Перейти до вмісту

Нітритна кислота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Азотиста кислота
Ідентифікатори
Номер CAS 7782-77-6
Номер EINECS 231-963-7
DrugBank DB09112
KEGG C00088
Назва MeSH D01.029.260.575 і D01.625.600
ChEBI 25567
SMILES N(=O)O[1]
InChI InChI=1S/HNO2/c2-1-3/h(H,2,3)
Номер Гмеліна 983
Властивості
Молекулярна формула HNO2
Молярна маса 47,0134 г/моль
Густина 1,685 г/см³
Тпл 42,35 °C
Ткип 158 °C
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Азо́тиста кислота́ (нітритна кислота) — HNO2 — одноосновна слабка кислота, відома лише в розбавлених водних розчинах та в газовій формі. Солі азотистої кислоти називаються нітритами. Нітрити набагато стійкіші, ніж сама кислота, всі вони токсичні.

Будова

[ред. | ред. код]

У газовій фазі планарна молекула азотистої кислоти існує у вигляді двох конфігурацій цис- і транс-. При кімнатній температурі переважає транс-ізомер.

транс-ізомер
цис-ізомер

Отримання

[ред. | ред. код]

Азотисту кислоту отримують розчиненням оксиду азоту(IV) у воді:

2NO2 + H2O = HNO2 + HNO3

Або азотистого ангідриду:

N2O3 + H2O = 2HNO2

Щойно утворений розчин азотної кислоти має блакитне забарвлення і швидко розкладається:

2 NO2 + H2O → HNO3 + HNO2

Нагрітий, концентрований розчин розкладається з утворенням азотної кислоти:

3 HNO2 → HNO3 + 2 NO + H2O

Хімічні властивості

[ред. | ред. код]

Неорганічна хімія

[ред. | ред. код]

HNO2 у водних розчинах дисоціює (KD=4,6× 10-4), трохи сильніше оцтової кислоти. Легко витісняється сильнішими кислотами з солей:

H2SO4 + NaNO2 → NaHSO4 + HNO2.

Азотиста кислота може окислитися сильними окисниками до нітратів, наприклад, перманганатом калію.[2]

3 H2SO4 + 2 KMnO4 + 5 KNO2 → 5 KNO3 + 3 H2O + 2 MnSO4 + K2SO4

В результаті реакції можуть утворюватися різні продукти реакції в залежності від окисника: З іонами I та Fe2+, утворюється газ NO:

2 KNO2 + 2 KI + 2 H2SO4 → I2 + 2 NO + 2 H2O + 2 K2SO4
2 KNO2 + 2 FeSO4 + 2 H2SO4 → Fe2(SO4)3 + 2 NO + 2 H2O + K2SO4

З Sn2+,утворюється газ N2O:

2 KNO2 + 6 HCl + 2 SnCl2 → 2 SnCl4 + N2O + 6 H2O + 2 KCl

З SO2, утворюється NH2OH :

2 KNO2 + 6 H2O + 4 SO2 → 3 H2SO4 + K2SO4 + 2 NH2OH

З Zn в лужному розчині, утворюється NH3 :

5 H2O + KNO2 + 3 Zn → NH3 + KOH + 3 Zn(OH)2

З N2H+
5
, HN3,утворюється чистий N2:

HNO2 + [N2H5]+ → HN3 + H2O + H3O+
HNO2 + HN3 → N2O + N2 + H2O

Органічна хімія

[ред. | ред. код]

Азотиста кислота використовується для отримання діазонових солей:

HNO2 + ArNH2 + H+ → ArN+
2
+ 2 H2O

де Ar — це арильна група.

Такі солі широко застосовуються в органічному синтезі, реакції Зандмейера та отриманні азосполук, яскраво-забарвлених речовин, які застосовуються як якісний реактив на анілін.[3] Азотиста кислота використовується для знешкодження азиду натрію, надзвичайно токсичної та вибухонебезпечної сполуки. Через неможливість транспортування кислоту готують in situ реакцією кислоти та нітриту натрію:[4]

NaNO2 + HCl → HNO2 + NaCl
2 NaN3 + 2 HNO2 → 3 N2 + 2 NO + 2 NaOH

Реакцією азотної кислоти з двома α-водневими атомами в кетонах одержують оксими, які можуть далі окислюватися до карбонової кислоти. Цей процес використовується в промисловому виробництві адипінової кислоти. Азотиста кислота швидко реагує з аліфатичними спиртами з утворенням алкіл нітритів, які є потужними судинорозширювачами:

(CH3)2CH-CH2-CH2-OH + HNO2 → (CH3)2CH-CH2-CH2-ONO + H2O

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. NITROUS ACID
  2. Inorganic Chemistry, 3rd Edition. — 2008. — ISBN 978-0-13-175553-6.
  3. Clarke, H. T.; Kirner, W. R. «Methyl Red» Organic Syntheses, Collected Volume 1, p.374 (1941). http://www.orgsyn.org/orgsyn/pdfs/CV1P0374.pdf [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
  4. Prudent practices in the laboratory: handling and disposal of chemicals. Washington, D.C.: National Academy Press. 1995. ISBN 0309052297.

Література

[ред. | ред. код]
  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0

Посилання

[ред. | ред. код]