Милівці
село Милівці | |
---|---|
![]() | |
Країна | ![]() |
Область | Тернопільська область |
Район | Чортківський район |
Тер. громада | Нагірянська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA61060330050067837 ![]() |
Основні дані | |
Населення | 617 (на 1.01.2018)[1] |
Територія | 1.877 км² |
Густота населення | 416.62 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48563 |
Телефонний код | +380 3552 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°52′59″ пн. ш. 25°49′12″ сх. д. / 48.88306° пн. ш. 25.82000° сх. д. |
Водойми | Серет |
Найближча залізнична станція | Товсте |
Місцева влада | |
Адреса ради | 48543, Тернопільська обл, Чортківський р-н, селище Нагірянка, вул О. Кобилянської, 5 |
Карта | |
Мапа | |
![]() | |
|





Милівці́ — село в Україні, у Нагірянській сільській громаді Чортківського району Тернопільської області.
За переказами, село назване на честь козака Мила. Згідно з іншою версією — від милої очам і серцю (улюбленої) місцевості. Окремі дослідники виводять назву села від заняття першопоселенців — «миловці» (мисливці).
Розташоване на правому березі р. Серет, ліва притока Дністра, за 22 км від районного центру і 5 км від найближчої залізничної станції Товсте.МИЛІВЦІ — село Нагірянської сільської громади Чортківського району Тернопільської області. . Код КОАТУУ: 6125585701 Телефонний код: +380 3552. Розташоване на правому березі р. Серет, ліва притока Дністра, за 22 км від районного центру і 5 км від найближчої залізничної станції Товсте. Територія – 1,9 кв. км. Дворів – 257. Населення – 612 осіб (2014).
- 1424 — перша письмова згадка, згодом згадане у 1442 році, коли король надав Лукашові Лойовичові село Капустинці.
- 1535 — у Милівцях уже діяла церква.
- XVIII — населений пункт отримав статус містечка.
- 1886 — в селі засновано школу.
- 1902 — велика земельна власність належала Каролеві Ґерінґеру.
- 15 червня 1934 р. передане до Чортківського повіту село Милівці з Заліщицького[2].
- 1943—1944 р. нацисти вбили у Милівцях 86 євреїв з трудового табору.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:
- Саверій Багрій (нар. 1925),
- Василь Бакалюк (нар. 1901),
- Петро Бакалюк (нар. 1904),
- Семен Бакалюк (нар. 1906),
- Петро Бендик (нар. 1907),
- Володимир Білик (нар. 1906),
- Євстахій Богданюк (нар. 1921),
- Василь Боднар (нар. 1922),
- Михайло Васильович (нар. 1925),
- Михайло Іванович Боднар (нар. 1910),
- Кирило Василевич (нар. 1906),
- Корнелій Гагавчук (нар. 1914),
- Іван Гнап (нар. 1920),
- Михайло Гнап (нар. 1912),
- Михайло Затворніцький.
В УПА воювали:
- Йосип Боднар,
- Петро Бурдейний,
- Іван Василевич,
- Михайло Винничук,
- Кароль Зубчик,
- Володимира Кальницька-Цепенда, Михайло Лазар, Маркіян Лов'як, Мар'ян Луговик, Петро Мандюк, Йосиф Пирожака, Леонід Пирожак, Броніслав Попик, Кирило Попик, Антін Пуляк, Йосип Паращук, Степан Русин, Василь Сеньків, Северій Сеньків, Василь Чепіга.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Нагірянської сільської громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Чортківського району (1940—2020), увійшло до складу новоутвореного Чортківського району[4].
З 1 грудня 2020 року Милівці належать до Нагірянської сільської громади.[5]

- церква Воскресіння Христового (ПЦУ[6]; кам'яна; 1910);
- церква святого Воскресіння Христового (УГКЦ; 1910);
- костел (1863).
- Каплички
- капличка (1936; споруджена на пожертви бездітної жінки);
- Богослужбова каплиця Святого Воскресіння Господнього УГКЦ (1999);
- Матері Божої (1993);
- Ісуса Христа (2001);
- Матері Божої поблизу джерела (2013; меценат Іван Чепіга).
1996 — насипано символічну могилу Борцям за волю України. Споруджено:
- пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1989 р.);
- встановлено
- «фіґури» Пречистої Діви Марії (1803; реставрована 1998),
- св. Яна,
- пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлений 1990),
- два хрести, що встановили самотні чоловіки на пам'ять про себе (1860—1870),
- шість хрестів полеглим у Другій світовій війні, хрест на місці загибелі провідника УПА (2002).
Чисельність населення, чол. | |
---|---|
2014 | 2018 |
612 | 617[1] |
Діяли філії товариств «Просвіта» (1904), «Січ», «Сокіл», «Луг», «Союз Українок», «Сільський господар» та інші; кооперативи «Власна поміч» (1929) і «Воскресіння» (1932).
1925 — функціонував млин.
Нині працюють школа, молодіжне товариство «Сокіл», клуб, бібліотека, ФАП, ПАП «Таурус», ПАП «Довіра», ПАП «Вікторія»
- Ярослав Верняковський (нар. 29 квітня 1934) — польський військовик, ґенерал
- Іван Войцишин (нар. 1952) — господарник
- Микола Крокош (нар. 23 липня 1974) — релігієзнавець, доктор теології, військовик (підполковник).
- Мар'ян Пуляк (нар. 25 серпня 1955) — заслужений артист естрадного мистецтва України(2013)
- Ружило Іван — український військовик, учасник російсько-української війни[7].
- Іван Чепіга (нар. 2 квітня 1952) — господарник, краєзнавець, меценат, громадський діяч
- Ілярій Боцюрків ( нар. 1878) - релігійний та громадський діяч
- Михайло Каровець (нар. 14 листопада 1873) - релігійний діяч, письменник
- Павло (Кравчук) — єпископ ПЦУ, служив священиком.
- Ярослав Максимчук-нар.1966р.,закінчив Вище Воєнне Авіаційно-Інженерне Училище ім.Яна Фабріціуса у м.Даугавпілс (Латвія),служив в авіації військовим інженером,в 39-років став підполковником.*в даний час на заслуженій пенсії*
2014 — вийшла книга І. Чепіги «Милівці: маловідомі й забуті сторінки історії (1424—2014)». 2019 - вийшло друге видання книги.
Книга містить розділи, котрі розповідають про легенди та історію села, про перші писемні згадки, періоди 1800–1920-х років, міжвоєнної Польщі, Другої світової та визвольної боротьби ОУН і УПА, радянський, національного пробудження та сучасності. Є розділ «Відомі уродженці та люди, котрі прислужилися до духовного розвитку села». Проілюстрована документальними світлинами.[8]
- ↑ а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów zaleszczyckiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Габруський, Л. На Чортківщині ОТГ провели свої перші сесії // Голос народу. — 2020. — № 49 (3 грудня). — С. 2. — (Життя громад).
- ↑ Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
- ↑ Чортків навколішки зустрів загиблого героя Івана Ружила - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 22 червня 2024.
- ↑ Віктор Уніят. Містечко, загублене в історії // «Вільне життя плюс», 2014. — № 30, 18 квіт.
- Попик Н., Чорпіта Я. Милівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 514. — ISBN 966-528-199-2.
- Уніят В. Милівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 488—489. — ISBN 978-966-457-246-7.