Нестор Кіршнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нестор Кіршнер
Néstor Kirchner
ісп. Néstor Kirchner
Нестор Кіршнер Néstor Kirchner
Нестор Кіршнер
Néstor Kirchner
Президент Аргентини
25 травня 2003 — 10 грудня 2007
ВіцепрезидентДаніель Скіолі
ПопередникЕдуардо Дуальде
НаступникКрістіна Фернандес де Кіршнер
Депутат
10 грудня 1991 — 24 травня 2003
Губернатор провінції Санта-Крус
10 грудня 2009 — 27 жовтня 2010
ПопередникЕктор Марселіно Гарсія
НаступникЕктор Ікасурьяга
Мер Ріо-Гальєгоса
10 грудня 1987 — 10 грудня 1991
ПопередникХорхе Марсело Сепернік
НаступникАльфредо Ансельмо Мартінес
Народився25 лютого 1950(1950-02-25)[1][2][…]
Ріо-Гальєгос, Аргентина
Помер27 жовтня 2010(2010-10-27)[4][1][…] (60 років)
Ель-Калафате, Санта-Крус, Аргентина
ПохованийMausoleum of Néstor Kirchnerd[5]
Відомий якадвокат, політик
КраїнаАргентина[6]
Національністьхорвати в Аргентині[7]
Alma materНаціональний університет Ла-Плати (1976) і La Salle Floridad
Політична партіяХустисіалістська
Фронт за перемогу
У шлюбі зКрістіна Фернандес
ДітиМаксімо і Флоренсія
Професіяадвокат
Релігіяхристиянство
Нагороди
Підпис
 Роботи у Вікіджерелах
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Не́стор Кі́ршнер (ісп. Néstor Kirchner; 25 лютого 1950, Ріо-Гальєгос — 27 жовтня 2010, Ель Калафате) — президент Аргентини у 2003—2007 роках. За поглядами поділяв ідеї перонізму та соціалізму. До обрання на президентську посаду був губернатором провінції Санта-Крус з 1991 по 2003 та мером міста Ріо-Гальєгос з 1987 по 1991 роки. З 2009 року і до смерті був депутатом аргентинського парламенту.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 25 лютого 1950 року в Ріо-Гальєгос (Патагонія, Аргентина) у родині емігрантів. Батько — швейцарець, був першим зубним техніком в Ріо-Гальєгосі, підробляв на пошті телефоністом, де познайомився з напівчилійкою-напівхорваткою Марією Хуаною Остоїч, з якою невдовзі одружився. У них народилося троє дітей — Алісія (майбутня міністр соціального розвитку), Нестор (майбутній президент Аргентини) та Марія Крістіна (у майбутньому стала фармацевтом).

Нестор у 1976 році закінчив Національний університет в Ла-Платі, отримавши диплом юриста. У 1975 одружився з однокурсницею Крістіною Фернандес. Після закінчення навчання повернувся до рідного міста та зайнявся адвокатською практикою. За часів військової диктатури йому доводилось часто переховуватись від влади у своїх друзів. Одного разу його заарештували, але за три дні відпустили.

У 1982 році він почав працювати в адміністрації провінції Санта-Крус, у 1987 році він очолив адміністрацію рідного міста, а у 1991 році став губернатором провінції Санта-Крус.

Здобув перемогу на виборах 2003 року над екс-президентом Аргентини Карлосом Менемом.

Президентство

[ред. | ред. код]

Кіршнер прийняв бідну країну, де вирувала економічна криза. Аргентина — країна, яка була колись на одному рівні з розвиненими країнами Європи, виявилась охопленою економічними проблемами, боргами та корупцією.

Невдовзі після приходу до влади Кіршнер здійснив зміни в аргентинському Верховному суді. Він звинуватив деяких суддів у хабарництві і здійснив тиск на них, щоб вони пішли у відставку, також сприяючи усуненню двох інших. Замість більшості правих та консервативних суддів, він призначив нових, хто був за ідеологією ближче до нього, включаючи двох жінок (одна з них — загальновизнаний атеїст). Кіршнер також відправив у відставку багатьох генералів та адміралів, репутація яких була заплямована злочинами «брудної війни».

Кіршнер розсекретив архіви спецслужб, в яких містились відомості про нацистських військових злочинців, які знайшли притулок у країні після Другої світової війни. Також було скасовано амністію військовим, які скоїли жахливі злочини у 1976—1983 роках. Нестор Кіршнер відновив виплату зовнішнього боргу країни, вивів країну з «темної смуги» в історії.

У зовнішній політиці був прибічником «виважених» відносин з США, продовжив діалог з Великою Британією з питання Фолклендських островів, був прибічником потеплішання і стабілізації у стосунках з Альбіоном. Відносини з Європою за президентства Кіршнера стали прохолоднішими, Аргентина не погоджувалась із позицією ЄС у СОТ. Відводив центральну роль у розв'язанні міжнародних проблем Організації Об'єднаних Націй. Був противником розширення Ради безпеки ООН за рахунок Німеччини, Японії, Індії та Бразилії. Велику увагу Кіршнер приділяв боротьбі з тероризмом, виступив із засудженням терактів у Росії. Прихильник участі Аргентини у миротворчих операціях ООН (направив у «гарячі точки» 653 миротворців). Підтримував роззброєння й політику нерозповсюдження ядерної зброї. Засудив військову операцію НАТО в Іраку, вважаючи, що головну роль у врегулюванні конфлікту має відігравати ООН. Засуджував як палестинців, так і ізраїльтян у близькосхідному конфлікті. Був противником блокади Куби американцями.

Партія Кіршнера «Фронт за перемогу» виграла парламентські вибори 2005 року (набрала понад 40% голосів виборців).

Однак у 2007 році він заявив, що не буде балотуватись на пост президента Аргентини, незважаючи на підтримку понад 60% населення країни. Пішов у відставку з посту президента країни 28 жовтня 2007 року у зв'язку з обранням нового президента — його дружини Крістіни Кіршнер.

Критика

[ред. | ред. код]

Незважаючи на високу народну підтримку, його критикували деякі журналісти й політологи. Вони звинувачували Нестора у зловживанні владою та зайвій централізації влади.

Після президентства

[ред. | ред. код]

Після відставки він залишався впливовою постаттю «при буенос-айреському» дворі. 3 грудня 2009 року був обраний депутатом Національного конгресу. 7 лютого 2010 року у Нестора Кіршнера сталось блокування сонної артерії. Його було екстрено госпіталізовано та прооперовано.

У травні 2010 року Нестора Кіршнера було обрано генеральним секретарем Союзу південноамериканських націй на надзвичайному саміті цієї організації в аргентинському місті Кампана[8]. Як парламентар він разом із дружиною-президентом активно підтримував закон про легалізацію одностатевих шлюбів[9].

Помер 27 жовтня 2010 року у лікарні міста Ель-Калафате, провінція Санта-Крус. Похований у рідному місті Ріо-Гальєгос на півдні країни. Поховальну процесію очолювала його вдова, яку супроводжували кілька тисяч чоловік. У Бразилії та Венесуелі було оголошено триденний траур[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ http://www.bbc.co.uk/news/world-latin-america-10627873
  5. ↑ Los restos de Néstor Kirchner descansan en un gran mausoleo // El País — Madrid: PRISA, 2011. — ISSN 1576-3757; 1134-6582
  6. ↑ http://www.nytimes.com/top/reference/timestopics/people/k/cristina_fernandez_de_kirchner/index.html
  7. ↑ https://www.perfil.com/noticias/politica/dona-maria-20061016-0045.phtml
  8. ↑ Нестор Кіршнер "одностайно" обраний генсеком УНАСУР. latindex. 4 травня 2010 року. Архів оригіналу за 6 травня 2010. Процитовано 18 березня 2012.
  9. ↑ Boda gay: para Bergoglio es una “movida del Diablo” y Kirchner lo acusó de presión. El Cronista Comercial. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 18 березня 2012.
  10. ↑ В Аргентині поховали екс-президента (рос.). Частный Корреспондент. 30 жовтня 2010 року. Архів оригіналу за 31 жовтня 2010. Процитовано 18 березня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Нестор_Кіршнер