Наровчат
| село Наровчат | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| рос. Наровчат | |||||
| |||||
| Країна |  Росія
| ||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Пензенська область | ||||
| Муніципальний район | Наровчатський район | ||||
| Поселення | Наровчатська сільрада | ||||
| Код ЗКАТУ: | 56247816001 | ||||
| Код ЗКТМО: | 56647416101 | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 4199 осіб (2010[1]) | ||||
| Поштовий індекс | 442630 | ||||
| Географічні координати: | 53°52′52″ пн. ш. 43°41′48″ сх. д. / 53.881111111111° пн. ш. 43.696666666667° сх. д. | ||||
| Мапа | |||||
  Наровчат  Наровчат | |||||
|
| |||||
|
| |||||
.png)
.png)
Наровча́т (рос. Наровчат, мокш. Норзяд[2], тат. Мохши[3]) — село, адміністративний центр Наровчатського району Пензенської області, Росія.
Село розташоване за 2 км від річки Мокші (притока Оки). Від Москви по автодорозі — 560 км, від Пензи — 150 км. Найближча залізнична станція — Ковилкіно (лінія Москва — Самара).
Населений пункт виник до приходу татар у Надволзьку рівнину, орієнтовно на зламі VIII—IX століть, первісна назва — Нороньшящть.[4][5] Це була столиця середньовічного мокшанського царства Мурунза (відоме в Європі як Моксель). Тут карбували монети для Хазарії та Булгарії. За переказами Нороньшящть належав (був доменом) мокшанської правительки Нарчатки, яка боролася у боротьбі проти монголо-татарських загарбників.
Завойований військами Батия в 1237 році. Пізніше місто під ім'ям Мохші увійшло до складу Золотої Орди, ставши центром Наровчатовського улусу Золотої Орди. Головна резиденція Узбек-хана[6], місто стає тимчасовою столицею Золотої Орди. Монетний двір Мохші карбував монети.[7] Саме у цьому місті 1313 року Узбек вручив митрополиту Петру ярлик про свободу православного віросповідання, а також приймав князів і послів Твері, Новгорода, Москви, Рязані, Литви та інших. 1320 року хан офіційно прийняв іслам, у Мохші споруджують першу мечеть.
Регіон Золотої Орди, що включає в себе правобережжя Волги від Саратова до Дубовки Волгоградської області налічував 3 великих ординських міста — Укек, Бельджамен й Мохші.[4]
В 1395 році Мохші зруйнований Тамерланом, але попри це у XIV столітті зберігся як центр карбування срібних та мідних монет[8]. На початку XVII століття місто відроджується під назвою Наровчатського городища. У 1780 році Наровчат став повітовим (рос. уездным) містом Наровчатського повіту (уезда) Пензенського намісництва, в 1798 році залишено за штатом, в 1803 знову стало повітовим містом.
У 1819 році в Наровчаті було збудовано в'язницю, яка проіснувала до 1959 року. Від 1926 року — втратило статус міста, ставши селом і центром волості Бєднодем'яновського повіту. Від 1928 року Наровчат стає районним центром Наровчатського району Мордовського округу Середньо-Волзької області. Від 1939 року у складі Пензенської області.
Населення — 4199 осіб (2010; 4398 у 2002[9]).
Національний склад станом на 2002 рік:
- росіяни — 94 %
Олександр Іванович Купрін (1870—1938) — російський письменник.
- Аркуш карти N-38-76 Наровчат. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1977 р. (рос.)
- Лебедев В., Загадочный город Мохши, Пенза, 1958.
- Мадуров Д., Серебряная Булгария: основные вехи истории. СПб.: Алетейя, 2018. 260 с.: ил.
- Голубев О., Монетный двор Мухши, Пенза: Изд-во Соколова, 2020.
- Човганонь Д., Загублена у віках: столиця держави Моксель. / Nаціональна Ініціатива, 2022.
)/N38-076%20%20%20НАРОВЧАТ%20%20-77%20(ч-б).jpg){kind=link}
- ↑ Результати перепису населення 2010 року в Пензенській області (рос.)
- ↑ H. Paasonens Mordwinisches Worterbuch (Lexica Societatis Fenno-Ugricae), Helsinki, 1990 ISBN 951-9403-31-0
- ↑ Белорыбкин Г. Н. Мохши / Пензенская энциклопедия. М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2001, с. 354
- ↑ а б Лебедев В. П. (Россия. Дзержинск, Нижегородской обл.) Судьба ордынских поселений Волго-Сурского междуречья в XIV веке по нумизматическим данным / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. — 2008, Том 6.
- ↑ Ковальов, Денис (10 жовтня 2022). Мокша не московиты. YouTube (Рос.) .
- ↑ islamnews.ru: Загадочный город Мохши. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 6 березня 2012.
- ↑ Лебедев В. П., Зорин А. В. (Россия. Дзержинск, Нижегородской обл.; Курск) Денежное обращение Курской земли в золотоордынское время / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. — 2008, Том 6.
- ↑ Пачкалов А. В. Монетные дворы Золотой Орды и их локализация // Archivum Eurasiae Medii Aevi. Vol. XIII. Wiesbaden, 2004.
- ↑ Результати перепису населення 2002 року в Пензенській області (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії Пензенської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |