Підпечери
| село Підпечери | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Івано-Франківська область | ||||
| Район | Івано-Франківський район | ||||
| Тер. громада | Івано-Франківська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA26040190120082449 | ||||
| Облікова картка | картка | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1527 | ||||
| Населення | 2568 | ||||
| Площа | 18,21 км² | ||||
| Густота населення | 141,02 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 77441 | ||||
| Телефонний код | +380 0343632 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°55′47″ пн. ш. 24°48′23″ сх. д. / 48.92972° пн. ш. 24.80639° сх. д. | ||||
| Водойми | річки: Ворона, Студенець | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 77441 Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Підпечери, вул. С. Стрільців, 2 | ||||
| Карта | |||||
  Підпечери | |||||
 Підпечери | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Підпече́ри (пол. Podpieczary) — село Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Входить до складу Івано-Франківської міської громади.
У квітні 2016 року пошуківці під керівництвом Сергія Кирія на східній околиці села знайшли поховання воїна пшеворської культури, характерної трупоспаленням, складенням кісток до керамічного горщика і пошкодженням зброї.[1]
У селі річка Студенець впадає у річку Ворону.
Герб: щит перетятий срібною хвилястою вузькою балкою, у верхньому синьому полі срібна дзвіниця із золотими дашками, обабіч якої по золотому хрестомечу, у нижньому зеленому полі – срібний пагорб із трьома чорними аркоподібними входами у печеру. Дзвіниця є найдавнішою історичною спорудою у поселенні. Хрестомечі уособлюють боротьбу місцевих мешканців за волю та незалежність. Пагорб із чорними входами до печер вказує на назву села, яку пов'язують із місцевими печерами (герб є промовистим). Хвиляста смуга означає річку Ворона, на берегах якої розкинулися Підпечери.
Прапор: квадратне полотно, яке складається з трьох горизонтальних смуг, розділених хвилясто – синьою, білою та зеленою, на верхній синій смузі біла дзвіниця з жовтими дашками, обабіч неї по жовтому хрестомечу, на нижній зеленій – з нижнього краю виходить білий пагорб із трьома чорними аркоподібними входами до печер.
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. |
Село було власністю Потоцьких. Дідичами села були, зокрема, представники примасівської гілки (герб Золота Пилява) роду Потоцьких, також спадкоємці графа Мйончинського.
Розпорядженням Ради міністрів 28 травня 1934 року село передане з Тлумацького повіту до Станиславівського[2].
Перша згадка про село датується початком XVII ст. Можна вважати, що місто Тисмениця має 850 років, то наше село може бути її ровесником, так як стара Тисмениця знаходилась на теперішньому краю Підпечерів. Село було засноване біля ріки Ворона під горами, в яких знаходилися печер. Село було вигідно розташоване, бо з одного боку його оточував ліс, а з другого — річка і урвище. До цього часу в урвищі існують печери, але вони в аварійному стані і можливі обвали. Є ймовірність, що колись печери були з'єднані тунелями, та ніхто цього не знає. Одна з найбільших печер знаходиться в урочищі Заріка. Передання говорить, що найбільша печера слугувала природним холодильником, коли місцеві вельможі виїжджали на полювання. Так як печера знаходиться близько біля ріки, то її зимою наповнювали льодом. В часи татарських набігів в печерах люди ховалися від ворогів. На верху гори знаходиться урочище Ринчище, там міг бути ринок старої Тисмениці. А внизу під горою видно насип від дороги, яка проходила зі сторони траси через річку Ворона. У давні часи за Польщі та Австрії печеру ще називали склеп. Ще є живі люди, які пам'ятають, що вхід до печери був у вигляді металевих дверей, які складалися з двох частин. Але на початку XX ст. їх скинули у річку. Люди, які жили біля печери-склепу часто носили прізвище Склеповий. Перші двори починалися від печери Склепових і тяглися вздовж річки. Коли минула загроза нападів татар, село почало розростатися вниз по течії річки Ворона та на горах, де були вирубані ліси. Спочатку центром був Осередок, тому й дістав таку назву. Але згодом центр змістився у сторону Зарудки, де була збудована церква Різдва Христового, яка згоріла в 1865 році. А уже в 1868 році на місці згорілої збудували нову дубову церкву, яка архітектурно прикрашає село і до сьогодні. Біля церкви знаходиться могила Василя Ільницького, який був письменником, священиком, світським діячем і директором І Руської гімназії у місті Львові. Дві частини села з'єднує міст через річку, який було збудовано на початку 70-их років ХХ ст. Головна вулиця села — вулиця Січових Стрільців, на якій знаходяться головні споруди села: каплиця, сільська рада, Будинок Культури, кладовище і наша прекрасна школа. Вони були збудовані в середині та кінці ХХ ст. За Австрії і Польщі на місці цих споруд було панське помістя. Після ІІ Світової війни помістя розібрали. В сторону Завільша знаходиться цвинтар, на якому є пам'ятник скасуванню панщини. За історією під ним знаходяться документи з боргами селян.
За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Станіславському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Ямниця, Підпечери, Загвіздя, Пациків і Рибне.[3]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2558 | 99.61% |
| російська | 7 | 0.27% |
| білоруська | 1 | 0.04% |
| вірменська | 1 | 0.04% |
| інші/не вказали | 1 | 0.04% |
| Усього | 2568 | 100% |
Громада УГКЦ: церква Вознесіння Господнього, храмове свято — 13 травня. Парох
Громада ПЦУ: церква Різдва Христового, храмове свято — 7 січня. Настоятель — Ігор Приймак
- Борис Василь Ярославович (1958—2017) — радянський футболіст та український тренер.
- Ільницький Василь Степанович — педагог, громадський діяч, перший директор Львівської академічної гімназії.
- Остап'юк Мирослав Тарасович (1970—2015) — загиблий на Донбасі у війні з російськими окупантами молодший сержант 5-го Окремого Батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», санітарний інструктор зенітно-артилерійської батареї ВЧ пп В0259[5].
- Юрцуняк Михайло «Юрко» — командир сотень УПА «Березівська» та «Дністер», референт СБ Заставнянського надрайонного проводу ОУН.
- Юрцуняк Осип Петрович «Вовк» — командир сотні УПА «Лебеді».
- отець-декан К. Кульчицький — помічник єпископа Юліяна Пелеша[6]
- граф Адам Потоцький — син Марцелія (†14.III.1851, Відень) та його дружини Терези Оборської, колятор (опікун) греко-католицьких парохій в Бучачі, Нагірянці (тепер в складі Бучача), Сороках 1841 року[7] (помер 27 грудня 1890 року).[8][9]
-
Будинок культури ім. Т. Г. Шевченка -
![Пам'ятник Т.Г. Шевченку[10]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/11/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%B2_%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85.jpg/90px-%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%B2_%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85.jpg)
Пам'ятник Т.Г. Шевченку[10] -
Православна каплиця -
Фігура Богородиці Діви -
Церква Вознесіння Господнього -
![Пам'ятник Андрію і Степану Бандерам[11]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/5/5e/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%8E_%D1%96_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%83_%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BC.JPG/120px-%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%8E_%D1%96_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%83_%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BC.JPG)
Пам'ятник Андрію і Степану Бандерам[11] -
Підпечерівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. -
Православна церква (довгобуд) -
Пантеон повстанців -
Житловий комплекс "Сонячний" -
Фігура Ісуса Христа -
Дорожній знак с. Підпечери
![Пам'ятник Т.Г. Шевченку[10]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%B2_%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85.jpg)
![Пам'ятник Андрію і Степану Бандерам[11]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%8E_%D1%96_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%83_%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BC.JPG)
_%D0%B2_%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%85.JPG)
- ↑ Юрій КРИВЕНЬ. Скарби пшеворської культури. — «Галичина», 08 травня 2018 року. Архів оригіналу за 18 травня 2018. Процитовано 11 травня 2018.
- ↑ Розпорядження Ради міністрів 28 травня 1934 року № 439. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
- ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 42. — ISBN 966-8090-63-2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 4 грудня 2019.
- ↑ На Тисмениччині попрощалися із бійцем АТО Мирославом Остап'юком. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Назарко І. Єпископ Ю. Пелеш — історик церкви [Архівовано 24 липня 2015 у Wayback Machine.].— С. 121.
- ↑ Шипилявий С. Колятори греко-католицьких парохій в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 421.
- ↑ Potoccy (07) [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Jerzy Dunin-Borkowski. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.].— Lwów, 1909.— S. 764—765 (книга) (783—784 інт). (пол.)
- ↑ На Прикарпатті відрізали "голову" пам'ятнику Тарасу Шевченку. ФОТО. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 6 березня 2021.
- ↑ У кожному районі Прикарпаття: відомо, скільки вулиць в області назвали на честь Степана Бандери. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
- Podpieczary // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 464. (пол.)
- Сайт Верховної Ради України. Села Тисменицького району [Архівовано 5 грудня 2012 у Archive.is]
- Potoccy (07) (пол.)
 Населені пункти колишнього Тисменицького району | |
|---|---|
| Міста | |
| Смт | |
| Села | Березівка • Братківці • Вільшаниця • Ганнусівка • Добровляни • Довге • Драгомирчани • Загвіздя • Клубівці • Клузів • Козина • Колодіївка • Красилівка • Липівка • Майдан • Марківці • Милування • Нова Гута • Нова Липівка • Нові Кривотули • Одаї • Павлівка • Підлісся • Підлужжя • Підпечери • Побережжя • Погоня • Посіч • Пшеничники • Радча • Рибне • Рошнів • Сілець • Слобідка • Старий Лисець • Старі Кривотули • Стебник • Стриганці • Студинець • Терновиця • Тязів • Угринів • Узин • Хом'яківка • Черніїв • Чорнолізці • Чукалівка • Ямниця |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
