Надєждін Микола Іванович
Надєждін Микола Іванович | |
---|---|
рос. Николай Иванович Надеждин | |
Народився | 5 (17) жовтня 1804[1][2] Beloomutd, Зарайський повітd, Рязанська губернія, Російська імперія[1][2] |
Помер | 11 (23) січня 1856[1][2] (51 рік) Санкт-Петербург, Російська імперія[3][1] |
Поховання | Смоленське православне кладовище |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | антрополог, історик, журналіст, літературний критик, науковець, філософ |
Alma mater | Московська духовна академія (1824)[2] Рязанська духовна семінарія (1819)[2] МДУ |
Науковий ступінь | доктор філософії |
Вчителі | Fedor Golubinskyd[4] |
Членство | Society of Serbian Lettersd (11 (23) січня 1856) |
Нагороди | |
Надєждін Микола Іванович у Вікісховищі |
Микола Іванович Надєждін (рос. Николай Иванович Надеждин; 5 (17) жовтня 1804 — 11 (23) січня 1856) — російський вчений, критик, філософ і журналіст, етнограф, знавець розколу церкви та її історії. Дійсний статський радник, професор Московського університету.
Народився в сім'ї сільського священика. Закінчив Рязанське духовне училище (1815), Рязанську духовну семінарію (1820) і Московську духовну академію (1824) зі ступенем магістра. Після закінчення академії був призначений професором словесності і німецької мови в Рязанську духовну семінарію; також виконував в ній посаду бібліотекаря.
У 1826 році подав прохання про відставку, вийшов з духовного звання і переїхав до Москви, де познайомився з професором-медиком Ю. Є. Дядьківським, а через нього — з редактором «Вісника Європи» і професором Московського університету М. Т. Каченовським.
У 1828 році «Вісник Європи» надрукував перші статті Надєждіна «З Патріарших ставків»: «Літературні побоювання за майбутній рік» та ін., — за підписом Никодим Надоумко. У 1831 році Надєждін заснував журнал «Телескоп», в якому також публікував критику. Ця діяльність тривала до 1836 року, коли за публікацію «філософських листів» П. Я Чаадаєва «Телескоп» був закритий, а сам Микола Іванович засланий в Усть-Сисольск, потім до Вологди. Цим закінчилася діяльність його як критика і публіциста.
Погляди Надєждіна були суперечливі. З одного боку, він був переконаним монархістом і противником революцій. З іншого — виступав за демократизацію освіти. Він критикував суб'єктивний ідеалізм і агностицизм. На його думку, вищим етапом філософії була «філософія тотожності» Шеллінга за рахунок її матеріальності і спроб скористатися досвідом. Філософія Шеллінга в цілому і його вчення про суперечливість зокрема мали на Надєждіна великий вплив. Він прагнув розглянути боротьбу і примирення протиборчих початків у всіх сферах життя.
- ↑ а б в г Манн Ю. В. Надеждин // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 5.
- ↑ а б в г д Надеждин, Николай Иванович // Русский биографический словарь — СПб: 1914. — Т. 11. — С. 19–34.
- ↑ Надеждин Николай Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Надеждин, Николай Иванович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XX. — С. 432–434.
- Ю. Соколюк. Надєждін Микола Іванович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 410.
- Народились 17 жовтня
- Народились 1804
- Уродженці Рязанської губернії
- Померли 23 січня
- Померли 1856
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Поховані на Смоленському православному цвинтарі
- Випускники Московської духовної академії
- Випускники Рязанської духовної семінарії
- Випускники Московського університету
- Доктори філософії
- Кавалери ордена святого Володимира 3 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 2 ступеня
- Філософи Російської імперії