Номіналізм

Номіналізм — напрям у середньовічній філософії, який у диспутах про універсалії протистояв реалізму. На противагу середньовічному реалізмові, номіналісти вважали, що реально існують тільки поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття — лише назви, знаки або імена, породжені людським мисленням. Крайні номіналісти, обґрунтовували думку про те, що загальні поняття — це тільки звуки людського голосу; реально існує лише одиничне, а загальне — тільки ілюзія, яка може існувати лише в людському розумі.

Джерела

• Гобс Т., Вибране, т. 1, М., 1964, с. 66
• Craig W., On axiomatizability wihin a system, «The Journal of Symbolic Logic», 1953, v. 18
• Рвачов Л. А., Математика і семантика. Номіналізм як інтерпретація математики, К., 1966;
• Яновська С. А., Проблеми введення і виключення абстракцій більш високих (ніж перший) порядків, в кн.: Проблема знаку і значення, М., 1969;
• Ледніков Є. Є., Критичний аналіз номіналістичних і платоністських тенденцій у сучасній логіці, К., 1973;

Література

• Номіналізм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 432. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.