Назаровський Олексій

Назаровський Олексій
Назаровський Олексій
Народився	15 березня 1881; Siniaŭkad, Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер	1942; Куйбишев, РРФСР, СРСР
Громадянство	Білоруська Народна Республіка
Національність	білорус
Діяльність	політик, сенатор
Знання мов	польська
Членство	Білоруський посольський клуб і Q4843762?
Партія	Білоруський посольський клуб
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Олексій Назаровський (15 березня 1881, село Синявка біля Несвіжа — у 1942 р., Самара^[1], РСФСР) — білоруський політик, сенатор міжвоєнної Польської Республіки у 1922—1926 рр.

Життєпис

В юності працював поштарем в Мінську.

У 1905 призваний солдатом на російсько-японську війну. Пізніше працював збирачем податків у Барановичах, урядовим чиновником в Ігумені.

У 1920—1922 працював у кооперативі в Барановичах.

У 1921, після спалення православної церкви в Барановичах, Назаровський став головою будівельного комітету нової Свято-Троїцької церкви.

Отримав багато цінних в мистецькому плані речей (мозаїки відомих художників) для барановицької церкви зі зруйнованої православної церкви Олександра Невського у Варшаві.

У 1922 обраний безпартійним сенатором від списку Блоку національних меншин у Новогрудському воєводстві. У парламенті приєднався до Білоруського посольського клубу. Наприкінці першої каденції сенату отримав мандат родича (депутата місцевої ради з Барановичів). Працював у магістраті Барановичів.

Один із засновників Православної білоруської демократичної спілки, разом із сенатором В’ячеславом Богдановичем та прокурором Лукою Голадом, є автором статуту цієї спілки. Однак швидко вийшов з неї і почав співпрацювати з офіційною православною владою Польщі.

Призначений технічним керівником при заснуванні Білоруського інституту економіки та культури в 1926.

Користуючись знайомством з совєцьким агентом у Курляндському Данцигу, перевів Михайла Кахановіча до СРСР. Завдяки його знайомству з німцями посол Юрко Саболевський був переведений до Німеччини.

Заарештований НКВС Білорусі 2 січня 1940 у себе вдома в Барановичах.

9 вересня 1940 засуджений до 8 років позбавлення волі.

У вересні 1941 вивезений із Сиблагу та відправлений до Павлодарської області.

Наприкінці 1941 амністований, поїхав до Казахстану, де формувалася армія Андерса. Помер у лікарні в Самарі у 1942^[2].

Джерела

Jacek Majchrowski, Kto był kim w Drugiej Rzeczypospolitej, Warszawa 1994

Примітки

↑ Жыцьцяпіс Назарэўскага
↑ Sławomir Kalbarczyk – Z badań nad losami polskich parlamentarzystów represjonowanych przez władze sowieckie w latach 1939-1941, w: Okupacja sowiecka ziem polskich 1939–1941, pod red. Piotra Chmielowca, Rzeszów – Warszawa, 2005, s. 168.

[1] Жыцьцяпіс Назарэўскага

[2] Sławomir Kalbarczyk – Z badań nad losami polskich parlamentarzystów represjonowanych przez władze sowieckie w latach 1939-1941, w: Okupacja sowiecka ziem polskich 1939–1941, pod red. Piotra Chmielowca, Rzeszów – Warszawa, 2005, s. 168.

[1]

[2]