Миколаївська церква (Глухів)
| Церква Святого Миколая | |
|---|---|
 Сучасний вигляд (2010) | |
| 51°40′35″ пн. ш. 33°54′35″ сх. д. / 51.67639° пн. ш. 33.90972° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна,  Глухів |
| Архітектор | Матвій Єфимов |
| Засновник | Василь Федорович Ялоцький (Яловицький) |
| Початок будівництва | 1693 |
| Кінець будівництва | 1695 |
| Вартість | 600 карбованців «копійками» і 500 карбованців «чеками» |
| Належність | УПЦ МП |
| Епонім | Миколай Чудотворець |
| Присвячення | Миколай Чудотворець |
  Миколаївська церква (Глухів) (Україна) | |
 | |
 Миколаївська церква у Вікісховищі | |
Миколаївська церква — храм збудований на місці однойменної дерев'яної церкви, що згоріла під час пожежі глухівського замку в 1685 році.[1] Є найстарішою будівлею Глухова та пам'яткою історії й архітектури національного та світового значення. Вважається єдиним з численних храмів, що зберігся до наших днів, збудований видатним зодчим Матвієм Єфимовим.[2] Контролюється УПЦ МП.
Для будівництва церкви до Глухова з Києва 1693 року була запрошена артіль зодчих на чолі з архітектором Матвієм Єфімовим. Майстри самі завозили цеглу, цемент, залізо та будували. Місто заплатило їм 600 карбованців «копійками» і 500 карбованців «чеками» і забезпечувало провіантом.[3]
У XVIII столітті, коли Глухів був столицею Гетьманщини, Миколаївська церква стала культовою спорудою Лівобережної України. 6 листопада 1708 року на колишньому Радному майдані перед храмом наставляли на гетьманство Івана Скоропадського. 1 жовтня 1727 року на гетьманство наставляли вже Данило Апостола, а 1751 — Кирила Розумовського.
У 1751 році тут було поховано писаря Генерального військового суду (1743—1751 рр.) Івана Васильовича Піковця (нар. 1710 — 1751;
1760 року тут було поховано генерального хорунжого Миколу Даниловича Ханенка.
У 1967–1978 роках церква була реставрована Сумською майстернею.[4]
.jpg)
Мурована, тридільна, двоверха церква з дзвіницею стоїть в історичному середмісті посеред центрального майдану — Соборного, посідаючи острівне становище в його структурі.[5]
Структура храму зведена за традиціями народного дерев'яного зодчества. Квадратний бабинець, восьмигранна нава та гранчастий вівтар згруповано на одній осі із заходу на схід. Первісно кожний складовий об'єм мав самостійне восьмигранне шатрове завершення з заломами.
У 1871 року баню над бабинцем було розібрано, за проєктом архітектора Олександра Гросса із західного боку прибудовано притвор з високою дзвіницею з ярусним верхом. Це змінило традиційний образ церкви[6]. Декоративно-пластичне вирішення храму стримане, наближене за характером до ренесансного.[7]
Іконостас Миколаївської церкви створений у середині XVIII століття. Він був компактним, п'ятиярусним, нешироким, займаючи ширину центрального компартимента церкви. Виконаний у перехідних ренесансно-барокових формах з пишним позолоченим різьбленням півколонок, карнизів, іконних рам і площин між іконами.
- ↑ Сайт міста Глухова. Архів оригіналу за 18 лютого 2011. Процитовано 5 серпня 2010.
- ↑ Сумщина туристична, Золоте намисто Сумщини - Миколаївська церква [Архівовано 6 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- ↑ Вулиці міста розповідають. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 серпня 2010.
- ↑ В. Вечерський, О. Козлов, В. Рульчет та ін. 50 річчя Укрреставрації. Історія корпорації. — Київ-Львів : © Укрреставрація й © Укрзахідпроектреставрація, 1996. — С. 56-57. — ISBN 5-7707-9955-2.
- ↑ Національний заповідник "Глухів", Миколаївська церква (Соборний майдан, охоронний номер 629-Н) [Архівовано 5 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Вечерський В. В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України. — Київ, 2005. — С. 353.
- ↑ Про Україну, Миколаївська церква. 1693 р. м. Глухів Сумської обл. [Архівовано 13 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Фото Миколаївської церкви [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Перлини України [Архівовано 14 вересня 2010 у Wayback Machine.]
