Муругов В'ячеслав Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Муругов В'ячеслав Олександрович
Ім'я при народженніВячеслав Александрович Муругов
Дата народження26 січня 1969(1969-01-26) (55 років)
Місце народженняНовосибірськ, РРФСР, СРСР
ГромадянствоРосія Росія
Alma materTver Military Colleged
Професіятелепродюсер, сценарист, журналіст
Нагороди

17 премій ТЕФІ
6 премій АПКиТ
2 премії «Жорж»
2 премії «Золотий Носоріг»
премія «Google Trends»
Кінонагорода MTV Росія

IMDbID 1550882
CMNS: Муругов В'ячеслав Олександрович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Муругов.

В'ячеслав Олександрович Муругов (26 січня 1969(1969-01-26), Новосибірськ) — російський медіаменеджер, продюсер, сценарист, актор і журналіст. Президент «НМГ Студії» (з 2019)[1], заступник генерального директора Національної Медіа Групи з розважального мовлення (з 2019)[2], генеральний директор медіахолдингу «СТС Медіа» і телеканалу СТС (з 2016)[3] . Член ради Фонду кіно, член ради директорів Emmy International, член Академії російського телебачення і Спілки журналістів Росії, глава опікунської ради премії «Медіа-менеджер Росії». Володар медалі Medaille d'Honneur MIPTV 2017 за внесок у розвиток глобального телевізійного бізнесу.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1969 році в Новосибірську. Батько — військовий. У 1986 році В'ячеслав закінчив Калінінське суворовське училище. У 1991 році закінчив факультет ракетно-артилерійського озброєння Пензенського вищого артилерійського інженерного училища за спеціальністю «інженер». В цьому ж році почав службу в армії — в місті Бересті. Через кілька місяців припинив існування СРСР, В'ячеслав прийняв присягу як офіцер білоруської армії.

З 1995 року — один з провідних сценаристів і епізодичних учасників Клубу веселих і кмітливих (команди: БДУ, Нові вірмени тощо).

У 1997 році звільнився з білоруської армії у званні капітана і переїхав до Москви, де почав роботу на російських телеканалах — ОРТ і РТР сценаристом[4][5][6]. Автор телевізійних програм «Добрий вечір з Ігорем Угольниковим», «Ранкова пошта», «Пісня року», «Армійський магазин».

З 1999 по 2003 рік — продюсер розважальних програм телеканалу «Югра». Творець серіалів «Прискорена допомога», «FM і хлопці».

З 2003 по 2005 рік — продюсер розважальних програм і креативний продюсер телеканалу REN-TV (автор ідеї і співавтор серіалів «Афромосквич», «Солдати», «Студенти», «Туристи», автор спецпроєкту «Неблакитний вогник», продюсер і співавтор програми «Дорога передача», писав сценарії для анімаційного серіалу «Дятлоws»).

Восени 2004 року призначений головою Ради директорів реорганізованого продюсерського центру «Леан-М» Олега Осипова і Тимура Вайнштейна, до 2009 року був його співзасновником і креативним продюсером[7].

З 2005 по 2007 рік — директор Департаменту виробництва телевізійних серіалів, продюсер розважальних програм, сценарист телеканалу СТС. Прийшов на телеканал на запрошення його керівників — українських фахівців Олександра Роднянського і Олександра Цекало[6]. З 2007 по 2008 рік — виконавчий продюсер телеканалу СТС[8].

У 2007 році присвоєно військове звання майора[9].

З осені 2008 року по 30 грудня 2014 року — генеральний продюсер медіахолдингу «СТС Медіа» і генеральний директор телеканалу СТС[10].

У 2009 році — виконуючий обов'язки генерального директора телеканалу ДТВ[11].

У 2015 році — радник генерального директора медіахолдингу «СТС Медіа»[12].

З травня 2015 року по серпень 2016 року — співвласник компанії «Арт Пікчерс Віжн», співзасновник і генеральний продюсер «Арт Пікчерс Груп»[13][14][15].

У 2016 році закінчив Вищі курси сценаристів і режисерів (майстерня Володимира Хотиненка), отримавши ще одну професію — режисера[16].

З 30 травня 2016 року — генеральний директор «СТС Медіа»[3] і генеральний директор телеканалу СТС.

У квітні 2017 нагороджений медаллю Medaille d'Honneur MIPTV за внесок у глобальний телевізійний бізнес і став другим російським медіаменеджером (поряд з Костянтином Ернстом), удостоєним цієї нагороди[17].

З 26 липня 2017 року — голова опікунської ради премії «Медіа-менеджер Росії»[18].

У липні 2018 року з ініціативи В'ячеслава Муругова в Москві вперше пройшов півфінал міжнародної премії International Emmy Awards[19].

З 2019 року — заступник генерального директора «Національної Медіа Групи» з розважального мовлення[20], президент «НМГ Студії»[21].

Член Академії російського телебачення (з 2007 року)[22], Спілки журналістів Росії[23], ради директорів Міжнародної академії телевізійних мистецтв і наук (англ. The International Academy of Television Arts & Sciences з липня 2018 роки)[24], Ради Фонду кіно (з 2018 року)[25].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У січні 2018 року зареєстрований довіреною особою Володимира Путіна на президентських виборах 18 березня 2018 року.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений з Євгенією Марковою (нар.. 26.11.1982), має двох синів і дочку.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2004 рік — премія «ТЕФІ 2004» в номінації «Розважальна програма» за програму «Неблакитний вогник».
  • 2007 рік — Наказом № 39 від 10 червня 2007 за підписом командувача військами Московського військового округу генерала армії Володимира Бакіна за клопотанням Московської суворовсько-Нахімовської співдружності за серіал СТС « Кадетство» В'ячеславу Муругова було присвоєно чергове військове звання старшого офіцерського складу «майор».
  • 2008 рік — чотири премії «ТЕФІ 2008»: у номінаціях «Продюсер фільму / серіалу» і «Ситком» за телесеріал «Татусеві дочки», в номінації «Інформаційно-розважальна програма» за проєкт « Історії в деталях» і в номінації «Розважальна програма: гумор» за програму «Слава Богу, ти прийшов!»; Кінонагорода MTV Росія в номінації «Найкращий серіал» за телесеріал «Кадетство».
  • 2009 рік — дві премії «ТЕФІ 2009» в номінації «Ситком» за серіал «Татусеві дочки» і в номінації «Телевізійна гра» за програму « Найрозумніший».
  • 2010 рік — три премії « ТЕФІ 2010» в номінації «Ситком» за серіал « Вороніни», в номінації «Телевізійна гра» за програму "Брейн-ринг ", у номінації «Телевізійний документальний серіал» за проект « Історія російського шоу-бізнесу»; премія « Google Trend 2009» в номінації «Серіал року» за серіал «Маргоша».[26]
  • 2011 рік — дві премії «Золотий Носоріг 2011» в номінації «Найкращий ситком» за серіал «Одного разу в міліції» і в номінації «Найкращий скетч» за програму «6 кадрів».[27]
  • 2012 рік — три премії « ТЕФІ 2011» в номінації «Продюсер фільму / серіалу» за серіал «Закрита школа», в номінації «Найкращий комедійний серіал» за ситком "Світлофор " та в номінації «Продюсер телевізійних програм» за комедійне шоу «Одна за всіх».
  • 2013 рік — премія Асоціації продюсерів кіно і телебачення за серіал «Кухня» — найкращий телевізійний серіал (більше 17 серій) 2012 року.
  • 2014 рік — премія «ТЕФІ 2014» в номінації «Ситком» за серіал «Кухня»; дві премії Асоціації продюсерів кіно і телебачення за серіали «Молодіжка» — найкращий телевізійний серіал (більше 24 серій) 2013 року і «Кухня» — найкращий комедійний серіал 2013 року.
  • 2015 рік — премія Асоціації продюсерів кіно і телебачення за серіал «Корабель» — найкращий телевізійний серіал (більше 24 серій) 2014 року; премія «Жорж» у номінації «Найкраща російська комедія» за фільм « Кухня в Парижі».
  • 2016 рік — премія «ТЕФІ 2016» в номінації «Реаліті-шоу» за програму «Зважені люди»; премія Асоціації продюсерів кіно і телебачення за серіал « Кухня» — найкращий телевізійний комедійний серіал 2015 року; премія «Жорж» у номінації «Російський серіал року (комедія)» за серіал «Кухня».
  • 2017 рік — премія «ТЕФІ 2017» в номінації «Телевізійний фільм / серіал» за серіал «Молодіжка»; Медаль Пошани (Médaille d'Honneur) за професійний внесок у телеіндустрію — нагорода найбільшого міжнародного ринку телевізійного та цифрового контенту MIPTV[28][29].
  • 2018 рік — премія Асоціації продюсерів кіно і телебачення за серіал «Молодіжка» — найкращий телевізійний серіал (більше 24-ти серій) 2017 роки; премія «ТЕФІ 2018» в номінації «Телевізійна багатосерійна комедія / ситком» за серіал «Ульотний екіпаж».

Творчі досягнення

[ред. | ред. код]

Фільми

[ред. | ред. код]

Продюсер

[ред. | ред. код]

Сценарист

[ред. | ред. код]
  • 2003 — «Четверте бажання»

Актор

[ред. | ред. код]

Телепрограми

[ред. | ред. код]

Продюсер и автор идеи

[ред. | ред. код]

Продюсер

[ред. | ред. код]

Сценарист

[ред. | ред. код]

Документальні фільми

[ред. | ред. код]

Продюсер

[ред. | ред. код]
  • 2012 — «Клініка зірок» (СТС)
  • 2012 — «Планета Залізяка» (СТС)
  • 2012 — «Рятуйся хто може» (СТС)
  • 2012 — «Мода на „проти“» (СТС)

Телесериалы

[ред. | ред. код]

Продюсер, автор идеи и актёр

[ред. | ред. код]
  • 2001 — «FM і хлопці» (РТР і Югра) — Слава Фелінін (серія 26 «Команда»); Микола Степанович Барсюков, директор культурного центру (серія 63 «Ефір, знову ефір»)
  • 2001 — «Писаки» (ДТВ і Югра) — бізнесмен, власник газети «Крижопільський комерсант» (серія 6)

Продюсер та автор ідеї

[ред. | ред. код]

Продюсер

[ред. | ред. код]

Сценарист

[ред. | ред. код]

Мультсериалы

[ред. | ред. код]

Продюсер

[ред. | ред. код]

Сценарист

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Вячеслав Муругов назначен президентом «НМГ Студии» [Архівовано 20 вересня 2021 у Wayback Machine.] // «СТС Медиа», 14 июня 2019
  2. ↑ Менеджмент НМГ. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  3. ↑ а б Новым гендиректором «СТС медиа» станет Вячеслав Муругов [Архівовано 20 вересня 2021 у Wayback Machine.] // «Ведомости»
  4. ↑ Какого чёрта. Эхо Москвы. 3 жовтня 2004. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  5. ↑ Вячеслав МУРУГОВ: «Солдатами рождаются». Почему бывший КВНщик делает кино о военных. День. 17 січня 2007. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  6. ↑ а б Вячеслав Муругов: "С творческими кадрами на ТВ напряженка". Buro 24/7. 25 квітня 2014. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  7. ↑ Sony докупила русских сериалов. Вячеслав Муругов продал долю в продюсерском центре "Леан-М". Коммерсантъ. Архів оригіналу за 11 квітня 2018. Процитовано 19 вересня 2021.
  8. ↑ Вячеслав Муругов назначен исполнительным продюсером СТС. Лениздат.ру. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 19 вересня 2021.
  9. ↑ Продюсер Вячеслав Муругов получил звание майора за создание сериала. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 22 березня 2015.
  10. ↑ Вячеслав Муругов поработает на CTC Media бесплатно. Ведомости. 17 ноября 2014. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 19 вересня 2021.
  11. ↑ Вячеслав Муругов назначен и.о. гендиректора ДТВ. Media-online. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 10 липня 2017.
  12. ↑ «СТС Медиа» объявляет о кадровых изменениях [Архівовано 20 вересня 2021 у Wayback Machine.]// СТС Медиа, 18 ноября 2014
  13. ↑ Фёдор Бондарчук собрал съёмочную группу [Архівовано 21 вересня 2021 у Wayback Machine.] // «Коммерсантъ», 6 мая 2015
  14. ↑ НМГ консолидирует доли в «Арт Пикчерс» [Архівовано 21 вересня 2021 у Wayback Machine.] // «Коммерсантъ», 24 августа 2016
  15. ↑ Менеджмент. СТС Медиа. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  16. ↑ Дипломная работа: Призрачный шанс, Центр фестивалей, 14 ноября 2019. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  17. ↑ Глава «СТС Медиа» стал вторым награжденным премией MIPTV россиянином https://www.rbc.ru/rbcfreenews/58c64ee79a7947a7d5be255e. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  18. ↑ Главой попечительского совета премии «Медиа-Менеджер России» избран Вячеслав Муругов [Архівовано 21 вересня 2021 у Wayback Machine.] // ТАСС, 26 июля 2017
  19. ↑ В Москве впервые прошел полуфинал Emmy International. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  20. ↑ «Ты можешь максимум пролоббировать место в мультиплексе или кнопку на пульте». Гендиректор НМГ Ольга Паскина о закупках контента, запуске видеосервиса и кинодистрибуции. Коммерсантъ. 27 лютого 2019. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  21. ↑ Вячеслав Муругов назначен президентом «НМГ Студии». Известия. 14 червня 2019. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  22. ↑ Муругов Вячеслав Александрович. Академия российского телевидения. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 19 вересня 2021.
  23. ↑ Муругов Вячеслав. КиноСоюз. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  24. ↑ Гендиректор СТС вошел в совет директоров телеакадемии, присуждающей "Эмми". РИА Новости. Архів оригіналу за 19 липня 2018. Процитовано 19 вересня 2021.
  25. ↑ Медведев утвердил новый состав совета Фонда кино [Архівовано 19 листопада 2018 у Wayback Machine.] // РИА Новости, 17 ноября 2018
  26. ↑ «Маргоша» — лучшая на Google. Вокруг ТВ. Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 19 вересня 2021.
  27. ↑ «Золотой носорог» — первая премия за телевизионные сериалы. BDDESIGN. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 19 вересня 2021.
  28. ↑ Глава «СТС Медиа» стал вторым награжденным премией MIPTV россиянином [Архівовано 20 вересня 2021 у Wayback Machine.] РБК, 13 марта 2017
  29. ↑ В лучах Славы [Архівовано 20 вересня 2021 у Wayback Machine.] Российская газета, 6 апреля 2017
  30. ↑ Не может быть!: «Медиум» на СТС сменил название и ведущего. Наш фильм. Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 4 вересня 2017.
  31. ↑ Осенью телезрителей ждет множество сюрпризов и долгожданные премьеры. РИА Новости. 4 вересня 2006. Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Муругов_В%27ячеслав_Олександрович&oldid=40580018