Обговорення:Мікеланджело Буонарроті
Додати темуЦя стаття належить до вибраних статей. Див. сторінку обговорення. Вибрана 2 червня 2012 року. |
Ця стаття була визнана доброю. Див. сторінку обговорення. Статус надано 13 січня 2012 року. Згодом вона отримала статус вибраної. |
Ця стаття була кандидатом у добрі. Див. сторінку обговорення. Відправлена на допрацювання 25 лютого 2007 року. |
Рік | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 |
---|---|---|---|---|
Переглядів | 14843 | 27896 | 50006 | 51874 |
чому?
[ред. код]А чому в інших вікіпедіях пишуть з двома р, а в нас із двома т?--Ahonc?!/©~№? 17:40, 19 лютого 2007 (UTC)
- Виправив. Тому що послідовні були напевно --A1 21:49, 7 березня 2007 (UTC)
Не знаю, чи варто згадати
[ред. код]Та дам текстівку, яку може варто опрацювати???? — Це написав, але не підписав користувач Когутяк Зенко (обговорення • внесок) 21:37, 5 січня 2012.
використано у статті |
---|
«Власне, «Сніг у Флоренції» — це його самостійний психоаналіз у монастирському саду, діалог із самим собою. Розмовляють Флорентієць і Старий: «Ти — молодість моя, а я — твоя руїна». «Які ж то мали бути землетруси, / щоб так на мене обвалився час?!» — питає Флорентієць Старого. «Марнота днів, убитих на спокуси. / Хто може врятувати нас від нас?». Третій невидимий учасник цієї розмови — Мікеланджело. Велетень Відродження, він змушений був у січні 1494 року створити статую на вимогу нездарного нащадка великого Лоренцо — його сина, відомого в історії як П’єро іль Фатуо, П’єро Легковажний. Це була велетенська статуя Геракла. Мікеланджело скрижанів на риштуваннях, ліплячи порожнечу. За вісім днів статуя розтанула. Та й не тільки це: папа Юлій — Юлій ІІ делла Ровере — замовив йому свою гробницю. Планувався гігантський монумент. Мікеланджело на своєму горбі привозив мармур з Каррари. Але оточували його заздрісники й пліткарі. Тож у якийсь момент кинув усе і повернувся до своєї Флоренції. Даремно папа слав йому услід своїх гінців. Буонарроті, так би мовити, відключив телефон. Але все ж довелося згодом таки зробити папі бронзове погруддя. І що? Повсталий народ його розтрощив:
І чи ж ця жертовна титанічна його праця варта була таких страждань?
Одначе Мікеланджело, коли йому допекли, зумів пожбурити дошку з верхотури риштувань у свого замовника. Тому снігова статуя розтала — і не пам’ятається. А дошка, пожбурена Мікеланджело в папу, летить і досі в пам’яті мистецтва, — нагадуванням. Пересторогою. Попередженням. |
Міжособистісні взаємини
[ред. код]Не знаю, чи слід згадати про взаємини Мікеладжело із його тогочасними колегами-конкурентами по цеху: Леонардо да Вінчі, Рафаелем та іншими. Бо в книзі Ірвінга Стоуна про це трохи йдеться. --ДмитрОст 09:31, 19 травня 2012 (UTC)
- ну… і не тільки у нього))) думала про це писати у окремій статті, яка мала б «вирости» із розділу «особисте життя». але, мабуть, таки краще кілька речень про них написати. спасибі --Antanana (обговорення) 10:07, 19 травня 2012 (UTC)