Перейти до вмісту

Надєждін Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Надєждін.
Надєждін Микола Іванович
рос. Николай Иванович Надеждин
Народився5 (17) жовтня 1804[1][2]
Beloomutd, Зарайський повітd, Рязанська губернія, Російська імперія[1][2]
Помер11 (23) січня 1856[1][2] (51 рік)
Санкт-Петербург, Російська імперія[3][1]
ПохованняСмоленське православне кладовище
Країна Російська імперія
Діяльністьантрополог, історик, журналіст, літературний критик, науковець, філософ
Alma materМосковська духовна академія (1824)[2]
Рязанська духовна семінарія (1819)[2]
МДУ
Науковий ступіньдоктор філософії
ВчителіFedor Golubinskyd[4]
ЧленствоSociety of Serbian Lettersd (11 (23) січня 1856)
Нагороди
орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня
CMNS: Надєждін Микола Іванович у Вікісховищі

Микола Іванович Надєждін (рос. Николай Иванович Надеждин; 5 (17) жовтня 1804 — 11 (23) січня 1856) — російський вчений, критик, філософ і журналіст, етнограф, знавець розколу церкви та її історії. Дійсний статський радник, професор Московського університету.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї сільського священика. Закінчив Рязанське духовне училище (1815), Рязанську духовну семінарію (1820) і Московську духовну академію (1824) зі ступенем магістра. Після закінчення академії був призначений професором словесності і німецької мови в Рязанську духовну семінарію; також виконував в ній посаду бібліотекаря.

У 1826 році подав прохання про відставку, вийшов з духовного звання і переїхав до Москви, де познайомився з професором-медиком Ю. Є. Дядьківським, а через нього — з редактором «Вісника Європи» і професором Московського університету М. Т. Каченовським.

У 1828 році «Вісник Європи» надрукував перші статті Надєждіна «З Патріарших ставків»: «Літературні побоювання за майбутній рік» та ін., — за підписом Никодим Надоумко. У 1831 році Надєждін заснував журнал «Телескоп», в якому також публікував критику. Ця діяльність тривала до 1836 року, коли за публікацію «філософських листів» П. Я Чаадаєва «Телескоп» був закритий, а сам Микола Іванович засланий в Усть-Сисольск, потім до Вологди. Цим закінчилася діяльність його як критика і публіциста.

Погляди Надєждіна були суперечливі. З одного боку, він був переконаним монархістом і противником революцій. З іншого — виступав за демократизацію освіти. Він критикував суб'єктивний ідеалізм і агностицизм. На його думку, вищим етапом філософії була «філософія тотожності» Шеллінга за рахунок її матеріальності і спроб скористатися досвідом. Філософія Шеллінга в цілому і його вчення про суперечливість зокрема мали на Надєждіна великий вплив. Він прагнув розглянути боротьбу і примирення протиборчих початків у всіх сферах життя.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Манн Ю. В. Надеждин // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 5.
  2. ↑ а б в г д Надеждин, Николай Иванович // Русский биографический словарь — СПб: 1914. — Т. 11. — С. 19–34.
  3. ↑ Надеждин Николай Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. ↑ Надеждин, Николай Иванович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XX. — С. 432–434.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Надєждін_Микола_Іванович&oldid=37497070