Капустинці (Чортківський район)
| село Капустинці | |
|---|---|
_%D1%81.%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%86%D1%96.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський |
| Тер. громада | Нагірянська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060330040056992 
|
| Облікова картка | Капустинці |
| Основні дані | |
| Засноване | 16 ст. |
| Населення | 354 (на 1.01.2018)[1] |
| Територія | 1.645 км² |
| Густота населення | 300.3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48564 |
| Телефонний код | +380 3552 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°52′17″ пн. ш. 25°49′27″ сх. д. / 48.87139° пн. ш. 25.82417° сх. д. |
| Водойми | річка Серет, струмок Мачара |
| Відстань до районного центру |
25 км |
| Найближча залізнична станція | Товсте |
| Відстань до залізничної станції |
12 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48543, Тернопільська обл, Чортківський р-н, селище Нагірянка, вул О. Кобилянської, 5 |
| Карта | |
  Капустинці | |
 Капустинці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Капу́стинці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Нагірянська сільська громада. Адміністративний центр колишньої Капустинської сільської ради.
Розташоване на лівому березі р. Серет (ліва притока Дністра), за 25 км від районного центру і 12 км від найближчої залізничної станції Товсте. На південно-західній околиці села струмок Мачара впадає у річку Серет.
Територія — 1,64 кв. км. Дворів — 197. Населення — 357 осіб (2014 р.).
За леґендою, назва села походить від прізвища козака Капусти, який у глибоку давнину збудував тут фортецю, від котрої залишилися земляні вали. У 1971 р. пам'ятки 15–17 ст. зруйнували представники влади, зрівняли могили бульдозерами, знищили й кладовище.
Поблизу Капустинців знайдено римські монети 2 ст. н. е., візантійські монети, у тому числі золотий солід 7 ст., пам'ятки трипільської, черняхівської, корчак-празької і давньоруської культур та єдину інталію на території Тернопільщини.
Перша письмова згадка про поселення датована 1439 р., згодом згадане у 1442 р. як власність Лукаша Лойовича.
1564 р. село належало Щепановській; у населеному пункті вже була церква.
15 червня 1934 р. село передане з Борщівського повіту до Чортківського[2].
Від 6 липня 1941 р. до 12 квітня 1944 р. Капустинці — під нацистською окупацією.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:
- Петро Білоус (нар. 1910),
- Борис Боднар (нар. 1918),
- Йосип Гашпера (нар. 1905),
- Володимир Колодій (нар. 1905),
- Володимир Ляхоцький (нар. 1919),
- Микола Марків (нар. 1905),
- Василь Николишин (нар. 1924),
- Василь Сенишин (нар. 1917),
- Павло Сенишин (нар. 1917),
- Михайло Солтис (нар. 1915),
- Антон Чепига (нар. 1903),
- Василь Шевчук (нар. 1921),
- Василь Шушкевич (нар. 1900),
- Іван Яцків (нар. 1900),
- Сафат Яцків (нар. 1920).
В УПА воювали Михайло Джумага, Михайло Мамуляк («Ключ»), Мирон Морквас, Іван Яцків та інші.
З 1 грудня 2020 року Капустинці належать до Нагірянської сільської громади.[3]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 491 | 99.39% |
| російська | 3 | 0.61% |
| Усього | 494 | 100% |
- церква святителя Миколая Чудотворця (ПЦУ[5]; 1898; кам'яна);
- церква Перенесення мощей святого Миколая (УГКЦ; 2013; архітектор Іван Гудима).
- Каплички
- св. Варвари (1850),
- Матері Божої (1998),
- св. Йосафата (2001).
Насипано символічну могилу УСС (відновлено 1992).
Споруджено
- пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1985).
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2014 | 2018 | ||||||||||||||||||
| 203 | 354[1] | ||||||||||||||||||
Відомо, що у 1880-х рр. село належало Лянцкоронським. До 1939 р. функціонували філії «Просвіти», «Сільського господаря» та інших українських товариств.
Протягом 1970-х рр. у Капустницях працювали дві комплексні бригади колгоспу с. Улашківці. У 2000 р. в селі на базі розпайованого КСП «Капустинське» створено ПАП «Березина» (директор Володимир Заболотний).
Нині працюють Капустинська загальноосвітня школа I ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торговий заклад.
- Володимир Балько (1882—1951) — церковний і культурно-просвітницький діяч;
- Павлина Беноні (нар. 1923) — учасниця національно-визвольного руху, громадська діячка;
- Василь Марків (нар. 1930) — лікар;
- Яцків Євгеній (нар.1941) — громадський діяч;
- Мар'ян Лютак (1892—1965) — священик, репресований.
-
Вигляд на село з пагорба -
Церква Святителя Миколая Чудотворця (ПЦУ) -
Церква Перенесення Мощей Святого Миколая (УГКЦ) -
Скульптура Святого Миколая біля церкви. -
Скульптура Святого Миколая в центрі села. -
Школа -
Капличка на околиці села
_%D1%81.%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%86%D1%96.jpg)
- ↑ а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów borszczowskiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. [Архівовано 19 серпня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Габруський, Л. На Чортківщині ОТГ провели свої перші сесії // Голос народу. — 2020. — № 49 (3 грудня). — С. 2. — (Життя громад).
- ↑ Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
- Уніят В., Федечко М. Капустинці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 477—478. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Гаврилюк О., Ричаківська М. Капустинці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 30. — ISBN 966-528-199-2.
