М-105 (двигун)
| М-105 (двигун) | |
|---|---|
 Двигун ВК-105ПФ в Центральному музеї ВПС РФ | |
| Тип: | 12-циліндровий V-подібний |
| Країна: |  СРСР
|
| Застосування: | |
| Застосовувався на: | Як-1 ,Як-3, Як-5, Як-7, Як-9, ЛаГГ-3, Пе-2, Як-4, Ар-2 |
| Базова модель: | М-100 |
| Наступні моделі: | М-106, М-107 |
| Виробництво: | |
| Конструктор: | Клімов В.Я. |
| Рік створення: | 1940 |
| Виробник: | завод № 26 (Рибінськ), завод № 16 (Воронеж), завод № 27 (Казань) |
| Роки виробництва: | з 1940 |
| Виготовлено: | 129 000 |
| Маса і габарити | |
| Суха маса: | 575 кг |
| Довжина: | 2027 мм |
| Ширина: | 777 мм |
| Висота: | 945 мм |
| Робочі характеристики | |
| Об'єм: | 35,101 л |
| Злітна потужність: | 1100 к.с. |
| Кількість циліндрів: | 12 |
| Компресор: | приводний двошвидкісний відцентровий |
| Ступінь стиснення: | 7,0:1 |
M-105 (з 1943 року — ВК-105) — авіаційний поршневий чотиритактний 12-циліндровий V-подібний двигун рідинного охолодження конструкції Клімова, який використовувався на радянських літаках під час Другої світової війни.
Двигун був створений в 1940 році під керівництвом Головного конструктора В. Я. Клімова і значно відрізнявся від попередньої моделі М-103 — мав менший робочий об'єм, збільшену ступінь стиснення. Двигун мав приводний двошвидкісний відцентровий нагнітач[en] (ПВН) з передавальними числами 7,85 і 10, для збільшення потужності на малих і середніх висотах. Випускних клапанів стало два на циліндр замість одного. На колінчастому валу для зниження навантажень на корінні шийки вала встановлювалися противаги.
В ході війни, двигуни Клімова змінили найменування з М («мотор») на «ВК» - за ініціалами творця.
- М-105 — (1100 к.с. (820 кВт)) Перша модифікація випущена наприкінці 1939 року. Встановлювалася на деякі довоєнні винищувачі.
- М-105П — (1050 к.с. (780 кВт)) Перша модифікація серійного виробництва (1940). З можливістю встановлення автоматичної авіагармати в розвалі блоку циліндрів. Встановлений на більшості радянських передвоєнних винищувачів - Як-1, ЛаГГ-1 і декількох експериментальних літаках.
- М-105ПА — (1200 к.с. (890 кВт)) поліпшена версія двигуна 1941 року, для винищувачів. Відмінності: посилена конструкція картера і шатунів; безпоплавкові карбюратори, які забезпечували перевернутий політ протягом 5 хв і введення в пікірування з негативним перевантаженням; гіперболічне розточування підшипників колінчастого вала, що збільшувало термін служби і сприяло відмові від фільтрів «Куно»; досконаліший регулятор числа обертів Р-7 замість Р-2; керування форсажем.
- М-105ПФ (ВК-105ПФ) — (1260 к.с. (940 кВт)) модифікація двигуна М-105ПА 1942 року зі значно збільшеною потужністю по наддуву (злітна потужність 1210 к.с., номінальна потужність на висоті 700 метрів - 1260 к.с., а на висоті 2700 метрів - 1180 к.с.), яка була отримана за рахунок втрати потужності на великих висотах. Підвищення потужності біля землі і на середніх висотах було досягнуто за рахунок зміни регулювання автоматичного регулятора наддуву Р-7 в сторону збільшення тиску наддуву з 910 до 1050 мм рт. ст. Для забезпечення надійної роботи на форсованому режимі були посилені поршневі пальці і змінене регулювання карбюраторів. Всупереч запереченням Клімова про зменшення ресурсу двигуна (з 125 до 100 годин), вони були запущені у виробництво під тиском Яковлєва. Подальша експлуатація підтвердила правильність такого рішення. Модифікація ПФ була встановлена на багатьох модифікаціях винищувачів Як - Як-1Б, Як-7Б, Як-9.
- ВК-105ПФ2 та ПФ3 — (від 1300 до 1360 к.с. (від 970 до 1,015 кВт)) збільшення потужності, вважалося, що ці версії вичерпали потенціал конструкції М-105 по подальшому нарощуванню потужності. Модифікація ПФ2 встановлювалася на Як-3.
- ВК-105ПД — (1170 к.с. (870 кВт)) експериментальна висотна версія з нагнітачем Е-100 В. А. Доллежаля, вважається невдалою.
- ВК-105ПВ (підвищеної висотності) — варіант модифікації ВК-105ПД.
- М-105Р — (1100 к.с. (820 кВт)) двигун для бомбардувальників, мав зменшене передавальне число редуктора (0,59 замість 0,666). Встановлювався на Пе-2 та інші.
- М-105РА — (1110 к.с. (830 кВт)) модифікація двигуна М-105ПА для бомбардувальників, яка мала зменшене передавальне число редуктора.
- М-105РФ — модифікація двигуна М-105ПФ для бомбардувальників.
- Ар-2 — двомоторний пікіруючий бомбардувальник
- Ер-2 — двомоторний дальній бомбардувальник
- ЛаГГ-1 — винищувач
- ЛаГГ-3 — винищувач
- Пе-2 — двомоторний пікіруючий бомбардувальник
- Пе-3 — двомоторний важкий винищувач
- Як-1 — винищувач
- Як-2 — двомоторний розвідник-бомбардувальник
- Як-3 — винищувач
- Як-4 — двомоторний бомбардувальник
- Як-7 — винищувач
- Як-9 — винищувач
- Curtiss P-40 Warhawk — винищувач (в СРСР під М-105 було перероблено декілька літаків при відсутності оригінальних двигунів Allison V-1710-39)
- Morko Moraani — фінська глибока модернізація французьких винищувачів Morane-Saulnier MS.406.
.svg){kind=small}
- Ikarus S-49 - югославський винищувач, який випускався після закінчення Другої світової війни.
Двигун М-105 представлений в експозиціях наступних музеїв:
- Котельников В. Р. Отечественные авиационные поршневые моторы (1910—2009). — М. : Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2010. — 504 с. — ISBN 978-5-91244-017-5.
- Gunston Bill. World Encyclopedia of Aero Engines. — Cambridge, England : Patrick Stephens Limited, 1989. — ISBN 1-85260-163-9.
- Клімов М-105[недоступне посилання з квітня 2019]
- Фото і креслення двигуна М-105[недоступне посилання з липня 2019]
- М-105ПФ [Архівовано 16 травня 2012 у Wayback Machine.]