Могила Данила Нечая
| Могила соратника Богдана Хмельницького Данила Нечая | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Могила Данила Нечая | ||||
48°55′52″ пн. ш. 28°26′27″ сх. д. / 48.93111° пн. ш. 28.44083° сх. д. | ||||
| Статус | Пам’ятка національного значення, пам’ятка історії та культури Вінницької області[1] | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Поле. 1,5 км на південний захід від села Черемошне (Тиврівський район), Вінницька область | |||
| Засновано | 1925 | |||
| Перша згадка | 1651 р. | |||
| Будівництво | 1957 | |||
| Встановлено | пам'ятний знак 1925 р., обеліск 1954 р. | |||
  Могила Данила Нечая (Україна) | ||||
 | ||||
 Могила Данила Нечая у Вікісховищі | ||||
Моги́ла сора́тника Богда́на Хмельни́цького Дани́ла Нечая́ — поховання у 1651 р. українського військового діяча, полковника брацлавського, героя національно-визвольної боротьби українського народу в 1648—1657 рр. поблизу с. Черемошного на Поділлі. Пам'ятка історії України національного значення.[2]
Курган, обсаджений деревами, посеред поля — в 2,9 км на південний схід від центра с. Черемошного і від автошляху Т 0230.
У лютому місяці 1651 р. польське військо, порушивши Зборівську угоду, посунулося на Брацлавщину. Брацлавський полковник Данило Нечай з основними силами перебував з 17 лютого у містечку Красному, де святкували масляну. Були заскочені зненацька силами польного коронного гетьмана Марціна Каліновського і на світанку 20 лютого прийняли нерівний бій. Данило Нечай був важко поранений і загинув в перший день побоїща.
Його тіло було перенесено захисниками Красного до замкової церкви великомучениці Варвари. На третій день битви, під час відспівування до неї вдерлися жовніри і силою відняли тіло Нечая. Місцеві жителі пропонували великий викуп за тіло, щоб поховати його з почестями, але «поляки порубали його на мак і кинули в річку Краснянку». За переказами, місцеві сміливці врятували від наруги голову полковника, яку поховали між Черемошним і Красним у великому кургані, насипаному козацькими шапками і оточеному шістьма меншими курганами. За припущенням деяких дослідників, Нечая поховали в існуючу скіфську могилу.[3]
За іншою версією голову відвезли до Києва і поховали в одному з монастирів.[4]
Існують версії про поховання голови народного героя у Вінницькому домініканському монастирі за наказом Івана Богуна або навіть про відправку до Стамбула, де нібито жив дід Нечая по материнській лінії.[5]
Упродовж віків лише дерев'яний хрест стояв на могилі Нечая. В 1884 р. були проведені розкопки кургану. Там було виявлено три поховання: прадавнє, і два давніх. В тому числі — кінські кістки, за легендою — коня Нечая. У 1925 р. на могилі з'явився пам'ятний знак, а в 1954 р. до 300-річчя Переяславської ради на могилі було встановлено чотиригранний обеліск, виготовлений з гніванського граніту місцевими каменярами з пам'ятним надписом.[6] У 1996 р. поруч з обеліском встановлено козацький хрест.[7]
Могила Данила Нечая як об'єкт туристичної уваги в 2012 р. був визначений одним з переможців районного конкурсу «Сім чудес Тиврівщини».[8] Разом з могилою туристам пропонується відвідання пам'ятника Данилові Нечаю у Красному з розповіддю про бій у лютому 1651 р. та історію Краснянської сотні[9], а також відвідини Тиврівського районного краєзнавчого музею, де крім експонатів козацької доби Данило Нечай постає як герой народних легенд та пісень, зокрема твору «Ой з-за гори високої».[10]
-
Надпис на пам'ятнику -
Урочистий захід біля пам'ятника -
Головний вигляд -
Кутовий вигляд -
Зворотня сторона
- ↑ Пам’ятки історії та культури Вінницької області: словникова частина / Упоряд. Ю. А. Зінько, М. Р. Мудрак та ін. – Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2011. – С. 272.
- ↑ [[Вікіпедія:Вікі любить пам'ятки/Вінницька область/Тиврівський район|Список пам'яток Тиврівського району] Вінницької області]
- ↑ Щусь, В. В. Історія села Красне. Історичне видання. — Вінниця: ФОП Рогальська І. О.]], 2012. — С. 10-13.
- ↑ Костомаров, М. Богдан Хмельницький. Т. 2. — СПб. 1884. — С. 284.
- ↑ Тамтура А. В., Коваль О. І. Історія Тиврівщини. — Вінниця: ФОП Барановська Т. П., 2012. — 444 с. — С. 41-43.
- ↑ Кравчук, В. І.; Подолинний, А. М. Пам'ять землі подільської: путівник. — Одеса: Маяк, 1976. — С. 52.
- ↑ [[Мельник Віктор Іванович (поет)|Мельник, Віктор]]. Перше місце після Хмельницького. Його віддавали легендарному Данилові Нечаю навіть вороги // [[Україна молода]]. — 2010. — № 062. — 3 квітня. Архів оригіналу за 11 травня 2015. Процитовано 14 березня 2015.
- ↑ Про підсумки конкурсу «Сім чудес Тиврівщини» //Сайт Тиврівської районної ради. — 2012. — 21 грудня. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2015.
- ↑ Вінниччина туристична: краєзн. довід. / упоряд. О. Кізян; ред. М. Спиця; дизайн Н. Спиця; відп. за вип. Н. Морозова; управління культури і туризму Вінниц. облдержадм.; Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. — Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2009. — С. 201—200.
- ↑ Краса України — Поділля. Вінниччина в художньому слові / Упоряд. В. М. Борщевський, М. К. Гненний, М. П. Солоненко. — Одеса: Маяк, 1972. — С. 15-20.
- Тамтура А. В., Коваль О. І. Історія Тиврівщини. — Вінниця: ФОП Барановська Т. П., 2012. — 444 с. — С. 41-43.
- Тиврівщина: Краєзнавчі нариси. — смт Тиврів: ТОВ Нілан-ЛТД, 2012. — 306 с. — С. 187—188, 257.
- Тиврівщина: Альбом / Стебелєв А., Очеретяний Є. — Туристичне видання. — Вінниця: ТОВ Нілан-ЛТД, 2015. — 80 с. — ISBN 978-966-924-014-9. — С. 22-23, 44.
- Визначні пам'ятки Вінниччини: Альбом / Вінниц. обл. краєзн. музей; відп. за випуск К. Висоцька. — Вінниця, 2011. — С. 84-85.
- Квєтний, Н. С.; Лютворт Г. А.; Пшук, І. П.; Рубін, М. Б. Пам'ятні місця Вінниччини. — Одеса: Маяк, 1966. — С. 84.
- Чотирнадцять мандрівок Вінниччиною / Уклад. Д. Антонюк. — Київ: Грані-Т, 2009. — С. 84-85.
- Могила Данила Нечая поблизу с. Черемошне // Офіційний сайт Тиврівської районної ради. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Барцьось, Володимир. Данило Нечай — лицар козацького Поділля // Сайт вінницького осередку «Свобода». — 2011. — 28 лютого.