко, Стасюк, Поплавский и тд) (укр.), процитовано 19 липня 2022
- ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Екатеринославскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
- Філіппов О.М. Су́рсько-Лито́вське // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.260-265
- Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 260—265]
- Сайт Дніпропетровської РДА
- Міста і села Дніпропетровщини. Історико-краєзнавчі нариси. Сурсько-Литовське[недоступне посилання з травня 2019]
- Сурсько-Литовське — історія села