Москвичов Ігор Євгенович
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Ігор Євгенович Москвичов | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 6 листопада 1971 (53 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Мар'їнка, Донецька область, УРСР,  СРСР
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 170 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 63 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | СРСР→ Україна
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | Нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби (футзал) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання |
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
І́гор Євге́нович Москвичов (нар. 6 листопада 1971, Мар'їнка, Донецька область, Українська РСР, СРСР) — український футболіст і футзаліст, футзальний тренер. Найрезультативніший бомбардир українського футзалу — 733 голи у залік клубу Олександра Яценка.
Майстер спорту України міжнародного класу (1996), заслужений майстер спорту України (2001). Семиразовий чемпіон України, п'ятиразовий володар Кубка України, триразовий володар Суперкубка України, дворазовий віце-чемпіон Європи.
Перші кроки у футболі робив під керівництвом тренерів Володимира Кравцова та Івана Овчаренка. Грав у футбол в чемпіонаті Донецької області у складі команд шахти імені Челюскінців і «Петровської». Переконав Москвичова зайнятися футзалом Юрій Авакян[1].
Закінчив Смоленський державний інститут фізичної культури[2].
Почав свою футзальну кар'єру 1993 року в команді «Гірник» з Красногорівки. Свій перший гол у кар'єрі забив 3 грудня 1993 року у матчі чемпіонату України ворота харківської «Інги»[3]. У тій грі загалом забив 4 м'ячі. У сезоні 1994/1995 став найкращим бомбардиром чемпіонату України, забивши у 24 іграх 60 м'ячів. Після того упродовж року виступав за команду «Вуглик» (Макіївка).
Два сезони провів у «Локомотиві» (Одеса) і в обох робив з командою золотий дубль, а також визнавався найкращим нападником чемпіонату. Після цього грав за запорізькі «Віннер Форд-Університет» і «Запоріжкокс»[4]. У 2001 році став гравцем донецького «Шахтаря», де відразу став лідером атак «гірників». За вісім сезонів у складі донецької команди забив 196 м'ячів у 199 матчах в еліті українського футболу. За цей час здобув 11 трофеїв, серед яких 5 чемпіонських титулів, 3 Кубка і стільки ж Суперкубків України.
Після завершення ігрової кар'єри у 2009 році перейшов на тренерську роботу.
Дебютний виступ нападника за національну збірну відбувся в двадцятичотирирічному віці 14 вересня 1995 року, у програному з рахунком 0:6 матчі проти Росії[5]. Уже в наступній грі, що відбулася у рамках відбору до чемпіонатів світу та Європи 23 жовтня 1995 року, Москвичов відкрив рахунок голам за збірну, чотири рази вразивши ворота команди Югославії[6]. За 9 років у футболці збірної України відзначився 57 влучними ударами і за цим показником посідає друге місце в списку кращих бомбардирів футзальної збірної в історії
У квітні 2012 року очолив донецький «УТАС»[7].
З 2014 по 2017 рік був головним тренером команди «Продексім» (Херсон), який виступав у футзальній екстра-лізі України. З херсонцями здобув перше чемпіонство в історії клубу в сезоні 2016/17. 18 грудня 2017 року команду очолив бразильський тренер Жоао Карлос Барбоза, а Ігор Москвичов став його помічником[8]. 28 грудня 2018 року за взаємною згодою сторін припинив співробітництво з «Продексімом»[9].
13 лютого 2019 року став тренером-консультантом клубу «АРПИ Запоріжжя»[10].
16 грудня 2019 року після звільнення тодішнього наставника Сергія Гончаренка очолив «Кардинал-Рівне»[11]. Під його керівництвом рівняни у 27 матчах в різних турнірах здобули 9 перемог, 4 рази зіграли унічию та в 14 поступилися. 6 лютого 2021 року після поразки від аматорської команди «Budmonster» (4:6) і вильоту рівненського клубу на стадії 1/8 фіналу Кубку України, подав у відставку з посади головного тренера «Кардиналу-Рівне»[12].
7 листопада 2022 року призначений головним тренером юнацької збірної України з футзалу.
1999 року одружився. Дружину звуть Наталя. 2001 року Наталя народила сина Богдана[13].
- «Локомотив» (Одеса)
- «Віннер Форд-Університет»
Кубок України з футзалу
Володар (1): 1998/99
- «Запоріжкокс»
- Кубок України
Фіналіст (1): 1999/00
- «Шахтар»
- Суперкубок України з футзалу
- Володар (3): 2005, 2006, 2008
- Чемпіонат світу серед студентів
- Володар (1): 1998
- Чемпіонат світу
Бронзова нагорода за 4 місце на чемпіонаті світу (1): 1996[14]
- Срібний призер Кубка ЗІЛа (Москва, Росія): 1999 р.
- Бронзовий призер турніру на призи щотижневика «Футбол Review» (Москва, Росія): 2000 р.[15]
- Найкращий футзаліст чемпіонату України (2): 1998/99, 2003/04
- Найкращий нападник чемпіонату України (3): 1996/97, 1997/98, 2001/02
- Найкращий бомбардир вищої ліги (6): 1994/95 (60 м'ячів), 1998/99 (52 м'ячі), 2000/01 (34 м'ячі), 2001/02 (45 м'ячів), 2002/03 (41 м'яч), 2003/04 (36 м'ячів)
- У списку 15 найкращих гравців (4): 1996/97, 2001/02, 2002/03, 2004/05
- У списку 18 найкращих гравців (4): 1997/98, 1998/99, 1999/00, 2000/01
- Найкращий нападник Кубка Порту (Іллічівськ): 1998 р.[16]
- Почесний Знак АМФОО
- Найкращий бомбардир в історії чемпіонатів України
- Найкращий бомбардир в історії Кубка України
- Найкращий український бомбардир в єврокубках
- Член Клубу Олександра Яценка — 733 м'ячі
- «Продексім»
- Екстра-ліга
Чемпіон (1): 2016/17;- Бронзовий призер чемпіонату України (1): 2015/16.
- ↑ Программа матчей «Шахтер» (Донецк) - «ИнтерКрАЗ» (Киев) 1-2 февраля 2003 года (рос.)
- ↑ 23 апреля Игорь Москвичев провел первую тренировку в своей новой команде - "УТАС". (рос.)
- ↑ Протокол матчу № 101 Інга Харків - Капітал Красногорівка. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 1 липня 2018.
- ↑ Выходил с температурой 39 и забивал / Игорь Москвичев, игрок МФК "Шахтер" / Футзал / www.sport.ua. futsal.sport.ua. Архів оригіналу за 24 лютого 2018. Процитовано 24 лютого 2018.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|datepublished=(довідка) (рос.) - ↑ АКОПЯН Армен. Проверка на дорогах // Газета «Футбол Review». — 1995. — Вип. 37 (49) (22-28 сентября). — С. 14. (рос.)
- ↑ Протокол матчу Югославія - Україна 5:9, 23 жовтня 1995 року (італ.)
- ↑ Ігор Москвичов – новий головний тренер УТАСу. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 21 вересня 2019.
- ↑ Український клуб очолив бразильський тренер. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
- ↑ Официально. В тренерском штабе МФК Продэксим произошли кадровые изменения [Архівовано 31 січня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Эдуард Босенко будет исполнять обязанности главного тренера «АРПИ Запорожье»[недоступне посилання] (рос.)
- ↑ Ігор МОСКВИЧОВ – очолив “Кардинал-Рівне”. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
- ↑ “Кардинал-Рівне” вибуває з боротьби за Кубок України
Ігор МОСКВИЧОВ подав у відставку з поста головного тренера “Кардинала-Рівне” - ↑ ШАХРАЙ Роман. Ігор МОСКВИЧОВ: «Уже не хвилююсь перед відповідальними матчами» // Газета «Український футбол». — 2003. — Вип. 165 (1305) (15 листопада). — С. 5.
- ↑ Каравай Іван. Є з кого брати приклад // Газета «Український футбол». — 1996. — Вип. 47 (271) (грудень). — С. 3.
- ↑ Так, как будет в Гватемале / Виктор Лисун, Георгий Морозов, Владимир Романов, Елена Яворская, Ирина Васильева, Валерий Чумаченко, Константин Столбовский // Газета «Футбол Review». — 2000. — Вип. 45 (316) (7-13 ноября). — С. 20-21. (рос.)
- ↑ Футзал // Газета «Футбол Поділля». — 1998. — Вип. 31 (234) (21 серпня). — С. 7.
- Гулій Андрій. Ігор Москвичов: «Одеський "Локомотив" - найсильніша команда в нашій футзальній історії» // Газета «Український футбол». — 2013. — Вип. 57 (2817) (9 липня). — С. 14.
- В. И. Братусь. Страницы истории футзала в Украине. — Київ : Логос, 2013. — 238 с. — 300 прим. — ISBN 978-966-171-737-3. (рос.)
- Усатюк Ю. И. Мини-футбол. Справочник АМФОО, 1996—2014. — Одесса : Плутон, 2014. — 256 с. (рос.)
Склади збірної України на міжнародних турнірах | |||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||
- Народились 6 листопада
- Народились 1971
- Заслужені майстри спорту України
- Гравці чемпіонату світу з футзалу 1996
- Гравці чемпіонату Європи з футзалу 2001
- Гравці чемпіонату Європи з футзалу 2003
- Гравці чемпіонату світу з футзалу 2004
- Уродженці Мар'їнки
- Випускники Смоленської державної академії фізичної культури, спорту і туризму
- Українські футзалісти
- Гравці МФК «Вуглик»
- Гравці МФК «Локомотив» Одеса
- Гравці МФК «Віннер Форд — Університет»
- Гравці МФК «Запоріжкокс»
- Гравці МФК «Шахтар»
- Гравці МФК «Буран-Ресурс»
- Гравці збірної України з футзалу
- Члени клубу Олександра Яценка
- Українські футзальні тренери