Музиченко Гавриїл Вакулович
Музиченко Гавриїл Вакулович | |
---|---|
Гавриїл Музиченко | |
![]() | |
Ім'я при народженні | Музиченко Гавриїл Вакулович |
Псевдо | рум. Gavriil Musicescu |
Народився | 20 березня 1847 Ізмаїл, Бессарабська область ![]() |
Помер | 8 грудня 1903 (56 років) Ясси, Повіт Ясси ![]() |
Поховання | Етернітате (цвинтар) ![]() |
Громадянство | ![]() ![]() |
Національність | українець |
Діяльність | композитор, педагог, хормейстер |
Alma mater | Санкт-Петербурзька консеваторія |
Знання мов | румунська ![]() |
Роки активності | 1860 — 1903 |
Жанр | хорова музика ![]() |
Батько | Вакула Музиченко |
Мати | Варвара Музиченко |
Гавриїл Вакулович Музиченко (Музическу, рум. Gavriil Musicescu; нар. 20 березня 1847, Ізмаїл, Бессарабська область, Російська імперія — пом. 8 грудня 1903, Ясси, Румунське королівство) — румунський та український композитор, педагог, хормейстер, музично-громадський діяч українського походження[1]. Автор хорових творів, романсів, пісень, обробок румунських і молдавських народних пісень, фортепіанних перекладів народних мелодій, гармонізував та переклав на сучасну нотацію старовинні церковні пісні. Ім'я Музиченка було присвоєно Кишинівському інститутові мистецтв (нині Академія музики, театру і образотворчих мистецтв Республіки Молдова).
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/7f/Nestor_Heck_-_Gavriil_Musicescu.jpg/180px-Nestor_Heck_-_Gavriil_Musicescu.jpg)
Народився Гавриїл Музиченко в родині Вакули Онисимовича та Варвари Данилівни Музиченків у Ізмаїлі 20 березня 1847 року.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/53/Stamp_of_Moldova_316.gif/250px-Stamp_of_Moldova_316.gif)
З дитинства співав у хорі, потім по закінченні семінарії і консерваторії в Яссах, був призначений викладачем співу ізмаїльській семінарії. У семінарії зустрів свою суджену — дочку професора з вокалу Василія Мандинеску.
У 1871 році Музиченко вступив до Петербурзької консерваторії та був прийнятий до імператорської капели. Петербурзьку консерваторію закінчив у 1872 році. По завершенні навчання йому запропонували залишитися при царському дворі та зайняти пост диригента кафедральної капели Ісаакіївського собору. Музиченко відмовляється від цієї пропозиції та повертається в Ізмаїл. Вслід за цим на нього пишуть донос: «У немилості. Посмів відмовити самому». Перед ним закриваються двері будинків, господарі яких колись вважали за честь прийняти у себе знаменитість.
Після двох років поневірянь без роботи Музиченко змушений виїхати до Румунії[2].
Гавриїл Музиченко, після проходження конкурсу в Бухаресті, займав посаду керівника кафедри теорії музики у Ясській консерваторії. У 1901 році став її директором.
У 1876–1903 роках Гавриїл Музиченко був керівником хору митрополії в Яссах.
Помер Гавриїл Музиченко 8 грудня 1903 року в Яссах та був похований на міському цвинтарі Етернітате.
Гавриїл Музиченко перший став писати церковну музику з румунським текстом і гармонізувати румунські церковні наспіви, поклав початок румунському професійному хоровому мистецтву. Перевів багато церковних нотних книги з грецької нотації на п'ятилінійну, західноєвропейського типу систему нотації. Його стараннями введені музичні класи в приватні та урядові навчальні заклади в Румунії. Музиченко написав елементарну теорію музики на румунській мові. Композиторська діяльність Музиченко присвячена переважно духовної музики.
Гавриїл Музиченко автор одинадцяти томів церковних піснеспівів та літургій, трьох хорових концертів з розвиненою поліфонічною структурою, 25 шкільних хорів і навчальних посібників, цілого ряду фортепіанних перекладень народних мелодій, хорових обробок українських, румунських, молдавських, болгарських і гагаузьких пісень.
У 1889 році збірка Гавриїла Музиченка «12 народних мелодій, гармонізованих і аранжованих для хору і оркестру» була удостоєна «Золотої медалі» на Міжнародній виставці в Парижі[3]. «Практичний курс вокальної музики» до цього часу вважається шедевром поєднання науковості та доступності для навчання.
Після смерті Гавриїла Музиченка у Яссах його ім'ям назвали вулицю.
Гавриїлу Музиченко встановлено бюст біля входу в Національну консерваторію Молдови (нині Академія музики, театру і образотворчих мистецтв Республіки Молдова), яка півстоліття носила його ім'я[4].
У рідному Ізмаїлі також є вулиця імені Гавриїла Музиченка[5][6].
- ↑ Історія української музики (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 вересня 2021. Процитовано 16 грудня 2016.
- ↑ Антологія «Херувимська пісня України та її Діаспори» — Передмова. Архів оригіналу за 1 квітня 2015. Процитовано 16 грудня 2016.
- ↑ Музиченко-Музіческу — забута мелодія [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Гавриїл Музіческу. 110 років від дня смерті. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 16 грудня 2016.
- ↑ Вулиця Гавриїла Музиченко [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] на Mapio.net
- ↑ Ізмаїл, вулиця Гавриїла Музиченко на карті. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 16 грудня 2016.
- Музическу Гаврило Вакулович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 602.
- Музиченко Гавриїл Вакулович[недоступне посилання з вересня 2019]
- Гавриїл Музиченко [Архівовано 12 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Народились 20 березня
- Народились 1847
- Померли 8 грудня
- Померли 1903
- Поховані на цвинтарі Етернітате
- Уродженці Ізмаїла
- Уродженці Ізмаїльського повіту
- Померли в Яссах
- Українські композитори
- Румунські композитори
- Українські музичні педагоги
- Румунські музичні педагоги
- Українські диригенти
- Румунські диригенти
- Українські хорові диригенти
- Румунські хорові диригенти
- Випускники Санкт-Петербурзької консерваторії