Неофіт (патріарх Болгарський)
| Неофіт Неофит | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 24 лютого 2013 — 13 березня 2024 | ||
| Церква: | Болгарська православна церква | |
| Попередник: | Максим | |
| Наступник: | Даниїл | |
| Альма-матер: | Богословський факультет Софійського університету | |
| Науковий ступінь: | кандидат богослов'я | |
| Діяльність: | священник, викладач університету, єпископ | |
| Тезоіменитство: | 21 лютого | |
| Ім'я при народженні: | Симеон Николов Димитров | |
| Народження: | 15 жовтня 1945 Софія, Болгарія | |
| Смерть: | 13 березня 2024 (78 років) Військовий шпиталь[d], Софія, Болгарія | |
| Похований: | Собор Святої Неділі | |
| Священство: | єпископ | |
| Чернецтво: | 3 серпня 1975 | |
| Єп. хіротонія: | 8 грудня 1985 | |
| Автограф: | 
| |
|
Нагороди: | ||
| ||
Патріарх Неофіт (болг. Патриарх Неофит; у миру Симеон Николов Димитров; 15 жовтня 1945, Софія, Третє Болгарське царство — 13 березня 2024, Військовий шпиталь[d], Софія, Болгарія[2]) — болгарський православний релігійний діяч. Патріарх Болгарський і Митрополит Софійський з 24 лютого 2013 року до 13 березня 2024 року.
Народився 15 жовтня 1945 в Софії. У 1965 році закінчив Черепішську духовну семінарію. У 1971 році закінчив Софійську духовну академію, після чого був направлений на навчання до аспірантури Московської духовної академії.[3] За працю «Московський синодальний напрямок в російському церковному співі та його значення» був відзначений ступенем кандидата богослов'я. Одночасно з аспірантурою закінчив і регентське відділення при Московській духовній академії. Кандидатський знак «Перший золотий камертон» регентського класу йому вручив Патріарх Московський і всієї Русі Пимен.
Після повернення з Москви він був призначений 1 вересня 1973 року в Софійську духовну академію викладачем східноцерковного співу і регентом студентського хору. 3 серпня 1975 в Троянському монастирі Патріархом Болгарським Максимом був пострижений у чернецтво з ім'ям Неофіт і поступив під духовне керівництво тодішнього ігумена обителі архімандрита Геласія. 15 серпня 1975 висвячений у сан ієродиякона, а 25 березня 1976 року — у сан ієромонаха Патріархом Максимом. З 30 вересня 1975 року — регент Софійського священицького хору.
15 липня 1977 повернувся до викладацької діяльності в Софійській академії, як старший викладач східноцерковного співу і богослужбової практики, яким залишався до 1980 року. 21 листопада 1977 був зведений в сан архімандрита. 1 січня 1981 був призначений на посаду протосингела Софійської митрополії. 8 грудня 1985 року в Патріаршому соборі Олександра Невського був висвячений на єпископа Левкійського, вікарія Софійській митрополії. 1 грудня 1989 був призначений ректором Софійській духовній академії, а після перетворенням академії в богословський факультет Софійського університету 1 липня 1991 став його першим деканом з 26 липня того року.[3]
27 січня 1992 був призначений головним секретарем Священного Синоду Болгарської Православної Церкви. 27 березня 1994 обраний митрополитом Доростольським і Червенським з кафедрою в Русе. Після поділу єпархії на Доростольську і Русенську рішенням V Церковно-народного собору від 17 грудня 2001 року став митрополитом Русенським.[3] З 28 жовтня 2009 по 24 січня 2010 року тимчасовий керував Доростольською єпархією.
24 лютого 2013 був обраний Патріархом Болгарської Православної Церкви 90 голосами проти 47 (за митрополита Гавриїла Ловчанського).[4]
Помер о 22:22 13 березня 2024 року у Військово-медичному госпіталі Софії[5].
- Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 27 липня 2013) — за визначну церковну діяльність, спрямовану на піднесення авторитету православ'я у світі, та з нагоди відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі[6]
- ↑ https://www.reuters.com/world/europe/neophyte-patriarch-bulgarias-orthodox-church-dies-78-2024-03-13/
- ↑ Пішов з життя патріарх Болгарський Неофіт, Главком, 14.03.2024
- ↑ а б в Митрополит Неофит (болгарському) . Официална уеб страница на Русенската епархия на Българска православна църква. Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 13 лютого 2013.
- ↑ Неофит е новият патриарх на Българската православна църква (болгарському) . www.dnevnik.bg. 28 февруари 2013 г. Процитовано 24 лютого 2013.
- ↑ СЪОБЩЕНИЕ ПО ПОВОД КОНЧИНАТА НА НЕГОВО СВЕТЕЙШЕСТВО БЪЛГАРСКИЯ ПАТРИАРХ И СОФИЙСКИ МИТРОПОЛИТ † НЕОФИТ (болгарському) . bg-patriarshia.bg. 13 березня 2024. Процитовано 13 березня 2024.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 401/2013 - Офіційне представництво Президента України. president.gov.ua. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 13 вересня 2019.
| Попередник: | Патріарх Болгарський, Митрополит Софійський 2013 —2024 |
Наступник: |
| Максим | Даниїл |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |