Нова Олександрівка (Обухівський район)
| село Нова Олександрівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Обухівський район |
| Тер. громада | Миронівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA32120090240065971 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1924 |
| Населення | 86 |
| Площа | 3,3 км² |
| Густота населення | 26,06 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 08818 |
| Телефонний код | +380 4574 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°37′36″ пн. ш. 31°1′39″ сх. д. / 49.62667° пн. ш. 31.02750° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
127 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 08801, Київська обл., Обухівський р-н, м. Миронівка, вул. Соборності, 48 |
| Карта | |
  Нова Олександрівка | |
 Нова Олександрівка | |
| Мапа | |
| |
Нова́ Олекса́ндрівка — село в Україні, у складі Миронівської громади Обухівського району Київської області. Розташоване за 7 км від міста Миронівка.[1] Населення становить 86 осіб.[коли?][джерело?]
Раніше село входило до складу Миронівської міськради (у 1958–2018 роках), а ще раніше — до Владиславської (1954–1958) та Гулівської (до 1954) сільрад.
На відміну від інших сіл Миронівської громади Нова Олександрівка не входить до жодного старостинського округу.[2]
Село було засноване у 1924 році.[3]
У 1929 році жителі Нової Олександрівки обʼєдналися у сільськогосподарську артіль, яку назвали іменем червоного командира Будьонного.[1]
За часів Голодомору 1932—1933 років село називалося хутір Будьонного і входило до Гулівської сільради Богуславського району. Тоді тут проживало лише 2 сімʼї, з яких загинуло 13 людей, в тому числі 11 дітей.[3] За іншими даними хутори Ново-Олександрівка та Ново-Українка, розташовані на околиці Миронівки, входили до складу Гулівської сільради і разом складали колгосп ім. Будьонного. За підрахунками 1993 року, у Ново-Олександрівці під час Голодомору загинуло 56 людей.[4]
У 1935 році Гулівська сільрада увійшла до відновленого Миронівського району.
Після Другої світової війни діти з Нової Олександрівки ходили до залізничної школи у Миронівці.[1]
Станом на 1 вересня 1946 року Нова Олександрівка входила до Гулівської сільради разом з селами Гулі та Вахутинці.[5]
У грудні 1950 року обʼєдналися колгоспи «Більшовик» селища Миронівка та ім. Будьонного села Нової Олександрівки, утворивши колгосп ім. Жданова селища Миронівка.[1]
10 серпня 1954 року був виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських рад депутатів трудящих в Київській області», яким Гулівська сільська рада приєднувалася до Владиславської сільської ради Миронівського району з центром у селі Владиславка.[6]
10 травня 1958 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих №347 «Про уточнення обліку населених пунктів Київської області», відповідно до якого село Нова Олександрівка було віднесене до Миронівської селищної ради.[7]
18 березня 1968 року селище міського типу Миронівка було віднесене до категорії міст районного підпорядкування, відповідно Миронівська селищна рада стала міською радою.[8]
Наприкінці 60-х років у селі Нова Олександрівка діяли школа, клуб, медпункт, магазин.[1]
У 2005 році площа села Нова Олександрівка становила 33 га, де були розташовані 44 двори із населенням 93 особи.[1]
У 2011 році населення села складало 74 особи.[1]
У 2018 році Миронівська міська рада об'єдналася з Центральненською і Яхнівською сільськими радами Миронівського району у нову Миронівську об'єднану територіальну громаду.[9] Зокрема, Нова Олександрівка увійшла до новоутвореної громади.
12 червня 2020 року Миронівська територіальна громада була затверджена у ширшому складі.[10]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,51% |
| російська | 3,49% |
- ↑ а б в г д е ж Міста і села України. Київщина: книга друга. — Київ : Українська конфедерація журналістів. Український видавничий консорціум, 2011. — С. 73, 74, 77.
- ↑ Миронівська міська ТГ Офіційний вебсайт - Картка громади. myronivka-mrada.gov.ua (ua) . Процитовано 16 жовтня 2022.
- ↑ а б Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область, Мартиролог, с. 549
- ↑ Глущенко В. А. (2012). Миронівка: сторінки історії. Історія міста Миронівка Київської області. Т. 1. Миронівка. с. 102, 103. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
- ↑ УКРАЇНСЬКА РСР : Адміністративно-територіальний поділ (1947). resource.history.org.ua. с. 279—280. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 1 серпня 2021.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки : довідник (PDF). Біла Церква: Київська обласна державна адміністрація, Державний архів Київської області. 2012. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2022. Процитовано 12 червня 2022.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки: довідник (PDF). Біла Церква: Київська обласна державна адміністрація, Державний архів Київської області. 2012. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки : довідник (PDF). Біла Церква: Київська обласна державна адміністрація, Державний архів Київської області. 2012. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Миронівська міська ОТГ - склад громади. decentralization.gov.ua. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021.
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області»
| |
| Сільські ради | |
| Поселення2 |
|
| |
|
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |