Музей Лесі Українки (Колодяжне)
| Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки | |
|---|---|
| 51°10′34″ пн. ш. 24°47′30″ сх. д. / 51.176° пн. ш. 24.7916° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Назва на честь | Леся Українка |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Волинська область с. Колодяжне, Ковельський район інд. 41065 |
| Адреса | с. Колодяжне, Волинська область, Україна |
| Засновано | 10 липня 1949 |
| Директор | Віра Михайлівна Комзюк |
| Сайт | www.kololesi.at.ua |
  Музей Лесі Українки (Колодяжне) (Україна) | |
 | |
 Музей Лесі Українки у Вікісховищі | |
Музей Лесі Українки у Колодяжному — літературно-меморіальний музей у с. Колодяжному Ковельського району Волинської області, заснований 1949 р. в садибі, в якій Леся Українка прожила дитячі та юнацькі роки.
В експозиції представлено меморіальні речі Лесі Українки та її родини, прижиттєві видання творів поетеси та її матері — Олени Пчілки, фотографії, речі побуту та етнографії Волині, відтворені фрагменти робочого кабінету і сільської хати.
У 1991 р. експозицію оновлено і сьогодні вона складається з таких розділів:
- «Волинськими стежками Лесі Українки»;
- «Колодяжне — колиска Лесиного таланту»;
- "Крізь все житія — до «Лісової пісні»;
- «Історія музею. Трагедія родини Косачів».
У травні 1882 р. сім'я Косачів перебралася з Луцька в с. Колодяжне і замешкала у будинку, який у родині звався «великим». Тут народилися молодші сестри та брати Лесі — Оксана, Микола та Ізидора. Діти підростали, тому в 1890 р. на садибі побудували Лесин «білий» будиночок, а в 1896 р. розпочали спорудження «сірого» будинку (в родині його ще називали батьківським).
Косачі дуже любили Колодяжне і не раз у листах до друзів висловлювали свої почуття:
|
Колодяжне — це, власне, вдома, а решта, то це все так собі — між іншим. Для цілої нашої родини ця квартира (м. Київ, вул. Саксаганського, 97) не була нашим «вдома», вона була раніше в Колодяжному, поки ще цілою родиною ми там жили, а потім то все було тимчасове, випадкове і не своє. | 
|
З Колодяжного Леся Українка давала братові Михайлу настанови щодо створення бібліотечки найкращих творів світової літератури українською мовою, до якої увійшли понад сімдесят імен письменників відповідно до порад і за джерелами, присланими М. Драгомановим, 1890 р. Леся склала курс «Стародавня історія східних народів», і перша збірка її поезій готувалося до друку тут, у Колодяжному.
У лютому 1907 р. Леся востаннє побувала в селі.
Під час Другої світової війни садиба була зруйнована, і музей створено фактично у новому приміщенні.
Політична причина створення Музею — намагання сталінської влади маркувати недавні польські території іменами українських культурних діячів, які, в свою чергу, були громадянами Російської імперії[джерело?].
Спогади про Колодяжненський період в житті Лесі Українки написала її молодша сестра, Ольга Косач-Кривинюк:
Ольга Косач-Кривинюк. Спомини про колодяжнянський період (аудіозапис з фотовізуалізацією): https://www.youtube.com/watch?v=xfe924Raw3U [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.]
,_%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96_%D0%BA%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_(180%27)_%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8.jpg)
- П. Скрипник, Д. Грузін. [[https://web.archive.org/web/20160822111716/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Lesі_Ukrainky_muzei Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] Лесі Українки Літературно-меморіальні музеї]] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 128. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному. Путівник. Львів, Каменяр, 1971. [Архівовано 4 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному[недоступне посилання]
- [недоступне посилання з липня 2019 «В КОЛОДЯЖНОМУ Я НЕ ПОЧУВАЮ СЕБЕ ЗАЙВОЮ НА СВІТІ…». Дзеркало тижня][недоступне посилання з жовтня 2019][недоступне посилання]