Ніппон Каігі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніппон Каігі
Типультраправі Японіїd
політична організація
ЗасновникКоїті Цукамотоd
Засновано30 травня 1997
ІдеологіяЯпонський націоналізм[1][2], націонал-консерватизм, ультранаціоналізм і монархізм
Країна Японія
Штаб-квартираТокіо
Вебсайт: nipponkaigi.org

Японська конференція (яп. 日本会議 — Ніппон Каігі)[3] — найбільша ультраконсервативна [4][5][6] та ультранаціоналістична неурядова організація та лобіська структура в сучасній Японії. Вона була заснована у 1997 році і налічує приблизно 38 000–40 000 членів станом на 2020 рік [3][7] Група має вплив на законодавчу та виконавчу гілки влади Японії через свої філії та членів.[7][8] Колишній прем'єр-міністр Сіндзо Абе, політик ЛДП, є спеціальним радником парламентської ліги групи.[3] До складу групи входять низові ультраправі активісти, а також всенаціональні та місцеві політики.

Група описує свої цілі як «змінити післявоєнну національну свідомість на основі погляду Токійського трибуналу на історію як фундаментальну проблему» та переглянути чинну Конституцію [9] особливо статтю 9, яка забороняє утримувати постійну армію.[10] Група також прагне сприяти патріотичному вихованню, підтримати офіційні візити до храму Ясукуні та сприяти націоналістичній інтерпретації державного синтоїзму.[11][12][13][14]

За словами Хідеакі Касе, впливового члена Ніппон Каігі, «Ми віддані нашій консервативній справі. Ми монархісти. Ми за перегляд Конституції. Ми за славу нації» [15]

Мета

[ред. | ред. код]

Ніппон Каігі описав шість офіційних цілей організації як:

  1. «Прекрасний традиційний суверенітет для майбутнього Японії» (美しい伝統の国柄を明日の日本へ): Виховання почуття японської єдності та соціальної стабільності, що базується на Імператорському домі та спільної історії, культурі та традицій японського народу.
  2. «Нова конституція, що відповідає новій ері» (新しい時代にふさわしい新憲法を): Відновлення прав національної оборони, виправлення дисбалансу прав та обов'язків, посилення акценту на сімейну систу та послаблення розділення релігії та держави.
  3. «Політика, яка захищає репутацію держави та життя людей» (国の名誉と国民の命を守る政治を): Вирішити втрату суспільного інтересу до політики та уряду, займаючи більш агресивну позицію в історичних дебатах та кризовому управлінні.
  4. «Створення системи освіти, яка виховує відчуття японської ідентичності» (日本の感性をはぐくむ教育の創造を): Вирішення різноманітних проблем, що виникають у японській освітній системі ( знущання, проституція тощо) та встановлення поваги до державного прапора та гімну Японії, а також до національної історії, культури та традицій.
  5. «Внесок у мир у всьому світі шляхом зміцнення національної безпеки» (国の安全を高め世界への平和貢献を): Посилення японської оборонної могутності, щоб протистояти Китаю, Північній Кореї та іншим ворожим державам, і пам’ять про загиблих у війні Японії.
  6. «Дружба зі світом пов’язана духом співіснування та взаємного процвітання» (共生共栄の心でむすぶ世界との友好を): Побудова дружніх стосунків із зарубіжними країнами через програми соціального та культурного обміну.

Ніппон Каігі вважає, що «Японії слід аплодувати за те, що вона звільнила більшу частину Східної Азії від західних колоніальних держав; що токійський трибунал щодо військових злочинів у 1946–1948 роках були нелегітимним; і що вбивства вчинені армією японської імперії під час Нанкінської різанини 1937 року були перебільшеними або сфабрикованими ». [Note 1] [7][16][17] Група енергічно захищає претензії Японії в її територіальній суперечці щодо островів Сенкаку з КНР і заперечує, що Японія змушувала « жінок для втіхи » займатись проституцією під час Другої світової війни.[7] Ніппон Каігі виступає проти фемінізму, прав ЛГБТ і Закону про гендерну рівність 1999 року.[10]

Історія

[ред. | ред. код]

Ніппон Каігі була заснована в 1997 році шляхом злиття двох груп, чиї програми включали перегляд конституції:

  • Nihon wo mamoru Kokumin Kaigi (Національна конференція із захисту Японії або Національна конференція із захисту Японії, заснована в 1981 році) включила багатьох ветеранів імперської армії та флоту Японії та опублікувала власний проект конституційної реформи в 1994 році. Його попередником був Gengo Houseika Jitsugen Kokumin Kaigi (Національна конференція з впровадження законодавства про рік правління, заснована в 1978 році).
  • Nihon wo mamoru Kai (Товариство захисту Японії, засноване в 1974 році), яке охоплювало кілька синтоїстських і релігійних культів.[9][18]

Президентом а також засновником був Коічі Цукамото, засновник японського суконного підприємства Wacoal. Юзо Кабасіма, генеральний секретар Ніппон Каігі, заснував дочірню організацію Nihon Seinen Kyogikai у 1977 році, штаб-квартира якої знаходиться в тій самій будівлі, що і Ніппон Каігі, і виконує функції секретаріату організації.[19]

Організація здобула надзвичайно швидкий успіх у встановленні міцних зв’язків з японським істеблішментом та отримала вплив на прийнятті законодавства, яке відповідало б цілям групи. У 1999 році парламент нарешті офіційно визнав Кімігайо національним гімном Японії, а Hi no Maru — національним прапором Японії. Після ухвалення закону в наступні роки Міністерство освіти та освітні комітети префектур, такі як губернатор Токіо Шінтаро Ісіхара, випустили інструкції, які змушують шкільних вчителів дотримуватися особливих процедур щодо цих національних символів в освітньому контексті.[20]

Організація та членство

[ред. | ред. код]

Ніппон Каігі налічує 40 000 окремих членів, 47 префектурних відділень і близько 230 місцевих відділень. На вебсайті організації наведено список членів залежно від їхнього стажу в організації, яку очолює президент, відряджений віце-президентами, і групу «радників», у тому числі синтоїстських священиків, які очолюють ключові святині, деякі з них належать до імператорської родини.

Після перестановок у 2014 році 15 з 18 членів третього кабінету Сіндзо Абе, включаючи самого прем’єр-міністра (як «спеціального радника»), були членами Ніппон Каігі.[21] Станом на жовтень 2014 року група претендувала на 289 з 480 членів японської національної ради. Серед членів, колишніх членів і афілійованих є незліченна кількість законодавців, багато міністрів і кілька прем'єр-міністрів, включаючи Таро Асо, Сіндзо Абе та Йошіхіде Сугу. Брат Абе Нобуо Кіші також є членом групи Ніппон Каігі в Дієті.[21] Його колишній голова Тору Мійоші був колишнім головою Верховного суду Японії.[7]

Після активної кампанії за кандидатів від ЛДП у липні 2016 року Ніппон Каігі у вересні 2016 року провів кампанію за ревізіонізм конституції [22]

Президентство

[ред. | ред. код]
Список президентів
Рік Ім'я Період Час в офісі
1997 рік Коічі Цукамото 1997–1998 рр 1 рік
1998 рік Косаку Інаба 1998–2001 рр 3 роки
2001 рік Тору Мійоші 2001–2015 рр 14 років



</br> (почесний президент)
2015 рік Тадае Такубо 2015 – дотепер 8–9 років

Критика

[ред. | ред. код]

Журналіст Норіміцу Оніші каже, що організація сприяє відродженню основ Японської імперії ;[23] Тамоцу Сугано, автор бестселера про групу «Дослідження про Ніппон Каігі» (日本会議の研究) описує їх як демократичний рух за методом, але має намір повернути сексуальну рівність, відновити патріархальні цінності та повернути Японію до довоєнної конституції — ні демократичної, ні сучасної,[24] і вони консолідовані в антиліві та мізогінії.[25] 6 січня 2017 року продаж книги був заборонений окружним судом за наклеп [26][27] до видалення правопорушної частини; оновлене цифрове видання продовжувало продаватися.[28] Продажі відновилися в березні, коли суд дозволив з’явитися переробленому виданні з вилученими 36 символами.[29]

Мунео Нарусава, редактор Shūkan Kin'yōbi ( щотижня п'ятниця ), каже, що, паралельно з історичним ревізіонізмом, організація часто висвітлює історичні факти, які передають Японію як жертву, наприклад, атомні бомбардування Хіросіми та Нагасакі або викрадення Північною Кореєю громадяни Японії. Міністр освіти Хакубун Шімомура, генеральний секретар дискусійної групи членів дієти Ніппон Каігі (Nippon Kaigi kokkai giin kondankai,日本会議国会議員懇談会), виступає за патріотичне виховання і виступає проти «мазохістського погляду на історію».[30][31]

Дивись також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

 

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Сібуічі Дайки; «Японська конференція (Ніппон Кайгі): невловимий конгломерат»; Східна Азія, Vol. 34 (2017), № 3, С. 1–18
  • Тавара Йошіфумі; «Яка мета Ніппон Кайгі, ультраправої організації, яка підтримує адміністрацію Абе в Японії?» ; Japan Focus, том 15 (2017), випуск 21, номер 1 ( Volltext )
  • Тавара Йошіфумі;日本会議の全貌: 知られざる巨大組織の実態 [ Outlook of Nippon Kaigi: Фактична ситуація невідомої великої організації ]; Т. 2016 (Каденша);ISBN 9784763407818
  • Ямагучі Томомі; у: Shūkan Kin'yōbi, Narusawa Mueno ed., 日本会議と神社本庁[ Nippon Kaigi and Association of Shinto Shrines ]Токіо 2016 (Kin'yōbi);ISBN 9784865720105 

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The New York Times / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 1851. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  2. ↑ https://web.archive.org/web/20140327105401/http://nirc.nanzan-u.ac.jp/nfile/4108
  3. ↑ а б в Right side up, 6 June 2015, The Economist.
  4. ↑ Japan emperor greets at celebration hosted by conservatives. ABC News. 8 липня 2020. Процитовано 9 листопада 2019. Abe's key ultra-conservative supporter, Nippon Kaigi, or Japan Conference, was among the organizers Saturday.
  5. ↑ Ultra-nationalist school linked to Japanese PM accused of hate speech. The Guardian. 8 липня 2020. Процитовано 15 березня 2017. Abe and Kagoike, who has indicated he will resign as principal, both belong to an ultra-conservative lobby group whose members include more than a dozen cabinet ministers.
  6. ↑ Tokyo's new governor defies more than glass ceiling. Deutsche Welle. 8 липня 2020. Процитовано 2 серпня 2016. In 2008, she made an unsuccessful run at the LDP's chairmanship. Following her defeat, she worked to build an internal party network and became involved in a revisionist group of lawmakers that serves as the mouthpiece of the ultraconservative Nippon Kaigi ("Japan Conference") movement.
  7. ↑ а б в г д Norihiro Kato (12 вересня 2014). Tea Party Politics in Japan. New York Times. Архів оригіналу за 7 July 2019.
  8. ↑ Matthew Penney, Abe Cabinet – An Ideological Breakdown, The Asia-Pacific Journal: Japan Focus. 28 January 2013
  9. ↑ а б "The Quest for Japan's New Constitution: An Analysis of Visions and Constitutional Reform Proposals 1980–2009" p.75 (Christian G. Winkler, Routledge Contemporary Japan Series, 2011)
  10. ↑ а б "Politics and pitfalls of Japan Ethnography" – page 66 – Routledge (18 June 2009) – Edited by Jennifer Robertson
  11. ↑ Mullins, Mark R. (2012). The Neo-Nationalist Response to the Aum Crisis, Japanese Journal of Religious Studies 39 (1), 110–112
  12. ↑ about Nippon Kaigi (Japanese)
  13. ↑ Rightist ministers make up 80% of Abe Cabinet, Japan Press Weekly – 5 January 2012
  14. ↑ Daiki Shibuichi (2008). Japan's History Textbook Controversy, Electronic Journal of Contemporary Japanese Studies, Discussion Paper 4
  15. ↑ By Linda Sieg. www.oneindia.com. 15 червня 2006.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  16. ↑ Japan-U.S. Relations: Issues for Congress (PDF). Congressional Research Service. Процитовано 28 липня 2021.
  17. ↑ Chanlett-Avery, Emma; Cooper, William H.; Manyin, Mark E.; Rinehart, Ian E. (23 лютого 2014). Japan–U.S. Relations: Issues for Congress (PDF). Congressional Research Service. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 20 листопада 2021.
  18. ↑ "Japan's History Textbook Controversy – Social Movements and Governments in East Asia, 1982–2006" – Daiki Shibuichi – 4 March 2008 – ejcjs
  19. ↑ Mizohata, Sachie (1 листопада 2016). Nippon Kaigi: Empire, Contradiction, and Japan's Future. The Asia Pacific Journal: Japan Focus. Процитовано 30 листопада 2016.
  20. ↑ Mullins, Mark R. (2012). The Neo-Nationalist Response to the Aum Crisis: A Return of Civil Religion and Coercion in the Public Sphere?. Japanese Journal of Religious Studies. 39 (1): 99—125. ISSN 0304-1042.
  21. ↑ а б "Abe’s reshuffle promotes right-wingers" (Korea Joongang Daily – 2014/09/05)
  22. ↑ "PUSHING REVISION: Nippon Kaigi sent staffers to help struggling LDP candidates" – Asahi Simbun 20160905
  23. ↑ N. Onishi – New York Times, 17 December 2006, Japan Rightists Fan Fury Over North Korea Abductions
  24. ↑ Tamotsu Sugano (1 травня 2016). 日本会議の研究 [Research on Nippon Kaigi]. Fusosha. с. 297.
  25. ↑ 安倍政権を支える右翼組織「日本会議」の行動原理（上） [Behavioral principle of Nippon Kaigi – a right-wing organization supports Abe's cabinet (1)]. Diamond Online. 20 травня 2016.
  26. ↑ 「日本会議の研究」販売差し止め 地裁が扶桑社に命令 ["Research on Nippon Kaigi" banned of sales, District court ordered Fusosha]. Asahi Shimbun. 6 січня 2017. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  27. ↑ In rare move, court suspends publication of best-seller on Abe-linked conservative lobby group. The Japan Times. 7 січня 2017.
  28. ↑ Shizuoka Shimbun staff (11 січня 2017). 「日本会議の研究」修正版販売へ 差し止め決定受け扶桑社. Shizuoka Shimbun. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 20 листопада 2021.
  29. ↑ Shizuoka Shimbun staff (11 січня 2017). 日本会議本、出版認める 東京地裁、判断を一転 [District court allowed sales to Fusosha]. Shizuoka Shimbun. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 20 листопада 2021.
  30. ↑ Muneo Narusawa, "Abe Shinzo: Japan's New Prime Minister a Far-Right Denier of History" [Архівовано 2015-03-16 у Wayback Machine.], The Asia-Pacific Journal, Vol 11, Issue 1, No. 1, 14 January 2013
  31. ↑ The Economist of Britain on 5 January 2013. Cited in: William L. Brooks (2013), Will history again trip up Prime Minister Shinzo Abe? The Asahi Shimbun, 7 May 2013
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ніппон_Каігі