Ніколайчук Олексій Несторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Несторович Ніколайчук
Народився1899(1899)
Таужне, Троянівська волость, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер1984(1984)
Гайворон, Гайворонський район, Кіровоградська область, УРСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьукраїнець
Відомий завдякипедагог
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За перемогу над Японією»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Звання
Заслужений вчитель УРСР

Олексі́й Не́сторович Ніколайчу́к (18991984) — український педагог, заслужений вчитель УРСР. Почесний громадянин міста Гайворон.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селі Таужне, нині Гайворонського району Кіровоградської області. Українець.

Закінчив трикласну сільську школу й учительську семінарію в Ольгополі. У 1920 році розпочав вчителювати у Таужненській школі.

У червні 1941 року призваний до лав РСЧА. Учасник німецько-радянської війни: до кінця 1942 року був старшим писарем при штабі полку, згодом — зав. діловодством дорожньо-комендантської роти 25-го окремого дорожньо-експлуатаційного батальйону, старший сержант. Член ВКП(б) з 1943 року. Учасник радянсько-японської війни на тій же посаді, старшина.

Після демобілізації повернувся до педагогічної практики, заочно закінчив педагогічний інститут. Був директором шкіл у Таужній, Котовці, Солгутовому.

З жовтня 1968 по січень 1969 року працював завідувачем методичним кабінетом Гайворонського районного відділу народньої освіти, згодом тривалий час очолював Гайворонський райвно, неодноразово обирався депутатом міської ради.

Помер і похований у Гайвороні.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки (14.06.1945) і медалями, у тому числі «За бойові заслуги» (05.09.1945).

Література

[ред. | ред. код]
  • Г. Смілянець, В. Кучер, С. Піддубний «Таужне». — Кропивницький, 2020, стор. 131.