Національна портретна галерея Шотландії
Національна портретна галерея Шотландії | |
---|---|
англ. The Scottish National Portrait Gallery | |
55°57′20″ пн. ш. 3°11′37″ зх. д. / 55.955511213424° пн. ш. 3.1936085788112° зх. д. | |
Тип | художня галерея[1] і національний[2] |
Статус спадщини | реєстрова споруда категорії "A"d[3] |
Частина від | Національні галереї Шотландіїd |
Країна | Велика Британія[2] |
Розташування | Шотландія, Единбург |
Адреса | 1 Queen Street, Edinburgh EH2 1JD[4] |
Архітектор | Robert Rowand Andersond[5] |
Засновник | John Ritchie Findlayd[5] |
Засновано | 1889 |
Відкрито | 1889 |
Відвідувачі | 312 877 осіб (2015)[6] |
Сайт | nationalgalleries.org |
Національна портретна галерея Шотландії у Вікісховищі |
Ця стаття є частиною серії з теми |
Портрет |
---|
Положення людини |
Історія[fr] та жанри |
Портретні галереї |
Конкурси та премії |
Див. також |
Національна портретна галерея Шотландії (англ. Scottish National Portrait Gallery) — художня галерея в Единбурзі. Експозиція галереї складається в основному з портретів знаменитих шотландців-правителів, національних героїв, поетів, революціонерів та інших історичних осіб. Так, наприклад, у галереї представлено портрети поета Роберта Бернса, актора Шона Коннері, філософа Девіда Юма, письменника Вальтера Скотта, королеви Марії Стюарт та ін.
Будинок галереї в неоготичному стилі було побудовано в 1885—1890 роках за проектом Роберта Рованда Андерсона. З квітня 2009 до кінця 2011 року галерею було закрито на реставрацію.[7]
Товариство антикварів Шотландії було засноване у 1780 році Девідом Ерскіном, 11-м графом Б'юкен. Його члени дарували предмети, які їх цікавили, і в 1781 році Товариство придбало приміщення для належного зберігання цих матеріалів - Залу антикварного товариства, розташовану між Коугейт і Парламент-Клоуз, на захід від Олд-Фішмаркет-Клоуз, як показано на плані міста Александра Кінкейда.[8][9] Товариство кілька разів переїжджало, а з 1826 року орендувало приміщення в Королівському інституті біля підніжжя Маунду, що належав Мануфактурній раді. До 1851 року колекції Товариства знаходилися на Джордж-стріт, 24, а в листопаді воно домовилося з Радою про те, що колекції стануть національним надбанням, а уряд надасть постійне приміщення для зберігання колекцій і проведення засідань Товариства. У рамках угоди колекції повернулися до Королівської інституції у 1858 році.[10]
Наприкінці 18 століття Ерскін також сформував колекцію шотландських портретів, багато з яких зараз знаходяться в музеї. Коли в 1856 році була створена Національна портретна галерея в Лондоні, яка стала дуже успішною, шотландський історик Томас Карлайл був серед тих, хто закликав до створення шотландського аналогу, але уряд неохоче взяв на себе зобов'язання щодо фінансування проекту.[11]
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Національна портретна галерея Шотландії
- Офіційна сторінка (англ.) (фр.) (нім.) (італ.)
- Історія і архітектура
- ↑ https://www.nationalgalleries.org/visit/scottish-national-portrait-gallery
- ↑ а б https://vocaleyes.co.uk/research/heritage-access-2022/benchmark/
- ↑ Historic Environment Scotland ID
- ↑ Mapping Museums — 2016.
- ↑ а б https://www.scotlandspeople.gov.uk/article/scotlands-history-john-ritchie-findlay
- ↑ Visitor Figures 2015 // The Art Newspaper — 2016. — Iss. 278. — ISSN 0960-6556
- ↑ National Galleries of Scotland − Visit. Архів оригіналу за 13 березня 2010. Процитовано 10 жовтня 2016.
- ↑ Our History. Society of Antiquaries of Scotland. Процитовано 3 травня 2021.
- ↑ Side-by-side view, Kincaid 1774 and Bing hybrid, National Library of Scotland.
- ↑ Our History. Society of Antiquaries of Scotland. Процитовано 3 травня 2021.
- ↑ Press, "Facts and Statistics" and "The History of the Scottish National Portrait Gallery"; History & Architecture [Архівовано 31 травня 2012 у Wayback Machine.], NGS