Перейти до вмісту

Миколаївський морський торговельний порт

Координати: 46°57′02.4″ пн. ш. 32°00′17.1″ сх. д. / 46.950667° пн. ш. 32.004750° сх. д. / 46.950667; 32.004750
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Миколаївський морський порт
Розташування
КраїнаУкраїна Україна
РозташуванняМиколаїв, вул. Заводська, 23
Координати46°57′02.4″ пн. ш. 32°00′17.1″ сх. д. / 46.950667° пн. ш. 32.004750° сх. д. / 46.950667; 32.004750
Інформація
Відкритий1862
УправлінняМіністерство інфраструктури України
Тип гаваніприродна
Загальна площа97,3 га
К-сть причалів23
Працівники592 (2020)
В.о. начальника адміністрації морського портуМедведик Олександр Федорович
Статистика
Річний тоннаж вантажів23 534,80 тис. тонн
сайт адміністрації порту
Мапа
Мапа

Микола́ївський морськи́й порт — одне з провідних державних підприємств транспортної галузі України з переробки, експортних, імпортних, каботажних вантажів, забезпечення транзитних перевезень різноманітних вантажів, як генеральних, так і навалювальних. Відповідно до Закону України «Про морські порти України» функції адміністрації морського порту Миколаїв виконує Миколаївська філія державного підприємства Адміністрації морських портів України.

В 2013 році, в результаті реформи морської галузі України, було створено державне підприємство «Адміністрація морських портів України»[1] (скорочена назва ДП «АМПУ») для управління державним майном в морських портах країни і його ефективного використання, створення механізмів для залучення інвестицій в портову інфраструктуру для її розвитку і стабільної роботи бізнесу. Серед інших завдань АМПУ — підтримка паспортних глибин акваторій портів, забезпечення безпеки мореплавства та інше.

Миколаївський морський порт — одне з бюджетоутворюючих підприємств регіону, він входить до трійки найпотужніших морських портів України за обсягами перевалки вантажів операторами терміналів та включений до списку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки України.

Історія

[ред. | ред. код]
Миколаївський порт на початку XX століття

Миколаївський морський порт — один із найстаріших в Україні. 1789 року на лівому березі Інгулу, неподалік від будівлі адміралтейства, в районі нинішнього Дикого Саду, була заснована Вільна Гавань, що стала прародителькою нинішнього морського порту. 1821 через навігаційні складнощі її перенесли в район Попової балки (нинішні Ялти). Торговельним порт став 1 липня 1862 року, коли за клопотанням адмірала Богдана фон Глазенапа височайшим повелінням імператора Олександра II порт був відкритий для заходу іноземних суден. У порту почала функціонувати митниця 1-го класу.

Миколаївський портовий елеватор у перші роки після будівництва

Вже через 13 років, у 1875 році, експортний вантажопотік Миколаївського комерційного порту сягав 184 тис. тонн. Порт продовжував розвиватися, і до кінця 1913 року загальний вантажообіг порту становив понад 2 млн тонн, з яких 80 % — це були сипучі (хлібні) вантажі, а близько 20 % — навалювальні. Основними експортними продуктами були залізна і марганцева руди, а також пшениця, жито, ячмінь та інші сільськогосподарські продукти. До початку Першої світової війни Миколаївський комерційний порт був третім у Росії після портів Петербурга й Одеси за обсягами експортної торгівлі, а за обсягами експорту зерна йому не було рівних серед портів Російської Імперії.

У 1930 на території порту збудували найбільший у Європі елеватор того часу.

Сьогодення

[ред. | ред. код]

У 2008 році Миколаївський морський торговельний порт досяг найвищого за роки його існування рівня вантажообігу — 9,2 млн тонн. Це дозволило йому отримати «Золоту тонну» — почесний знак відмінності, який вручається портам за досягнення рекордних у своїй історії результатів роботи.

У порту створені приватні стивідорні компанії, які працюють на принципах державно-приватного співробітництва.

За підсумками 2018 року сукупний обсяг перевалки вантажів стивідорними компаніями, які працюють в акваторії морського порту Миколаїв, становив 29,9 млн тонн (прим. з 2018 року в статистику перевалки вантажів по Миколаївському морському порту враховуються результати діяльності ТОВ «МСП Ніка-Тера» і ТОВ «СЗ «Океан»). Причому, з перевалених вантажів 13,6 млн тонн склали хлібні вантажі, а 2,5 млн тонн - рослинні олії, що стало абсолютним рекордом 2018 року серед морських портів України.

У вересні 2019 року в порту завершено зерновий перевантажувальний термінал Posco і Orexim побудований на базі ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів». Потужність одночасного зберігання становить понад 140 тис. тонн.[2]

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Станом на квітень 2024-го через війну у порту в Миколаєві заблоковано понад 100 суден, 30 з яких морського класу, а інші 70 змішаного чи річкового.

За повідомленням Центру транспортних стратегій, частину флоту з Миколаївського порту було передислоковано на Дунай. Компанія Нібулон розбирали й транспортували свої плавзасоби суходолом, використовуючи великі автотягачі. А на своїй новій філії здійснили збірку. У компанії повідомляли, що таким чином вдалося перевезти чотири буксири, а також дві вантажно-розвантажувальні машини. Але більша частина флоту компанії все одно залишається у Миколаївському порту[3].

Характеристики

[ред. | ред. код]

Нині порт розташований на лівому березі річки Південний Буг, з'єднаний з Чорним морем Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом (БДЛК), що проходить Дніпровським лиманом і річкою Південний Буг. Він починається біля острова Березань і тягнеться впродовж 44-х морських миль (близько 81,5 км). БДЛК складається із 13-ти колін, 6 з яких проходять Дніпровським лиманом, інші — річкою Південний Буг. Навігація в порту триває упродовж року. У зимовий період, коли акваторія замерзає, проведення суден здійснюють буксири.

  • Довжина каналу — 44 милі;
  • Ширина каналу — 100 м;
  • Підхідний канал порту — 13-е коліно БДЛК:
    • ширина — 100 м,
    • довжина 1 520 м,
    • глибина — 11,2 м.
  • Прохід по каналу можуть здійснювати судна довжиною до 215 м і осадкою до 10,3 м.

Транспортні коридори

[ред. | ред. код]

Акваторія порту має зовнішній рейд на підході до Портпункту Очаків для обробки великотоннажних суден типу «Panamax» осадкою до 13,2 м.

До місця розташування Миколаївського порту тяжіють такі транспортні коридори:

Послуги

[ред. | ред. код]

Вантажі

[ред. | ред. код]

Генеральні вантажі

[ред. | ред. код]

Наливні і навалочні вантажі

[ред. | ред. код]

Персоналії

[ред. | ред. код]

Начальники порту

[ред. | ред. код]
  • Георгій Баглай (1920—1923),
  • Андріан Гончаров (1924—1928),
  • Михайло Довженюк (1931—1934),
  • Андрій Боровський (1934—1937),
  • Андрій Петченко (1937—1941, 1944—1950),
  • П. Г. Колесов (1952—1957),
  • Харитон Греку (1957—1961),
  • Микола Мовчан (1961—1981),
  • Станіслав Стреб­ко (1981–93),
  • Валерій Хабаров (1993—2002),
  • Олег Проточенко (2017 – 2018),
  • Мітченко Сергій (2018 – 2019),
  • Хабаров Дмитро (2019 – 2021),
  • Медведик Олександр[4] (від 2021)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В Україні оголосили конкурс на керівника Адміністрації морських портів | Громадське телебачення. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 9 березня 2021.
  2. У Миколаївському порту відкривається новий зерновий термінал. https://uprom.info/. Національний промисловий портал. 9 вересня 2019. Архів оригіналу за 19 листопада 2019. Процитовано 10 вересня 2019.
  3. У Миколаївському порту заблоковано понад 100 суден: чи є шляхи евакуації кораблів. О, Море.Сity (укр.). Процитовано 1 травня 2024.
  4. Власники та бенеціфіціари компанії "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" КОД ЄДРПОУ 01125608. opendatabot.ua (укр.). Процитовано 14 лютого 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]