Перейти до вмісту

Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Михайло Олександрович
Народився22 листопада (4 грудня) 1878[3][4][5]
Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[1]
Помер13 червня 1918(1918-06-13)[1] (39 років) або 12 червня 1918(1918-06-12)[2] (39 років)
Перм, Російська СФРР[6]
·вогнепальна рана
Країна Російська імперія[7]
Діяльністьполітик, військовослужбовець
ВчителіСиповський Василь Дмитровичd
Знання мовросійська, французька, німецька і англійська
УчасникПерша світова війна
ТитулІмператор Всеросійський
ПосадаІмператор Всеросійський і член Державної ради Російської імперії[d]
Військове званнягенерал-ад'ютант, генерал-лейтенант і Адмірал[d]
Конфесіяправослав'я
РідГольштейн-Готторп-Романови
БатькоОлександр III[3][4][5]
МатиМарія Федорівна[5]
Брати, сестриКсенія Олександрівна, Ольга Олександрівна, Микола II, Олександр Олександрович (син Олександра III) і Георгій Олександрович
У шлюбі зNatalia Brasovad
ДітиGeorge Mikhailovich, Count Brasovd[5]
Автограф
Нагороди
IMDbID 0334737

Миха́йло II Олекса́ндрович (22 листопада (5 грудня) 1878(18781205), Петербург — 13 червня 1918, поблизу Пермі) — великий князь, четвертий син Олександра III, молодший брат Миколи II, генерал-ад'ютант свити імператора, член Державної Ради. Формально з 15 (2 за старим стилем) березня до 16 (3 за старим стилем) березня 1917 вважався російським імператором Михайлом ІІ, проте титул не прийняв.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1899 році після кончини Георгія Олександровича став спадкоємцем, цесаревичем, але перестав ним бути в 1904 році, коли у Миколи народився син Олексій.

У 1911 році у Відні одружився з Наталією Сергіївною (вродженою Шереметьївською), колишньою дружиною Сергія Івановича Мамонтова, до цього дружиною Володимира Володимировича Вулфферта. Мав сина Георгія, що носив титул граф Брасов (загинув в автомобільній катастрофі у Бельгії в 1931 році).

Через морганатичний шлюб, до якого вступив Михайло Олександрович, Микола, указом 1912 року відмінив положення, згідно з яким Михайло у разі кончини Миколи до того, як Олексію виповниться 18 років, ставав би правителем держави (регентом).

Після зречення Миколи II від влади не ризикнув стати імператором, оскільки не мав в своєму розпорядженні ніякої реальної сили. При відкладанні ж питання про форму правління до Установчих зборів повернення монархії не виключалося.

За відомостями деяких істориків вважається останнім імператором Росії, що правив тільки день (брат звернувся до нього в телеграмі як до «імператора Всеросійського Михайла Другого», тобто Михайлом I вважався цар Михайло Федорович).

Розстріляний більшовиками в Пермі в червні 1918 році. Існує розповідь, згідно з якою він перед розстрілом, роззувшись, кинув чоботи своїм вбивцям і сказав: «Носите, ребята, всё-таки царские…» (ці слова приписують також історикові великому князеві Миколаю Михайловичу, розстріляному в січні 1919 році). За іншими даними, він був убитий більшовиками разом зі своїм секретарем Н. Н. Джонсоном без будь-якого оголошення про вирок.

Відсутність офіційних публікацій про розстріл (на відміну від брата) породила численні чутки про долю Михайла. Існували самозванці, що видавали себе за нього (про одного з них згадує Солженіцин). Деякі автори, промовці від особи Катакомбної церкві, відстоюють версію, що ототожнює Михайла з ієромонахом Серафимом (Поздєєвим), який помер 1971 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #121113906 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  3. ↑ а б Михаил Александрович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XIXа. — С. 485.
  4. ↑ а б Александр III // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 411–413.
  5. ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
  6. ↑ https://historyatrandom.wordpress.com/2013/01/06/the-last-tsars-siblings-romanovs-and-the-russian-revolution/
  7. ↑ http://ocw.mit.edu/courses/history/21h-244-imperial-and-revolutionary-russia-culture-and-politics-1700-1917-fall-2012/readings

Література

[ред. | ред. код]
  • Краснов В. Памяти Михаила Романова похвальное слово // Московские новости. — 2007. — № 25. — 29 червня.

Посилання

[ред. | ред. код]

[Архівовано 5 липня 2013 у Wayback Machine.]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайло_Олександрович&oldid=39729953