Нова Гута (Івано-Франківський район)
село Нова Гута | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Івано-Франківська область |
Район | Івано-Франківський район |
Тер. громада | Ямницька сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA26040390030077304 |
Основні дані | |
Засноване | 1767 |
Населення | 188 |
Площа | 2,27 км² |
Густота населення | 82,82 осіб/км² |
Поштовий індекс | 77420 |
Телефонний код | +380 03436 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°59′29″ пн. ш. 24°34′56″ сх. д. / 48.99139° пн. ш. 24.58222° сх. д. |
Водойми | Луквиця |
Місцева влада | |
Адреса ради | 77420 Івано-Франківська область, Тисменицький район, с.Майдан вул.Л.Українки, 3 |
Карта | |
Мапа | |
Нова́ Гу́та — село Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Входить до складу Ямницької сільської громади.
На південно-західній стороні від села у річку Луквицю впадає річка Чорний, від якої отримав назву Чорний ліс.
Нинішня територія дач раніше носила назву хутір Буковате.
Поруч з селом Майдан виникли у XVIII ст. нові поселення під назвою Гута. Гута — це склодувна майстерня, де виробляли гутне скло та вироби з нього. Поселення під назвами Нова Гута й Стара Гута згадуються в «Йосифинській» та «Францисканській» метриках за 1785—1820 роки. Звідки дізнаємось, що Стара Гута заснована в 1758 році, а Нова Гута — в 1767 році. Ці поселення спочатку були невеликими, в 1832 році обидва села налічували лишень 251 жителя. В 1866 році в Старій Гуті вже нараховувалось 188 жителів, а в Новій — 93. Проте з часом все змінилося — Нова Гута почала підноситись, а Стара Гута занепадати. Це було пов'язано з будівництвом залізниці Станіслав — Стрий у 1875 році й розширенням лісорозробок. Залізнична колія прокладалась по складній місцевості, порізаній річками та лісовими потоками.
На хуторі Стара Гута (пол. Huta Stara) до квітня 1949 р. був концтабір МДБ.[1]
В 1950 році селян зганяли в колгоспи, у яких люди працювали за трудодні, що ніким не оплачувалися. На початку 1960-х років села Нова Гута, Стара Гута і Майдан приєднали до Павлівського колгоспу «Нове життя», який через деякий час був перейменований у колгосп «Дружба».
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 183 | 97.34% |
російська | 4 | 2.13% |
інші/не вказали | 1 | 0.53% |
Усього | 225 | 100% |
- Пленюк Микола Іванович — український військовик, хорунжий УПА, командир сотні 73 «Лебеді», провідник Лисецького районного проводу ОУН. Загинув у селі.
- Сайт Верховної Ради України. Села Тисменицького району [Архівовано 5 грудня 2012 у Archive.is]
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |