- Безграмотність у статтях треба виправляти. Як на мене, маючи велику кількість машинних перекладів з більш ніж 5000 статей, треба брати і виправляти їх, а не ходити кнайпами і постійно жалітися, що хтось інший пише статті з машинним перекладом чи недоперекладом, і як це погано для Вікіпедії, і як це гнітить душу. Це нагадує притчу про колоду в оці. Ще більш жахливо - це вишукувати помилку в іншого редактора і носитися з нею місяць по всій Вікіпедії (і поза нею), тикаючи в очі, але при цьому не сприймати аргументів іншої сторони через відсутність конструкції у тій літературі, яку редактор полюбляє читати
- Ігнорування це жахливо, але виправдано, якщо людина вперта і не розуміється (а лише вдає, що розуміється) на мові, не знає її історії, не читає мовознавчих праць на цю тему, та й ще віддає перевагу сучасній літературі, а не класичній. Бо якби людина читала більше тієї літератури, питань би не виникло. З числа професійних перекладачів і редакторів, до котрих звернулися, на жаль, вам були байдужі відповіді від декількох, оскільки вас цікавила не істина, а отримання стадного "ні". І ви умудрилися навіть там не вислухати іншу людину, його думки, не поцікавитися як так, а написати простирадло тексту про те, що ви такого не бачите
- Ще більш жахливо, це помилково припускати якою мовою інший редактор спілкується поза Вікіпедією, а потім цим дорікати в контексті незрозумілої для нього конструкції, яку у нон-фікшн він не зустрічав. Але, мабуть, ще жахливіше - це не вибачатися за свої слова, коли той редактор прямо вказав, що це образливо для нього.
- Але це все "єрунда" у порівнянні з ще одним геніальним вашим припущенням, що через вас ініційовано цю дискусію, яку я започаткував після того, як побачив нетерпимість у вислові взагалі зовсім іншого редактора. --Flavius (обговорення) 13:14, 13 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- По перше, жодних прикладів з класичної літератури, Ви мені не навели. Ви навели приклад просто з "-но", але там не було актанта в орудному відмінку. А я натомість навів пошук ГРАК, де така конструкція трапляється вкрай рідко, і то не в класичній літературі. Якщо ж Ви маєте на увазі книжну українську мову до 18-го століття, то і там я з актантом такої конструкції не бачив, тобто вона вкрай рідкісна (а ми не пишемо тексти винятками, винятками і архаїзмами можна що завгодно наконструювати). Навіть якщо і знайшовся прихильник цієї конструкції (ну хоче людина відродити книжну українську мову), то це на кілька десятків людей. У Вікіпедії, здається, консенсус досягають меншим співвідношенням. Я не проти, щоб Ви взяли і створили свою книжноукраїнську Вікіпедію, причому можна ще й окремо з орієнтацією на народну мову і на церковнослов'янську.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 13:43, 13 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- А щодо машинних перекладів, то можу сказати, що я завжди витрачав досить багато часу на вичитування, більше, ніж ті люди яких я критикую. Я не проти критики з прикладами моїх характерних помилок. Я колись був спитав Булаховського, що він думає про один із моїх перекладів з англійської, сподіваючись з його виправлень побачити свої помилки. Він написав "нам потрібні люди, що так добре відчувають українську мову". Я не знаю, може це була іронія. Олег Літред виправляв мій текст про Фріду Кало. Це чи не найскладніший текст із тих, за які я брався. Я всі ці виправлення вивчав і зараз вивчаю. В тій частині, де йдеться чисто про життєпис, не так уже й багато виправлень. Я взагалі вважаю, що на якомусь етапі не так усе це треба було зробити в українській Вікіпедії. Скажімо, можна було би взяти кілька величезних вибраних статей (краще статей року) з англійської Вікіпедії на зовсім різні теми, найняти команду професійних перекладачів і професійних редакторів. Щоб вони їх консенсусно і на совість переклали і відредагували. Не вірю, що цього не можна було організувати. А всіх інших змусити дотримувати цих перекладів як зразка, і не було би ніяких "видавництвом було випущено". Це була би стандартна нормальна українська мова. А заодно це ще й був би зразок вікіпедійної форми.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 14:03, 13 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- Я вам в останній раз напишу, а ви там далі що хочете, то те й робіть, але облиште вже мене в спокої і носіться з моїм «видавництвом було» без мене. Може після цього знову у фейсбуці поспілкуєтеся з кимось. Можете вважати й далі себе «новим» мовознавцем, який має право у Вікіпедії визначати що правильно, а що ні. Але робіть це трішки тихіше, бо ім'я Олександр Тагаєв у мовознавчому світі невідоме, натомість імена, як-от Синявський Олекса Наумович, Леонід Булаховський, Марія Плющ, Світлана Єрмоленко та інші навпаки ― відомі, і до них я більше буду прислухатися, ніж до Вас з очевидних причин. І повірте — їх більшість. Я знайшов те, що у вільному доступі. Деякі інші праці знаходяться у бібліотеках. Тому раджу на кілька діб відкласти читання нон-фікшну і завітати туди. А я, як писав, пишу, так і писатиму цю конструкцію, яка була, є, і буде присутньою в українській мові, а також продовжуватиму читати класиків. На все добре!
|
«Купив син соли, скільки було сказано йому» (Нар. пр.), «Не встигла й ніч настати, як було вже й місто взято (Леся Українка)».
Все ж уживаються такі безпідметові речення із було, набуваючи відтінку значення передминулого часу.
|
|
— Автор, Норми української літературної мови / О. Синявський. – Львів: Укр. вид-во, 1941. – С. 202
|
|
Третя (В) група безособових речень, характеризуючися наявністю або можливістю орудного відмінка дійової особи, тим самим сприймається на фоні двоскладних пасивних речень. Та і історично вона має спільне з пасивними конструкціми, бо присудок цих речень становить або результат переродження форми пасивного дієприкметника, або результат схрещення безособової конструкції з пасивною.
|
|
— Автор, Курс сучасної української літературної мови / ред. Л. А. Булаховський. – Київ: Радянська школа, 1951. – С. 64
|
|
Націоналістичні намагання законсервувати безособові речення на -но, -то в їх первісному значенні (процес людської дії, що відбувалася в минулому часі, а в звязку з цим заборона на вживання цих речень на означення явищ природи, заборона вживання при них допоміжного дієслова було або буде, орудного відмінка дійової особи), в корені суперечили тенденціям розвитку цього типу речень у живій мові і обмежували синтаксичну гнучкість мови у відповідності до ускладнюваного мислення. Отже, не дивно, що такі спроби були викриті, відкинуті і, природно, не прищепилися.
|
|
— Автор, Курс сучасної української літературної мови / ред. Л. А. Булаховський. – Київ: Радянська школа, 1951. – С. 67
|
|
Нехудожнім стилям властиві безособові конструкції типу нами доведено, як було зазначено вище і под., які в зіставленні з особовими конструкціями виявляють стилістичне забарвлення книжного (наукового та офіційно-ділового) стилю.
|
|
— Автор, Єрмоленко С.Я. Стилістичні функції синтаксичних синонімів // Сучасна українська літературна мова. Стилістика. – Київ: Наук. думка, 1973. - С. 420
|
|
Питання про вживання при предикативах на -но, -то орудного субєкта ще й досі остаточно не розвязане. Деякі мовознавці твердять, що орудний субєктний для цих форм не характерний. Спостереження над мовою творів українських письменників, журналів, газет тощо свідчить, що орудний субєктний відмнок при предикативах на -но, -то в українській мові вживається переважно в наукових і публіцистичних текстах, напр.: Нами проаналізовано 1325 префіксальних безсуфіксних іменників (журнал «Мовознавство»), На другий день було захоплено студентами сім навчальних корпусів різних вузів Києва (Р. Іваничук), Скільки прекрасних пісень про хліб складено нашим народом (В. Яворівський), Із натури в основному Мною написано цей вірш (Б. Олійник), Кримінальну справу щодо народного депутата може бути порушено тільки Генеральною прокуратурою (Відомості Верховної Ради). Отже наявність при деяких предикативах на -но, -то орудного субєкта свідчить про те, що речення з такими формами зберегли одну з рис пасивних зворотів.
|
|
— Автор, Межов О. Г. Орудний відмінок як морфологічний варіант суб’єктної синтаксеми // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Філологія. — Вінниця: Вид-во ВДПУ, 2000. — Вип. 2. — C. 95
|
|
Основними ознаками активного і пасивного стану в сучасній українській мові є опозиція синтаксичних конструкцій, опорою для побудови яких є морфологічні форми: для активних – особові, для пасивних – форми пасивних дієприкметників і похідні від них безособово-предикативні форми на -но, -то та (обмежено) дієслова з постфіксом -ся ( третя особа однини чи множини). Для активних конструкцій властива симетричність вираження суб’єкта (підмета) формою іменника у називному відмінку й об’єкта (прямого додатка) – у знахідному відмінку. Основною ознакою пасивних конструкцій є несиметричність суб’єктно-об’єктних відношень: суб’єкт дії займає позицію непрямого додатка у формі орудного відмінка, а об’єкт дії – у формі називного відмінка займає позицію підмета.
|
|
— Автор, Категорії суб’єкта і об’єкта в структурі простого речення : монографія. – Вид-ня 2-ге, доповнене / М. Я. Плющ ; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова. – Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2018. – С. 96
|
|
Дещо інша семантика закріплена за структурними схемами речень, утворюваних безособово-предикативними формами на -но, (-то). Безособові конструкції з предикативом на -но, (-то) можуть бути трикомпонентними (Овочі зібрано бригадою) і двокомпонентними (Овочі зібрано). У прямій опозиції до активних конструкцій перебувають трикомпонентні. Напр.: Берег укрито довгими пасмами морської капусти ( В. Коротич). – Довгі пасма морської капусти вкрили берег. Безособове речення може бути трансформовано і в неозначено-особове.
|
|
— Автор, Категорії суб’єкта і об’єкта в структурі простого речення : монографія. – Вид-ня 2-ге, доповнене / М. Я. Плющ ; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова. – Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2018. – С. 113
|
|
І мальовано прекрасним художником... (Остап Вишня)
|
|
|
Блискає за вибалком місяця підкова. Ким її загублено, срібну та гарячу? (А. Малишко)
|
|
. --Flavius (обговорення) 12:35, 14 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- А з класиків прикладів так і не навели.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 15:35, 14 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- Якщо ж Леся Українка разом з Остапом Вишнею у вашому розумінні втратили почесні місця в пантеоні українських літературних класиків, то маю надію, що хоч Панас Мирний та Ліна Костенко там присутні (бо для мене вони всі класики):
|
На те хіба, щоб нас нашою ж старшиною побито, у неволю повернено?! Це на те й вийшло: нашим салом та по нашій шкурі! (Панас Мирний)
|
|
|
Кого улещено дарами, кого утоплено в крові. І тільки храми, древні храми стоять по груди в кропиві. І тільки вітер, вітер, вітер... (Ліна Костенко)
|
|
- + бонус - Українська народна пісня
|
Ой у полі жито копитами збито. Під білою березою козаченька вбито. Ой убито, вбито, затягнено в жито, червоною китайкою личенько накрито.
|
|
. Flavius (обговорення) 17:23, 14 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- Щодо нашого випадку, то тут тільки приклад зі "старшиною" підходить, а решта - маніпуляції. Тому що Дари не самі собою улещували, а хтось ними улещував, і копита не самі жито збивали, а це робили вершники на конях. А в Лесі Українки взагалі нічого не сказано, хто і як робив. Я нічого проти такої форми не маю. І якби Ви написали "книги видрукувано верстатами", то я б нічого не мав проти. І проти "у видавництві опубліковано книгу" також нічого не мав би. І в Олекси Синявського нічого про актанта не сказано. Ще органічніше сприймається ця форма, коли там не інструмент, а якийсь матеріал, наприклад "балкон завішано білизною". Залишається Панас Мирний. А тут я можу пояснити, чому він ужив так. В другому реченні певно мало би бути слово "мазано". Йому потрібно було в першому реченні назвати діяча, але водночас він ніяк не міг позбутися форми на -то, -но, бо тоді втрачався би ефект легкого прочитання слова "мазано" в другому реченні. Навіть якщо це і повноцінний приклад, то це тільки один випадок. А "мною завішано балкон" сприймається як нібито хтось взяв і повішав кількох мене на балконі. Я не сперечаюся з тим, що в якихось теоретичних працях щось таке є і не сперечаюся, що приклади вживання такої форми трапляються, але чи варто це робити на практиці? Для чого? Чи не логічно залишити цю форму для випадків, де названо тільки інструмент та матеріал, а для діяча залишити активні конструкції? Я розумію, якби це траплялося часто, але 1 випадок на 10000 звичайних активних конструкцій це завелика різниця.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 18:45, 14 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- Ви вже вчетверте підтвердили свою нікчемність як мовознавця. Мені спочатку було сумно, чесно, але тепер вже смішно, особливо тоді, коли ви почали аналізувати всі ці приклади, які мною взято з мовознавчих праць, підручників, присвячених питанню предикативних форм на -но, -то у дво- та трикомпонентних конструкціях з орудним суб'єктом дії. Читати роздуми того, який не розбирається в цьому, того, який починає, наче з піною у рота, заперечувати справжнім мовознавцям, я не хочу. Може іншим буде цікаво, то хай почитають. --Flavius (обговорення) 19:12, 14 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- Хто Вами їх взяв з мовознавчих праць?--Oleksandr Tahayev (обговорення) 19:28, 14 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- Дякую за науку. Якось не звертав уваги на це. --Юрко (обговорення) 07:14, 16 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- Повірте мені, що я багато ночей не спав через те, що відбувається з Вікіпедією. Якби я зараз починав писати Вікіпедію, маючи ту енергію як колись, але з теперішнім досвідом, я б багато чого зовсім не так зробив. Такий ось приклад. Я колись набирав великі таблиці вручну, витрачав на це буквально дні, а згодом виявилося, що можна всю цю роботу в десятки разів швидше робити, автоматично, за допомогою ботів. І Ви навіть не уявляєте собі, скільки я витратив дорогоцінного часу на якісь рутинні речі, тоді як краще було б його витратити, наприклад, на вивчення редагувань, щоб потім краще писати великі статті. Приклад - ботозаливка статей про американські села. Досить один раз задати ботові зразок тексту й базу даних і він потім швидко всі ці статті створює. І всі ці статті можуть бути дуже якісні з погляду мови, адже на створення самого зразка потрібно не так вже й багато часу, можна попросити редакторів. А ті люди, що все це пишуть вручну, і безграмотно, краще б потратили час на вивчення редагувань, і потім писали великі статті, але одразу грамотно, щоб це не соромно було читати. Треба було б на вагу золота цінувати таких людей, як Олег Літред. І обговорення в кнайпі мали би бути, наприклад, у стилі "Олег Літред пропонує такі речення писати так...". А на практиці всі ці виправлення десь поховані там в архівах, а люди як робили помилки, так їх і роблять, хоч той самий редактор їх вже виправляв, і можна було би потратити певний час на вивчення. Я розумію, що українська мова це цілий океан і хто завгодно може в ньому втопитися. А от ще останнім часом починають "От той Пономарів чи Антоненко-Давидович щось там таке придумували. Ми знаємо краще, як потрібно". І це кажуть люди, які, повірте мені, жодної класичної книжки не прочитали. Я розумію, що всі можуть помилятися, в них не було теперішніх дослідницьких інструментів, корпусів, але все це точно не зі стелі взято. Якщо неправильні твердження становлять 5 відсотків, то це не значить, що треба одразу перекреслювати всю творчість. І я певен, що з тим же самим Флавіусом я погоджусь відсотків на 95. Але це не значить, що я не критикуватиму решту 5 відсотків. І я ще зайвий раз підкреслю, що все-таки на 95 відсотків я погоджуюсь. А він от напише, що я взагалі нікчема. Ні, він так буквально не буде писати, але зробить це самим стилем і загальною поведінкою, і потім ще й протисне якесь правило, щоб не можна було відповісти напряму.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 09:38, 16 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- давайте не виривати з контексту фразу. Якщо я охрестив вас "нікчемним мовознавцем", то це не означає, що я охрестив вас як людину-нікчему. Це різні речі. І ви не нікчема. О ні. Навпаки. Ви здатні на багато чого... але окрім, як перепросити за помилкове припущення іншій людині і перепросити за напад у вигляді дорікання в помилковості. Ось на це не здатні. А на інше - гаразд: спочатку ущепнути за слово випустити, потім за слово було, а потім перейти до слова в орудному відмінку. Це називається за будь-яку ціну, але довести справу до кінця. Тобто з одним не вийшло - бо було доведено, що то не помилка, то спробую з іншим. Але все ж треба вміти визнавати помилковість тверджень і приносити вибачення (а ще краще думати, перед тим, як когось звинувачувати, і перепровіряти перед тим тисячу разів факти(!)). Ви цього не вмієте, або вмієте, але не хочете. Можливо з часом навчитеся, а можливо ні. А мати власну думку - це дуже й дуже добре. Оформлюйте її у вигляді наукової статті, а потім показуйте. Просто так "думати" і не мати підкріплюючих матеріялів - це не дуже добре. Ваше незнання про триваючу 100 років дискусію у мовознавчому світі з приводу дієслівних форм на -но, -то, незнання про невирішене це питання, незнання щодо думок другої сторони у цій дискусії - не звільняють вас щонайменше від того, аби ви, навіть після демонстрації думок конкретних мовознавців, продовжували нахабно дорікати у помилці, та ще й ходити кнайпою та дорікати вже іншим користувачам за вживання такого роду конструкцій, натякаючи на помилковість. Це ницо! І не виправдовує ваших дій і те, що ви начебто не бачили ніколи цих конструкцій. Щонайменше зараз ви можете їх бачити! А щонайбільше, якщо вас зацікавила ця тема, то треба було не у фейсбуці шукати, а заглянути у літературу. Прочитати будь-який твір класика. Врешті пошукати і таки пересвідчитися в неіснуванні, якщо вважали це неіснуванням. Але у мене є інша версія: скоріше за все ви бачили ці конструкції, але ніколи не звертали уваги на них. Бо вам не було цікаво, бо ви це не досліджували. Але можливо зараз, після цього, ви, коли будете щось читати, очевидно, що хочете, чи не хочете, але вже звернете увагу на них. І вони будуть траплятися. Бо вони є усюди і представлені усіма стилями мови. Так, не у великій кількості, бо це пасивні синтаксичні конструкції, а не а активні, і звичайно активних більше, але не означає, що їх мало чи взагалі не існує. Втім, можете залишитися при власній думці. Можете й надалі вважати це помилкою, а також тим, що таке ніколи не вживалося, окрім як у староукраїнських текстах. Можете. Вам це ніхто не забороне. Але з огляду на те, що питання лінгвістами не вирішено, з огляду на те, що продовжує виходити фахова література, яка засвідчує приклади конструкцій форм на -но, -то як із дієсловом було, так і з О.в. знаряддя і засобу дії, з огляду на те, що так вчать вживати ці конструкції, наприклад, при складанні документів (підручники з ділової мови), з огляду на вжиток конструкцій у науковому і офіційно-діловому світі прямо зараз - я би радив вам не дорікати користувачам у помилковості, оскільки це буде виглядати смішно і не буде сприйматися з вищезазначених причин. Буде час сходити до бібліотеки, то радив би почитати книгу Матвієнка «Стилістичні паралелі (проти пуризму)». Вона не втратила актуальності, і там є щодо цього питання відповіді. П.С. А на оце підлизування вище, яке змусило вас надати відповідь, я би не звертав уваги на вашому місці. Оскільки це робиться лише з однією всім відомою метою. --Flavius (обговорення) 10:51, 16 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- У бібліотеку я не піду, бо Ви вже навели авторитетніше джерело, а саме Булаховського, на підтвердження, що такі речі інколи трапляються. Але завдяки цій розмові я тільки утвердився, що таких речей потрібно уникати і зрозумів, чому їх вважають ненормативними з погляду стилістики, особливо коли побачив приклади з класичної літератури. Тепер мені конструкція "мною зроблено" замість "я зробив" видається ще штучнішою, ніж раніше. Але сперечатися з Вами я далі не хочу.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 13:48, 16 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- Як хочете. Не одним Булаховським єдиним. Просто Матвієнко цьому питанню присвятив низку праць. І якщо ви дійсно цікавитеся (хоча би для того, аби зрозуміти "умовних" опонентів), то могли би і почитати. Але як знаєте. Щодо ненормативності, то ви знову ж таки не уточнюєте, а саме - частина вважає. Не всі. Олександр Потебня, досліджуючи активний і пасивний стан дієслів писав: зворот «листа написано мною» має пару в дійсности «я написав листа». Не забувайте, що активні і пасивні конструкції то є два способи подання позамовної реальності. То є два різних світи. У вашому світі пасивні конструкції на периферії. У моєму - ні. І єдиної думки у мовознавстві досі немає навіть з приводу цього. Але то вже інша тема. Вашу думку я цілком зрозумів. Дякую. --Flavius (обговорення) 14:48, 16 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- в енциклопедії не можна писати факти щодо перекладів (ми чим ще й зможемо посилатися на статті перекладачів, які в Вікіпедії не сильно розвинені). Це ж енциклопедії? В енциклопедії повинна бути інформація, яка відповідає енциклопедичності (щоб не перетворити її на зібрання сміття як кожен мем світі чи кожен ліхтар). Розділ на 2-3 абзаци про Переклади можливий у вибраній статті, просто у нас звикли до анбалансних статей. Все, що тут необхідно це розуміння між нами. Мене не один користувач писав персональні обзар, навіть доходило до питань існування, але мені нікого не хочеться назвати "чмом болотяним", бо дописувачі тратять своє життя на Вікіпедію. Маємо різні погляди, то якось потрібно баланс між ними знайти, а не упиратися у стіну. Якщо Ви обоє не можете довести консенсус щодо слів "було видано", то, що ми можемо говорити про всих користувачів Вікіпедії? Чи варто аж настільки витрачати час, щоб збудувати кілобайти тексту на сторінках обговорень, а не кілобайти корисної для читачів інформації? І якщо хочете продовжувати цю тему про переклади, то задумайтесь, що в Вікіпедії немає статті Перекладна література в Україні та Переклади українською мовою. Щодо Фуго, то стиль розділі перетлутаний: Життєпис, Кар'єра, Стиль, Вплив. А не знаю для чого люди скопіювати неприродний стиль розділі з англвікі... Тож, змусить людей щось робити не можливо, а от рекомендувати цілком. Я не раз говорив обом зазначеним користувачам дотримуватися етикету, і не підіймати старі теми. Без поваги, ввічливості та розуміння ми нічого не напишемо, лише створимо 600к байтів на сторінках обговорень. --『Gouseru』 Обг. 01:30, 14 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
- Повиправляйте, будь ласка, помилки. Їх тут так багато, що неможливо зрозуміти.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 07:11, 14 жовтня 2021 (UTC)Відповісти
|