Міхал Ельвіро Андріолі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міхал Ельвіро Андріолі
пол. Michał Elwiro Andriolli
При народженніпол. Michał Elwiro Andriolli
Народження14 листопада 1836(1836-11-14)[1][2]
Вільнюс, Російська імперія
Смерть23 серпня 1893(1893-08-23)[3][1][…] (56 років)
 Наленчув, Царство Польське, Російська імперія
ПохованняЛюблінське воєводство
Національністьполяк
Країна Російська імперія
Жанрграфіка і малярство
НавчанняМосковське училище живопису, скульптури та зодчества
Діяльністьархітектор, художник
Напрямокромантизм
Роки творчості1855[4] — 1893[4]
ВчительЗарянко Сергій Костянтинович і Саврасов Олексій Кіндратович
Відомі учніCharles-Boris de Jankowskid і Ганна Білінська-Богданович
УчасникПольське повстання 1863—1864
Роботи в колекціїНаціональний музей у Варшаві, Ackland Art Museumd[5], Національний музей у Кракові і Литовський художній музейd
Автограф
CMNS: Міхал Ельвіро Андріолі у Вікісховищі

Міхал Ельвіро Андріолі (2 листопада 1836, Вільнюс — 23 серпня 1893, Наленчув) — польський художник (маляр та графік), ілюстратор італійського походження, народжений у Литві. Представник романтизму.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї Франческа Андріолі (1794, Брентоніко — травень 1861, Вільнюс), різьбяра та декоратора, в минулому капітана військ Наполеона, який осів у Вільнюсі.

У 1855 році він став учнем у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, де одним з викладачів був Саврасов Олексій Кіндратович.

У 1857 році він вступив до Петербурзької академії мистецтв.

Згодом (1860–1861 рр.) вдосконалював майстерність в Академії Святого Луки у Римі.

Після цього повернувся у Литву та узяв участь у польсько-литовсько-українському національно-визвольному повстанні 1863–1864 рр. проти Російської імперії. Після поразки переховувався під прізвищем Малиновського, згодом Бржозовського, але в жовтні був арештований, засуджений і відправлений у Ригу до в'язниці. Після ув'язнення в 1864 році зумів втекти та дістатися спочатку до Лондону, а згодом і до Парижу.

У країну повернувся як уповноважений Польського Національного Комітету окупованих земель, в 1866 році був заарештований та висланий у В'ятку. Тут давав уроки малювання, в тому числі й для Анни Білінської, Віктора Васнецова[6] та його молодшого брата Аполінарія[7]. Помилуваний у 1871 році переїжджає працювати ілюстратором до Варшави, де у передмісті Мінська-Мазовецького купив палац із садом, та мешкав там до 1880 року. Потім оселився на північ від Карчева, де купив 200 га землі і в цьому маєтку понад Свідром, правою притокою Вісли, побудував окрім своєї вілли кілька будинків для здачі в оренду по своїм проектам, надаючи їм особливого стилю, який розповсюдився довкола. Також був одним із засновників організації відпочинку в Отвоцьку, чим значною мірою посприяв розвитку міста.

У березні 1883 році виїжджає до Парижу, де поселяється у Владислава Міцкевича — найстаршого сина Адама Міцкевича. Завдяки цьому започаткував контакти з видавцями у Франції та Англії, що посприяло отриманню замовлень на ілюстрації до книжок.

Відомі його учні — Анна Білінська, Віктор Васнецов.

Похований на цвинтарі в Наленчуві.

Книжки, які ілюстрував Андріолі

[ред. | ред. код]

Галерея робіт

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Michał Elwiro Andriolli

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Elviro Michael Andriolli — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118973819 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ а б RKDartists
  5. ↑ https://ackland.emuseum.com/people/9667/michael-elviro-andriolli/objects
  6. ↑ Енциклопедія мистецтва. Віктор Васнецов. [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ Бібліотекар. Ру Аполінарій Михайлович Васнецов. [Архівовано 3 квітня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  8. ↑ Кунігас Роман за литовськими переказами. Варшава. 1876[недоступне посилання] (пол.)
  9. ↑ Баєчки, Львів. 1917. [Архівовано 1 квітня 2011 у Wayback Machine.] (пол.)
  10. ↑ Romeo and Juliet William Shakespeare, H.M. Caldwell Company, New York, 1900. (англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Michał Elwiro Andriolli. Władysława Jaworska, Janina Wiercińska. ed. Andriolli — świadek swoich czasów; listy i wspomnienia. — Wrocław—Warszawa (пол.)
  • Socha Gabriela. Andriolli i rozwój drzeworytu w Polsce. — Lwów-Wrocław : Ossolineum 1988. — S. 277. — ISBN 83-04-02685-6 (пол.)
  • Wiercińska Janina. Andriolli. Opowieść biograficzna. — Warszawa : Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, 1981. — ISBN 83-205-3215-9 (пол.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міхал_Ельвіро_Андріолі&oldid=40222213