Надіїв
| село Надіїв | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Калуський район |
| Громада | Долинська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26060130120079099 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1469 |
| Перша згадка | 1399 |
| Населення | 1354 |
| Площа | 23,04 км² |
| Густота населення | 58,77 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77515 |
| Телефонний код | +380 3477 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°59′54″ пн. ш. 24°04′50″ сх. д. / 48.99833° пн. ш. 24.08056° сх. д.Координати: 48°59′54″ пн. ш. 24°04′50″ сх. д. / 48.99833° пн. ш. 24.08056° сх. д. |
| Водойми | Сівка, Рахинка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77515, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, с.Надіїв, вул.Шевченка |
| Карта | |
  Надіїв | |
 Надіїв | |
| Мапа | |
| |
|
| |
На́діїв — село Долинської громади Калуського району Івано-Франківської області України.
Мікротопоніміка[ред. | ред. код]
Село поділяється на «кутки»: Осередок (центральний), На горі, Могилівка, Лиса гора, Заверб'я, Голиня, Сівка. До 1940 року до західного кутка Могилівка прилягав німецький присілок Гофнунґзау (нім. Hoffnungsau — джерело надії), перейменований польською владою 18 лютого 1939 року на Подлясє (пол. Podlasie)[1].
Історія[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка про село має місце у грамоті короля Ягайла (Владислава ІІ) від жовтня 1399 року[2].
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква) і 7 1/2 ланів (близько 187 га) оброблюваної землі[3].
За даними частини дослідників, Церква святого Юра, яка зараз перебуває в музеї «Дрогобиччина» (м. Дрогобич), була перевезена з села Надієва.[4]
На 1.01.1939 в селі проживало 1790 мешканців (1670 українців-грекокатоликів, 20 поляків, 50 українців-римокатоликів, 20 євреїв і 30 німців) та у присілку Гофнунґзау — 170 мешканців (10 українців-грекокатоликів і 160 німців)[5]. Німецька колонія була перейменована 18.03.1939 польською владою на «Подлясє»[6] та ліквідована радянською владою у січні 1940 року. Її мешканців було депортовано до Німеччини згідно із сумнозвісною угодою Молотова — Ріббентропа і розселено у Вартегау. Надалі в село переселено українців з бойківського села Смерек (Закерзоння).
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- У селі діє православна церква св. Миколая (1863 р.)[7].
- У селі знаходиться один із перших пам'ятників Тараса Шевченка.[8] У 2013 р. громада урочисто святкувала 100 річчя пам'ятника Т. Шевченка за участі Митрополита Івано-Франківського і Галицького Іосафа. Співав хор Львівського ставропігійного Братства св. ап. Андрія Первозваного УАПЦ «Ставрос».
- Неподалік від села знаходиться заповідне урочище Надіїв.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Уродженці
- Микола Роїв «Рубан» (1922 р.) — стрілець сотні «Юрка» («Грозного»), охоронець пропагандиста сотні «Богдана»[9].
- Мешканці
- Ярослав Федоришин (нар. 25 червня 1955) — український театральний діяч, режисер, актор, Заслужений діяч мистецтв України, засновник та художній керівник Львівського академічного духовного театру «Воскресіння», директор Міжнародного театрального фестивалю «Золотий Лев».
- Теліжин Степан Степанович (* 1945) — український художник.
Фото[ред. | ред. код]
-
Мисливські угіддя -
Символ минулого
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Zmiana niemieckich nazw miejscowości. Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 6 лютого 2016.
- ↑ 79. Владислав, король польський, дарує село Надієво з присілком Кропивники своєму слузі Ходку Чемеревичу. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 10 січня 2016.
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 165 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Шапіро О. Дерев'яні кораблі віри // Україна молода. — 2016. — № 114 (5107) (13 вер.). — С. 13. (Спадщина)
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідньої України (Галичини) на 1.1.1939, с. 21 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ Gazeta Lwowska, Nr 60 z 15 marca 1939, s. 2. — Zmiana niemieckich nazw miejscowości.
- ↑ Івано-Франківська єпархія УПЦ КП, Долинське благочиння
- ↑ Б. Гаврилів, М. Косило. Пам'ятники Тарасові Шевченкові на Прикарпатті. — «Краєзнавець Прикарпаття», № 23.
- ↑ Сергій АДАМОВИЧ. Останній бій окружного проводу ОУН Закарпаття біля Осмолоди. «Галичина, 05 жовтня 2017 року.». Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 22 жовтня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Nadziejów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 870. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||