Нейтраліно

	Нейтраліно
Родина:	ферміон
Група:	суперпартнер
статус:	гіпотетична
Символ:	N͂0; 1, N͂0; 2, N͂0; 3, N͂0; 4
Число типів:	4
Електричний заряд:	0
Спін:	1/2

Не плутати з нейтрино.

У суперсиметрії нейтраліно^[1](англ. neutralino) — гіпотетична частинка. Існує 4 нейтраліно, які є електронейтральними ферміонами. Їх зазвичай позначають N͂⁰
₁ (найлегше), N͂⁰
₂, N͂⁰
₃ і N͂⁰
₄ (найважче), або інколи ${\tilde {\chi }}_{1}^{0},\ldots ,{\tilde {\chi }}_{4}^{0}$ , це позначення використовують коли ${\tilde {\chi }}_{i}^{\pm }$ означає чарджино. Найлегше нейтраліно є стабільним. Оскільки нейтраліно є ферміонами Майорани, кожне нейтраліно ідентичне до власної античастинки. Ці частинки взаємодіють лише із легкими векторними бозонами. Вони мали б з'являтися при каскадних розпадах важчих частинок, виникаючи із кольорових суперсиметричних частинок.
Важчі нейтраліно зазвичай розпадаються через нейтральний Z бозон у легше нейтраліно, або через заряджений W бозон у легке чарджіно:^[2]

N͂⁰ ₂	→	N͂⁰ ₁	+	Z⁰
N͂⁰ ₂	→	C͂^± ₁	+	W^∓	→	N͂⁰ ₁	+	W^±	+	W^∓

Наразі немає експериментального підтвердження існування нейтраліно.

Суперсиметричні теорії

У суперсиметричних моделях всі частинки із Стандартної моделі мають частинок-партнерів з всіма ідентичними квантовими числами окрім спіну, який відрізняється на 1/2 від частинки-партнера (бозони-ферміони). Оскільки суперпартнери Z бозона (зіно), фотона (фотіно) і бозона Гіггса (гіггсіно) мають однакові квантові числа, вони можуть змішуватись, утворюючи власні стани масового оператора, названі нейтраліно. Властивості нейтраліно залежать від деталей змішування^[1].

Темна матерія

Як важка, стабільна частинка, найлегше нейтраліно є ідеальним кандидатом у холодну темну матерію.^[3]^[4]^[5] У багатьох моделях найлегше нейтраліно може утворюватись у гарячому ранньому Всесвіті. Найлегше нейтраліно вважається головним кандидатом у ВІМПи (частинки темної матерії). Нейтралінна темна матерія може бути зареєстрована прямим і непрямим шляхами. Для непрямих детектувань гамма і нейтринні телескопи у пошуках слідів анігіляції нейтраліно, направляють на області високої густини темної матерії.

Примітки

↑ ^а ^б Martin, с. 71—74
↑ J.-F. Grivaz; the Particle Data Group (2010). Supersymmetry, Part II (Experiment) (PDF). Journal of Physics G. 37 (7): 1309—1319.
↑ M. Drees; G. Gerbier; the Particle Data Group (2010). Dark Matter (PDF). Journal of Physics G. 37 (7A): 255—260.
↑ Martin, с. 99
↑ Bertone, с. 8

Джерела

Martin, Stephen P. (2008). A Supersymmetry Primer. arXiv:hep-ph/9709356. {{cite arXiv}}: Проігноровано |class= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |version= (довідка) Also published as Chapter 1 in Kane, Gordon L, ред. (2010). Perspectives on Supersymmetry II. World Scientific. с. 604. ISBN 978-981-4307-48-2.
Bertone, Gianfranco, ред. (2010). Particle Dark Matter: Observations, Models and Searches. Cambridge University Press. с. 762. ISBN 978-0-521-76368-4.

[Definition-1] а ^б Martin, с. 71—74

[2] J.-F. Grivaz; the Particle Data Group (2010). Supersymmetry, Part II (Experiment) (PDF). Journal of Physics G. 37 (7): 1309—1319.

[3] M. Drees; G. Gerbier; the Particle Data Group (2010). Dark Matter (PDF). Journal of Physics G. 37 (7A): 255—260.

[4] Martin, с. 99

[5] Bertone, с. 8

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]