Наумов Павло Семенович

Наумов Павло Семенович
Народження	18 (30) грудня 1884  Козацьке
Смерть	2 лютого 1942(1942-02-02) (57 років)
	Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Острів Декабристів
Країна	Росія
Навчання	Малювальна школа Мурашка, Київське художнє училище і Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв
Вчитель	Кардовський Дмитро Миколайович
Діяльність	художник
Відомі учні	Булавицький Олекса Васильович і Басов Яків Олександрович
Наумов Павло Семенович у Вікісховищі

Павло Семенович Нау́мов (псевдонім Заступець; нар. 30 грудня 1884, Козацьке — пом. 1 лютого 1942, Ленінград) — український радянський художник і педагог; член і експонент об'єднань «Община художників» (1921—1922, 1925), «Товариство художників» (1922), «Шістнадцять» (1922, 1924, 1927). Чоловік художниці Віри Наумової-Царевської.

Біографія

Народився 18 [30] грудня 1884(18841230) року в селі Козацькому (тепер Ніжинський район Чернігівської області, Україна) в сім'ї відставного унтер-офіцера. Протягом 1897–1899 років навчався в майстерні М. Ф. Буда в Ніжині; протягом 1899–1900 років — в приватній Київській художній школі Миколи Мурашка; протягом 1901–1904 років — в Київському художньому училищі. 1904 року поступив вільним слухачем в Вище художнє училище при Імператорській Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі і, закінчивши його в 1911 році по майстерні Дмитра Кардовского, отримав звання художника за картину «Ревека і Єлизар».

Впродовж 1905–1906 років жив у Києві, де викладав у приватній студії Сергія Світославського; для журналу «Шершень» створював сатиричні малюнки та ілюстрації до збірки «Кобзар» Тараса Шевченка (1906, підписував псевдонімом). У 1907–1911 роках під час щорічного перебування у Києві співпрацював із газетою «Кіевская мысль» (друкував в її ілюстрованих додатках графічні малюнки).

Під час першої світової вій­ни працював санітаром у шпиталі. У 1911–1916 роках працював викладачем Школи Товариства заохочування мистецтв.

Впродовж 1921—1932 та 1934—1942 років — професор Всеросійської академії мистецтв у Ленінграді. У 1932 році був репресований та висланий з родиною на два роки в Уральську область РРФСР. У 1930-х роках брав участь у реорганізації художньої освіти в Українській РСР.

Братська могила.

Помер 1 лютого 1942 року під час блокади Ленінграда. Похований у Санкт-Петербурзі у братській могилі професорів Академії мистецтв на Смоленському цвинтарі острова Декабристів.

Творчість

Працювава у галузі станкового живопису (писав натюрморти, пейзажі, картини на міфологічні та біблійні сюжети), графіки та театрально-декораційного мистецтва. Серед робіт:

карикатури в журналі «Шершень»

• «Узявшись за плуг, назадне оглядайся!» (1906, папір, олівець);
• «Ми в раю пекло розвели…» (1906);

графіка

• портрет Сергія Єсеніна у військовій формі санітара (1916, кольорові олівці);

живопис

• «Зустріч» (1913, картон, олія, олівець);
• «Зжате жито» (1929);
• «Демонстрація» (1930);
• «Канів. Тарасова могила» (1935).

• 
  Лісовий пейзаж, 1899
• 
  Пейзаж з купальницями, 1908
• 
  Зустріч, 1913
• 
  Дівчата з фазанами, 1914

Роботи зберігаються переважно у музеях Росії та приватних збірках.

Література

• Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 418 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Демченко Є. П. Наумов Павло Семенович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.