Мокротиння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зовнішній вигляд мокротиння
Мокротиння хворого на пневмонію, що містить ланцюжки ентерококів

Мокроти́ння, або мокро́та, або харкотиння[1][2][3] (лат. sputum) — секрет трахеобронхіального дерева, що виділяється при кашлі та відхаркуванні з домішками секрету слизової оболонки носа та слини. Є симптомом багатьох захворювань респіраторної системи.

До складу мокроти можуть входити:

  • Деякі кристалічні мінерали,
  • слиз,
  • серозна рідина,
  • клітини крові,
  • частинки епітелію дихальних шляхів,
  • елементи розпаду тканин,
  • мікроорганізми,
  • зрідка паразитичні черви та їх яйця.

Патологічні зміни секрету

[ред. | ред. код]

Дослідження характеру мокротиння (колір, консистенція, запах) може допомогти в діагностиці порушень роботи дихальної системи. Наявність неприємного гнильного запаху мокроти (вона зазвичай не має запаху) може свідчити про гнильний розпад тканин (гангрена, рак) або про розвиток мікрофлори в мокротинні через її застій у порожнинах. Чорний колір мокротиння свідчить про наявність у ньому вугільного пилу (пневмоконіоз), яскраво-жовтий колір свідчить про надмір еозинофілів при бронхіальній астмі, зелений або жовтуватий колір може свідчити про наявність бактеріальної інфекції, білий — вірусної. При лобарній плевропневмонії мокротиння набуває іржавого кольору. Водночас наявність у ньому окремих вкраплень крові при сильному кашлі вважається нормальною.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ХАРКОТИ́ННЯ. Архів оригіналу за 11 березня 2019. Процитовано 13 березня 2019.
  2. Харкотиння
  3. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 26.

Посилання

[ред. | ред. код]