Перейти до вмісту

Мировичі (Золотоніський район)

Координати: 50°5′1″ пн. ш. 32°7′46″ сх. д. / 50.08361° пн. ш. 32.12944° сх. д. / 50.08361; 32.12944
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Мировичі
Кантакузівська сільрада, серпень 2009 року
Кантакузівська сільрада, серпень 2009 року
Кантакузівська сільрада, серпень 2009 року
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Золотоніський район
Тер. громада Шрамківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA71040210060061372
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване 1680
Перша згадка 1680 (344 роки)[1]
Населення 896 (на 2001 рік)
Поштовий індекс 19823
Телефонний код +380 4738
Географічні дані
Географічні координати 50°5′1″ пн. ш. 32°7′46″ сх. д. / 50.08361° пн. ш. 32.12944° сх. д. / 50.08361; 32.12944
Середня висота
над рівнем моря
104 — 115 м[2]
Водойми річка Чумгак
Відстань до
обласного центру
71,5 (фізична) км[3]
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Кононівка
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради с. Шрамківка
Карта
Мировичі. Карта розташування: Україна
Мировичі
Мировичі
Мировичі. Карта розташування: Черкаська область
Мировичі
Мировичі
Мапа
Мапа

Миро́вичі — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Шрамківської сільської громади. Населення — 896 чоловік (на 2001 рік).

Село розташоване на річці Чумгак за 12 км від селища Драбів та за 12 км від залізничної станції Кононівка.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 882 98.44%
російська 8 0.89%
білоруська 2 0.22%
інші/не вказали 4 0.45%
Усього 896 100%

Історія

[ред. | ред. код]

Мировичі відомі з XVII століття. Першим поселенцем тут був Конон Тимченко, родом із Коломиць. Він у 1680 році насипав греблю і поставив хату. У 1680-х роках полковник Іван Мирович над річкою Чумгак створив хутір. У 1718 році хутір російський імператор Петро І віддав генерал-майору Фомі Кантакузину, який заснував на цій землі військову слободу і назвав Кантакузівкою.

Кантакузівка була приписана до Троїцької церкви у Коломицях.[5][6][7]

Селище є на мапі 1826-1840 років.[8]

Під час радянсько-німецької війни на фронтах воювали 186 жителів села, з них 127 нагороджено орденами й медалями. В пам'ять про 88 загиблих земляків односельці спорудили монумент Слави.

Після 1945 року приєднан хутір Чумгак[9] (Тамарівка, Томери[10])

Станом на 1972 рік в селі проживало 1 492 чоловіка, була розміщена центральна садиба колгоспу ім. Петровського, який обробляв 2,4 тисяч га землі, у тому числі орної 2,3 тисяч га. Напрямом господарства було тваринництво.

На той час працювали середня школа, де навчалося 319 учнів, будинок культури на 300 місць, 2 бібліотеки з книжковим фондом 13 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, філія зв'язку, ощадна каса, 3 магазини.

19 вересня 2024 року Верховна Рада підтримала перейменування села Кантакузівка на Мировичі. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.[11]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

У XVIII ст. на Кантакузівському хуторі у знайомих жив Павло Шульженко на прізвисько Мацапура — душогуб, вбивця і насильник, керівник банди «козаків», яка орудувала у краї[12].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ВРУ. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 1 січня 2020.
  2. Погода в Україні. Архів оригіналу за 26 березня 2008. Процитовано 2 жовтня 2007.
  3. maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
  6. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 589 (PDF) (українська) . Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
  7. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст.471 (PDF) (українська) . Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
  8. Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
  9. Карта РККА M-36 (А) • 1 км. Киевская, Черниговская, Гомельская области. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
  10. Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
  11. Закон ВР України 3984-IX "Про перейменування окремих населених пунктів та районів".
  12. Бузина, Олесь (18 лютого 2011). Людоед Мацапура - "Чикатило" XVIII столетия. «Сьогодні». Архів оригіналу за 22 лютого 2011. Процитовано 1 червня 2021. (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Ресурси інтернету

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]