Нове Клинове
| село Нове Клинове | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Берегівський район |
| Тер. громада | Пийтерфолвівська громада |
| Код КАТОТТГ | UA21020190080038062 |
| Основні дані | |
| Населення | 314 |
| Площа | 1627 км² |
| Густота населення | 0,19 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90365 |
| Телефонний код | +380 03141 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°1′3″ пн. ш. 23°2′19″ сх. д. / 48.01750° пн. ш. 23.03861° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
127 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90365, с.Неветленфолу, вул.Фогодо, 36 |
| Карта | |
  Нове Клинове | |
 Нове Клинове | |
| Мапа | |
| |
Нове́ Кли́нове — село в Пийтерфолвівській сільській громаді Берегівського району Закарпатської області України. Нове Клинове — невелике село під Клиновецькою горою.
На схилах Новоклинівської гори, у долині річки Ботар (притока Тиси), виявлено Новоклинівський (Закарпатський) центр чорної металургії. Це один із найбільших залізоплавильних центрів Закарпаття (ІІІ і І століття до н. е.) і другий в Європі за кількістю і значенню знахідок. Знахідка відноситься до латенської культури.
В урочищі Фруктовий Сад — поселення пізньобронзової доби (культура Станове). З околиць села походять два бронзових чекани-молоти. В урочищі Лібуц — сліди неолітичного поселення, де виявлено фрагменти кераміки, відщепи з обсидіану та кременю. В урочищі Темете — неолітичне поселення.
Перші письмові записи про поселення походять з 14 століття. Заселене наприкінці 1920-х років вихідцями з Рахівщини в процесі проведення аграрної реформи в Чехословаччині. Суть її полягала в тому, що великі землеволодіння обмежили до 150 га орної землі. Надлишок держава зобов'язала продати безземельним і малоземельним селянам, у першу чергу, із гірських районів. Для полегшення покупки, надавалися кредити з цільових фондів.
До 1994 року в селі не було своєї церкви. Священики різних конфесій приходили в село на Паску і для проведення похоронів. Для вихідців з Рахівщини характерна велика побожність. В 1990-х роках вірниця Савчук Марія Федорівна віддала старий будинок під облаштування домової церкви. Тут проводили церковні православні богослужіння.
Першою культовою спорудою села стала проста каркасна дерев'яна дзвіниця під шатровим дахом, що була перенесена з протилежного боку вулиці і зберігалася до спорудження мурованої церкви. Дзвін виробництва ужгородської фірми «Акорд» має напис: «SEJ ZVON ZAKUPILI KUSNER VASIL І KOSTUKJARENA 1930».
В 1960-х роках на базі розвіданих запасів глиноматеріалів в селі був побудований потужний колгоспний цегельний завод.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 308 осіб, з яких 143 чоловіки та 165 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 313 осіб.[2]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| угорська | 68,47 % |
| українська | 30,57 % |
| російська | 0,64 % |
| молдовська | 0,32 % |
- один із найбільших залізоплавильних центрів Закарпаття (ІІІ і І століття до н. е.) і другий в Європі за кількістю і значенню знахідок.
- Клиновецька гора
- Дзвін виробництва ужгородської фірми «Акорд» має напис: «SEJ ZVON ZAKUPILI KUSNER VASIL І KOSTUKJARENA 1930».
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
