Перейти до вмісту

Мішель Серр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мішель Серр
Народження1 вересня 1930(1930-09-01)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ажен, Лот і Гаронна, Франція[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть1 червня 2019(2019-06-01)[5][6][…] (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
XIV округ Парижа, Париж, Іль-де-Франс, Франція[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняАжен Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство (підданство) Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
ПроживанняВенсенн Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мов
  • французька[6][8][9], англійська і окситанська мова Редагувати інформацію у Вікіданих
    • Ім'я при народженніфр. Michel François Marie Serres[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
    Діяльність
  • історик науки Редагувати інформацію у Вікіданих
    • ВикладавСтенфордський університет[10] і Університет Париж I Пантеон-Сорбонна Редагувати інформацію у Вікіданих
    ЧленФранцузька академія (1 червня 2019)[11], Європейська академія наук і мистецтв, Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії, Stanford University French and Italian Departmentd[10] і Французька академія (червень 12019) Редагувати інформацію у Вікіданих
    Alma materВища нормальна школа, Військово-морська школа у Ланвеок-Пульмікd і ліцей Людовика Великого Редагувати інформацію у Вікіданих
    ПосадаSeat 18 of the Académie françaised[11] Редагувати інформацію у Вікіданих
    Нагороди
    CMNS: Мішель Серр у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Мішель Серр (Michel Serres; 1 вересня 1930, Ажен — 1 червня 2019, Венсенн) — французький філософ . Професор філософії в Сорбонні та в Стенфордському університеті. З 1990 року член Французької академії . Написав понад 50 книг.

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    1949 року Серр вступив до французької військово-морської школи в Бресті. 1952 року продовжив навчання у Вищій нормальні школі в Парижі, де 1955 року отримав агрегацію з філософії. З 1956 до 1958 рік проходив військову службу у ВМС Франції, брав участь у війні на Синаї.

    У наступні роки він працював викладачем в університеті Блеза Паскаля Клермон-Ферран II, де познайомився з Мішелем Фуко та його вчителем Жулем Війєміном. 1968 року захистив докторську дисертацію. Після короткого перебування в університеті Джона Хопкінса за підтримки Рене Жирара отримав 1969 року професуру з історії науки в Паризькому університеті 1 Пантеон-Сорбонна. 1984 року паралельно став професором Стенфордського університету . 29 березня 1990 року був обраний до Французької академії (крісло № 18).

    1994 року Серр був призначений президентом Науково-консультативної ради каналу освіти « Франція 5» .

    Помер 1 червня 2019 року у віці 88 років.

    Визнання

    [ред. | ред. код]
    • 1987 року Серр став офіцером ордена «За заслуги»
    • 1997 року став командором цього ордена .
    • Також був членом Ордену Почесного легіону: Шевальє з 1985 р., Офіцер з 1993 р., Командор з 2001 р. та головний офіцер з 14 липня 2010 року.
    • 2012 року отримав премію Мейстера Екгарта .
    • 2013 року отримав премію Дена Девіда .

    Праці

    [ред. | ред. код]
    • 1968: Hermès I — La communication. Les Éditions de Minuit, Paris.
    • 1972: Hermès II — L'interférence. Les Éditions de Minuit, Paris.
    • 1974: Hermès III — La traduction. Les Éditions de Minuit, Paris.
    • 1977: Hermès IV — La distribution. Les Éditions de Minuit, Paris.
    • 1980: Hermès V — Le passage du Nord-Ouest. Les Éditions de Minuit, Paris.
    • 1980: Le parasite. Grasset, Paris.
    • 1983: Détachement. Flammarion, Paris.
    • 1985: Les Cinq Sens. Philosophie des corps mêlés. Grasset, Paris.
    • 1987: Statues. Le second livre des fondations. Éditions François Bourin, Paris.
    • 1987: L'Hermaphrodite. Flammarion, Paris.
    • 1989: (Hrsg.) Éléments d'histoire des sciences. Bordas, Paris.
    • 1990: Le contrat naturel. Bourin, Paris 1990.
    • 1991: Le Tiers-Instruit. Bourin, Paris
    • 1993: Les Origines de la géométrie. Tiers Livre des fondations. Flammarion, Paris.
    • 1993: La légende des anges. Flammarion, Paris.
    • 1994: Éclaircissements. Cinq entretiens avec Bruno Latour. Bourin, Paris.
    • 1994: Atlas. Editions Julliard, Paris
    • 2001: Hominescence Le Pommier, Paris 2001.
    • 2008: Le mal propre: polluer pour s'approprier? Le Pommier, Paris 2008.
    • Petite Poucette. Éditions Le Pommier, Paris 2012, ISBN 978-2-7465-0605-3.
    • 2011: Musique. Le Pommier, Paris 2011.
    • 2017: C’était mieux avant. Le Pommier, Paris 2017.

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118858610 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. ↑ SNAC — 2010.
    3. ↑ NooSFere — 1999.
    4. ↑ а б в Fichier des personnes décédées mirror
    5. ↑ Енциклопедія Брокгауз
    6. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    7. ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
    8. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
    9. ↑ CONOR.Sl
    10. ↑ а б в https://profiles.stanford.edu/michel-serres
    11. ↑ а б Французька академія — 1635.

    Література

    [ред. | ред. код]
    • Alan D. Schrift (2006), Twentieth-Century French Philosophy: Key Themes and Thinkers, Blackwell Publishing.
    • Bruno Latour: The Enlightenment without the Critique: A Word on Michel Serres’ Philosophy. In: A. Phillips Griffiths (Ed.): Contemporary French Philosophy. Cambridge University Press, 1987, p. 83–97
    • Peter Peinzger: Parasitismus als philosophisches Problem. Michel Serres’ Theorie der Relationen zwischen Kommunikationstheorie und Sprachkritik.

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мішель_Серр&oldid=35520127