Координати: 46°28′17.6″ пн. ш. 30°43′54.3″ сх. д. / 46.47156° пн. ш. 30.73175° сх. д. / 46.47156; 30.73175

Музей Голокосту (Одеса)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Одеський музей Голокосту/ Holocaust Museum in Odesa
46°28′17.6″ пн. ш. 30°43′54.3″ сх. д. / 46.47156° пн. ш. 30.73175° сх. д. / 46.47156; 30.73175
Типмузей
ТемаГолокост
Країна Україна
РозташуванняОдеса
Адресавул. Мала Арнаутська, 111
Засновано2009
Відкрито22 червня 2009
Фондбільш ніж 4000 експонатів
Відвідувачібільш 25000 чоловік
Сайтujew.com.ua/objects/odesskaya-oblast/odessa/muzej-holokosta3
Музей Голокосту (Одеса). Карта розташування: Україна
Музей Голокосту (Одеса)
Музей Голокосту (Одеса) (Україна)
Мапа
CMNS: Музей Голокосту у Вікісховищі

Музей Голокосту в Одесі (англ. Holocaust Museum in Odessa) — музей в Одесі, присвячений пам'яті жертв Голокосту, в основі створення якого лежать події геноциду єврейського населення на території Трансністрії (території, що знаходилася з 1941 по 1943 роки під юрисдикцією Румунського королівства, займаючи Одеську, Миколаївську й частину Вінницької областей)[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Ідея створити музей Голокосту в Одесі виникла в 1995 році. Ініціатор: Президент асоціації «Україна — Ізраїль», колишній в'язень концтабору в Доманівці Дмитро Гутахов[2] і колишній в'язень нацизму, Нильва Юхим[3].

Докладніше: Голокост в Одесі

Перший голова Міжнародної організації колишніх в'язнів гетто й концтаборів, колишній в'язень Доманівського гетто Сушон Леонід Петрович ідею підтримав.[4] Минуло 14 років, і голосуванням Ради Одеської регіональної асоціації євреїв, колишніх в'язнів гетто й нацистських концтаборів, було прийнято рішення про відкриття музею (голова асоціації — Шварцман Роман Маркович)[5].

Офіційне відкриття музею Голокосту в Одесі (Holocaust Museum in Odessa) відбулося 22 червня 2009 року[6]. Дата відкриття символічна: саме цього дня, 22 червня 1941 року почалася Друга світова війна[7].

За рішенням Ради Одеської регіональної асоціації євреїв, колишніх в'язнів гетто й нацистських концтаборів, першим директором музею був призначений Сабуліс Віктор Францевич[8].

Президент асоціації «Україна — Ізраїль» Дмитро Гутахов, у день відкриття музею відмітив: «Цей музей в Одесі — важлива віха на шляху пам'яті»[9].

Експонати та виставки

[ред. | ред. код]

Спочатку в двох залах музею було виставлено приблизно півтори тисячі експонатів, що принесені свідками того часу, колишніми в'язнями-євреями. Усі експонати оригінальні: фотографії, документи, планшети, витяги з різних публікацій, накази окупаційної влади, документальні фотоматеріали, реліквії. Особливо обтяжливе враження справляє мотузка, на якій нацистами була повішена молода дівчина. Її віддав у музей чоловік, що на той час був хлопчиком, закоханим в ту дівчинку…

Значна частина матеріалів експозиції передана музею з Чикаго (США), нині покійним вихідцем із Одеси, колишнім в'язнем гетто Левом Думером[10].

Павло Юхимович Козленко є автором концепції музею та визначив вектор його розвитку.

Через декілька років після відкриття музей перетворився на двоповерховий комплекс, у складі якого науково-дослідна бібліотека, навчальний центр і меморіальний простір. У бібліотеці представлена література, що пов'язана з історією Голокосту, історичні документи, артефакти, особисті фотографії, відеоісторія.

Постійна виставка охоплює п'ять залів музею:

Окремо — зал Перемоги. Тут розташовані фотографії військових: офіцерів, моряків, героїв СРСР, що брали участь у вигнані нацистських окупантів з Одеського регіону в роки Другої світової війни.

На додаток до постійної експозиції музей пропонує аудіо- і відео-інтерв'ю, меморіальну кімнату.

У музеї також представлені пересувні виставки, де можна побачити румунських[11], ромських, болгарських євреїв, колишніх в'язнів гетто й концтаборів.

До 75-ї річниці окупації Одеси в роки Другої світової війни в музеї Голокосту презентували виставку «Документи періоду румунської окупації Одеси 1941—1944 рр. з фондів ГАОО».[12]

У січні 2012 року, в Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту відбулося відкриття виставки фотографій під назвою «Голокост в граніті». Виставка присвячена трагічній долі євреїв Одеси, Бессарабії та Буковини, знищених румунськими окупантами в 1941—1944 на території між Південним Бугом і Дністром. Автор виставки Павло Козленко. Фотографії, що стали підставою для виставки, були взяті з експедицій, які були проведені в період із 2011-2012 рр. Експедиції є частиною великого довгострокового проекту, організованого Одеським музеєм Голокосту. Експедиції проводились за фінансової підтримки БФ Пам'яті жертв нацизму..[13]

Докладніше: Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

У 2017 році в колекції музею з'явилася міні-діорама «Гетто в Трансністрії». Діорама зображує єврейське гетто в Одеській Слобідці, яке було засновано окупантами в 1942 році. У ній майже 90 фігурок, масштаб котрих зменшено у 35 разів від натурального розміру. Ідея створити діаграми належить Павлу Козленко, виконав одеський майстер-моделіст Євгеній Капука.[14]

Цілі й завдання роботи музею

[ред. | ред. код]

Організатори музею визначили головну мету в роботі музею: зібрати, зберегти та донести до майбутніх поколінь історію про цю безпрецедентну трагедію. Зберегти пам'ять про тих, хто страждав, виховати нове покоління молодих людей, які зможуть і далі протистояти, і не допустити появи нацизму.[15]

Едуард Долінський, генеральний директор Українського єврейського комітету звернувся до всіх із такими словами: «Головна місія музею — просувати знання про Голокост, зберігати пам'ять про жертви та заохочувати відображення моральних і духовних питань, поставлених Голокостом, за часів якого 6 мільйонів євреїв було убито нацистами»[16]


Голова Асоціації колишніх в'язнів концтаборів і гетто Роман Шварцман відмітив: «Цей музей повинен стати школою, університетом для молоді, для того, щоб вони розуміли, що таке Голокост». На теперішній час у музеї представлені більше ніж 4 тисячі експонатів. За декілька років з моменту відкриття, музей відвідало близько 20 тисяч чоловік із різних країн світу: посли, дипломати, керівники міста й області, студенти і школярі, просто люди, які пам'ятають або хочуть дізнатися про ту страшну трагедію, що називається Голокост.

Музей сьогодні

[ред. | ред. код]

Автор проекту інформаційно-історичного довідника «Географія Катастрофи»[17], кандидат філософських наук, директор Одеського музею Голокосту Павло Юхимович Козленко[18] відмітив: «Нас цікавить соціально-культурний аспект цієї проблеми. Ми хочемо показати, як люди в таких умовах змогли не втратити людське обличчя».

За допомогою Одеської регіональної асоціації євреїв, колишніх в'язнів гетто й нацистських концтаборів, Павло Козленко створив нову концепцію музею та створив нові експозиції, які й складають сьогодні музей, максимально зручну та зрозумілу для відвідувачів музею.[19]

Формування фондів музею

[ред. | ред. код]

Відповідно до головних завдань концепцією в роботі музею є формування фондів таким чином:

Робота музею за певними напрямами

[ред. | ред. код]
  1. Висвітлення діяльності асоціації євреїв, у минулому — в'язнів гетто й нацистських концтаборів Одеського регіону.
  2. Комплектування бібліотечних фондів музею Голокосту.
  3. Науково-дослідницька робота в межах завдань роботи музею.
  4. Екскурсійна та лекційна діяльність.
  5. Зустрічі в'язнів, які пережили трагедію Голокосту.
  6. Творчі зустрічі, презентації книг, показ фільмів за темами, пов'язаними з трагедією Голокосту.
  7. Складання списків загиблих, виявлення місць масового знищення євреїв у період Великої Вітчизняної війни на території Трансністрії.
  8. Випуск «дайджеста» з теми «Музей Голокосту розповідає».

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Забарко, Борис. Трансністрія: БІЛЬ НАШОЇ ПАМ'ЯТІ. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  2. ↑ В Одесі з'явиться Музей пам'яті жертв Голокосту. Глас. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  3. ↑ Вайнблат, Семен (01.04.2008). 10 квітня - 64-а річниця визволення Одеси від фашистських загарбників (PDF). Добра Справа. Архів оригіналу (PDF) за 1 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  4. ↑ Таубкін, Давид. Перший (установчий) з'їзд колишніх в'язнів гетто й нацистських концтаборів. Всеізраїльська асоціація "Вцілілі в конлагерях і Гетто". Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  5. ↑ {{cite news|last=Доломанжи|first=Антонина|title=Колишній в'язень гетто з Одеси: «Весь наш світ був обмежений колючим дротом»|url=http://www.odessamedia.net/news/bivshii-uznik-getto-iz-odessi-ves-nash-mir-bil-ogranichen-kolyuchei-provolokoi/%7Caccessdate=1 березня 2018|newspaper=Одесса Медиа|date=27.01.2017}}
  6. ↑ Holocaust Museum. Information Portal to European Sites of Remembrance. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  7. ↑ В Одесі відкрили перший в Україні музей Голокосту. ТСН Україна. 22.06.2009. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  8. ↑ Глезин, Едуард. ХТО МАЄ ДОПОМАГАТИ Одеському музею ГОЛОКОСТА??. livejournal. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  9. ↑ У Музеї Голокосту пройшов мітинг, присвячений початку Великої Вітчизняної війни. Odessa-Daily. 23.06.2010. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  10. ↑ Рашковецький, Михаил. Заповіт Льва Думера. Мигдаль. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  11. ↑ У Одесі відкрилася виставка про румунську окупацію міста. JewishNews. 14.10.2016. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  12. ↑ Лядо, Сергей. Документи періоду окупації Одеси будуть оприлюднені в музеї Голокосту. Одеське Життя. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  13. ↑ Gorshkov, Nikolay. Odessa Holocaust Museum. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  14. ↑ У музеї Голокосту в Одесі з'явилася міні-діорама «Гетто в Трансністрії». Всеукраїнська єврейська рада. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  15. ↑ Одеський музей пам'яті жертв Голокосту. Академик. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  16. ↑ Matveyev, Vladimir (23.06.2009). Odessa Holocaust museum dedicated. Jewish Telegraphic Agency. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  17. ↑ ОДЕСА. Одеський музей Голокосту випустив довідник «Географія Катастрофи». ВЕК, Всеукраинский Еврейский Конгресс. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  18. ↑ Kozloff, Nikolas (22.03.17). Reflections on a Voyage to Odessa, Isaac Babel, the Holocaust and Anti-Semitism. HuffPost News. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 1 березня 2018.
  19. ↑ Выгодский, Андрій (25.04.16). Музей Голокосту в Одесі. Общественный Прибой. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.

Література

[ред. | ред. код]
  • Нацистський «новий порядок» в містах України: Збірка фотографій та документів з фондів Музею «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні». — Дніпропетровськ: Інститут «Ткума», 2015. — 336 с. [1] [Архівовано 22 січня 2018 у Wayback Machine.]
  • Шелестова Е., Соколов О. Из музейных собраний Одессы. — Одесса : Маяк, 1977. (рос.)
  • Карел Беркгоф. Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою. Авторизований переклад з англійської. Критика. Київ. 2011. — 456 с. — С. 69 — 96.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Музей_Голокосту_(Одеса)&oldid=43282717