Обговорення користувача:Ленок
Додати тему  Основні засади Вікіпедії
|
 |
 Для чого ми розвиваємо Вікіпедію
|
Вітаємо Вас, як нового учасника україномовного розділу Вікіпедії. Сподіваємось на плідну співпрацю з Вами над спільним відкритим проектом. Зверніть увагу на наріжні принципи участі: сміливо редагуйте, а в конфліктних ситуаціях, якщо такі виникнуть, завжди розраховуйте на добрі наміри опонента. Можете скористатися шпаргалкою, якщо Ви ще не знайомі з основами вікі-розмітки.  Якщо виникли запитання про проект або потрібні якісь підказки, пошукайте відповідь на сторінці Довідки. Якщо відповідь на Ваше питання там відсутня, поставте запитання у нашій Кнайпі чи комусь із постійних дописувачів. На сторінках обговорень бажано ставити автоматичний підпис за допомогою чотирьох тильд (~~~~) або за допомогою позначки підпису у вікні редагування (зображено на малюнку). У статтях, написаних або редагованих Вами, підпис не ставиться. Ви також можете розповісти про свої інтереси на сторінці інтересів користувачів. Бажаємо успіхів та якнайбільше творчого задоволення! .svg){kind=small}  Irrespective of your languages skills, you are welcomed to create your own User Page, introduce interwiki, load images, correct data, discuss problems, communicate & cooperate with community. Please, use language templates from Вікіпедія:Вавилон or create your own ones. You can ask help of Community on CommunityPortal (help). |
 Як створити статтю
| |
 Як редагувати статті
| |
 Ілюстрування статей
| |
 Потренуйтеся тут!
| |
 Правила і вказівки
| |
 Стиль оформлення статей
| |
 Авторські права
| |
 Довідка
| |
 Користувачі, що допоможуть Вам
| |
 Словничок вікітермінів
|
--Lexusuns 18:41, 22 листопада 2011 (UTC)
Вітаю у Вікіпедії!
[ред. код]Доброго дня! Вітаю із реєстрацією! Сподіваюся на Вашу участь у розбудові Вікіпедії, особливо на історичну тематику. З повагою, --Nickispeaki 10:00, 23 листопада 2011 (UTC)
ПС. Будуть питання - з радістю відповім у міру своєї компетенції або скажу до кого звернутися. Чекаю на співпрацю! Пишіть на моїй сторінці в Обговорення, Додати тему. --Nickispeaki 10:01, 23 листопада 2011 (UTC)
Дидактичний епос
[ред. код]Життя і творчість.
Після Гомера першим поетом, історичне буття якого не викликає жодни сумнівів, був Гесіод.
Його історична поява спричинилася самим часом, точніше, дальшим розкладом общинно-родового суспільства, який засвідчив уже Гомер у своїх поемах. Дедалі поглиблювався конфлікт між аристократією і селянством. У самій общині почався соціальний поділ, розшарування землеробів, що привело до появи середнього і біднішого селянства. Нові соціальні групи вже не задовольнялися традиційними темами щойно народженої літератури. Розвиток сільського господарства змінював психологію селянства, вже міцно зв"язаного з клаптиком власної землі, якої раніше в нього не було. Тепер цьому селянинові потрібні були твори, які б розповідали не про війни і подвиги міфологічних героїв, значною мірою вже йому чужих, а про мирний побут і працю, твори, які б практично йому допомагали у важкій повсякденній роботі.
Виразником нових духовних запитів землеробів і став Гесіод, засновник дидактичного епосу (від давньогрецького слова "дидактос" - настановчий, повчальний).
Час життя Гесіода визначити неможливо за браком точних відомостей. Але найімовірніше він жив наприкінці VIII і на початку VII ст. до н. е., хоч дехто з учених і припускає, що Гесіод міг бути молодшим сучасником Гомера.
Як розповідає сам поет у своїх творах, батько його був мореплавцем, але через деякий час мусив відмовитися від цієї небезпечної професії, придбав шматок землі в малопридатній для сільськогоспдарської праці Беотії (одна з центральних областей Греції з головним містом Фіви), збудував хатину.
З дитинства Гесіод допомагав батькові хазяйнувати, випасав його невеличку отару овець біля гори Гелікон. За міфами, на ній проживали покровителькі мистецтва - прекрасні Музи. Цікаво, що свій поетичний талант Гесіод пов"язує з цими богинями:
Пісень прекрасних своїх научили вони Гесіода У ті часи, як овець під священним він пас Геліконом... З буйнозеленого лавра і посох чудовий зрбили, Дали мені, божественних пісень надихнули в дарунок, Щоб я оспівував в піснях тих те, що було і що буде. Плем"я блаженних богів величати мені наказали...
(Переклад Н. Пащенко. "Теогонія", 22-23, 30-34) Після смерті батька Гесіод з молодшим братом Персом поділили його спадщину. Гесіод продовжував господарювати і нажив певного достатку. Інакше сталося з Персом. Він виявився людиною легковажною і швидко розтринькав усе, що дісталося у спадок. До того ж ще підкупив нечесних суддів і вібрав у брата значну частину його батьківщини. Цей учинок дуже образив Гесіода. Коли ж Перс і відібране пустив на вітер, а потім звернувся за допомогою до Гесіода, той вирішив допомогти братові, але не матеріально, а... у вигляді моральних повчань. Для цього він і створив свою дидактичну поему "Роботи і дні".
"Робота і дні".
Поема дає можливість чітко уявити особистість самого поета. Він постає простою, мудрою і працьовитою людиною, яка, глибоко шануючи роботу землероба, сама звикла до суворих умов життя, важкої фізичної праці, хоч часто вона дає жалюгідні результати. Свій твір Гесіод адресував Персу, якого хоче залучити до корисної праці, і з цією метою дає низку настанов. По суті ж поема являє собою зведення правил народної мудрості, які має виконувати середній беотійський селянин. Тобто поет звертається ( і водночас сам виступає як виразник його інтересів) до такого землероба, у якого вже є ділянка землі, хата з добром, пара волів. Але він ще не такий багатий, щоб придбати одного-двох рабів, у нього навіть немає наймитів, яких, радить Гесіод, слід залучати до робіт лише у короткий перід жнив, щоб зібрати врожай швидко і без всяких втрат. Отже, головним знаряддям праці цього селянина стають його власні руки та руки його домочадців.
Поет не приховує труднощів, пов"язаних із сільськогосподарськими роботами, часом він взагалі досить песимістично оцінює все життя селянина. Попри пануючу в суспільстві несправедливість, невідповідність витрачених зусиль плодам роботи, поет усе ж єдиний вихід із скрути бачить у важкій і часом невдячній, але чесній праці, яку все одно поважає, любить і цінує, а працелюбність уважає чи не найголовнішою доброчесністю людини. І хоч Гесіод інколи і скаржиться на різні життєві труднощі, але дістає внутрішню насолоду, переборюючи їх і отримуючи практичні реальні результати,- адже вони досягнуті завдяки його працьовитості й розсудливості.
Есхіл
[ред. код]Біографія. Есхіл - поет становлення афінської рабовласницької демократії. Він почав творити в часи, коли основа трагічного мистецтва вже була закладена. Талановитіший за всіх своїх попередників, він настільки вдосконалив трагедію, увів так багато нового, що саме у його творчості вона оформилася вже як драматичний жанр. Не випадково ще грецькі вчені почали називати Есхіла "батьком трагедії". Для своїх сучасників він був взірцем справедливості й мужності, палким провідником ппатріотизму, вихователем громадянської доблесті. Біографія Есхіла маловідома. Як свідчать античні вчені,народився він неподалік від Афін у містечку Елевсін в аристократичній родині.Можливо,був обізнаний з таємницями Елевсінських містерій, тобто входив у коло посвячених у них, на що натякають його слова в "Жабах" Арістофана:
Деметра-мати, що плекала розум мій, Твоїх містерій бути гідним дай мені. Юність Есхіла припала на період напруженої політичної боротьби, якою супроводжувалося становлення молодої демократичної держави, але відомостей про його особисту участь у ній не має. Знаємо лише, що коли над Афінами нависла загроза агресії з боку величезної Перської деспотії, він разом із двома братами став учасником усіх греко-перських війн: під Марафоном був поранений, бився під Саламіном і Платеями. Найважливішим здобутком свого життя вважав не творчість, а участь у Марафонській битві. В епітафії, написаній собі самому і після його смерті викарбуваний на могильній плиті в далекій Сицилії, він про свою славу трагічного поета навіть не згадує:
Тут Есхіла Афінського, Евфоріоноіва сина, Гели плодюча земля тіл його приняла. Згадують гай Марафонський відвагу його, тож і плем"я Довгоголосих мідян - в битві пізнали її. Як і заввжди в античності, ім"я видатного поета пов"язувалося з легендами, що виникали пізніше. Одна з них оповідала, що поетичний хист з"явився в Есхіла після того, як у сновидінні бог Діоніс наказав йому писати трагедії. В усякму разі свою поетичну діяльність розпочав після 20 років, але його виступи на драматчних змаганнях спочатку виявилися невдалими. Перемога прийшла лише в 484 р. до н. е., а загалом перші місця він здобував 13 разів. Двічі в житті він залишав Афіни. У 470 р. до н. е. його запросив сицилійський тиран Гієрон, який полюбляв збирати коло свого двору видатних письменників і філософів. Там Есхіл удруге поставив трагедію "Перси", що мала такий самий успіх, як і в Афінах. Незадовго до кінця свого життя поет з невідомих причин вдруге залишив місто Афіни й переселився до Сицилії. З цього приводу існувало дві гіпотези, хоч обидві й не підкріплені достовірними фактами. Так в одній із своїх праць Арістотель пише, що Есхіла обвинуватили в рзголошенні таємниць Елевсінських містерій. Поет уник покарання лише завдяки особистим бойовим заслугам або заслугам брата. Але ж Арістотеля відділяло від Есхіла майже століття, тож точної причини еміграції він міг не знати. Інша версія пояснює від"їзд поета на Сицилію глибокою образою Есхіла на Афінських громадян, які назвали переможцем елегійних змагань на честь воїнів Марафонської битви не його, учасника цього бою, а Софокла. Про смерть Есхіла також існує легенда. Оракулом було сповіщено, що він загине від небесного удару. Боячись, щоб у місті щось не впало йому на голову, поет почав писати свої твори в полі. Одного разу пролітав орел, тримаючи в пазурах черепаху і шукаючи скелю, об яку можна було розбити панцир жертви. Побачивши лису голову поета і прийнявши її за блискучу скелю, орел випустив черепаху... Відомо, що існувала антична тема з зображенням профілю Есхіла, а над ним - орла з розкинутими крилами і черепахою в пазурах. Найвідоміші твори: •"Прометей закутий" •"'''Перси'''" •"'''Орестея'''"
Менандр
[ред. код]Життя і творчість. Ім"я Менандра добре відоме завдяки численним свідченням грецьких учених, починаючи з епохи Відродження. Особливо високо цінювалася комедія "Третейский суд", яку вважали вершиною творчості Менандра. Але тексти його були надовго втрачені. Один з візантійських вчених Дмитрій Халконділ свідчив, що в XIV ст. їх ще було чимало, але за наказом візантійських церковників їх спалили разом із творами інших античних письменників. Лише в 1905 р. під час розкопок одного з грецьких міст у Єгипті - Афродітополя - археологи знайшли зошит з кількома уривками п"єс Менандра. Деякі фрагменти виявили під час розкриття єгипетських пірамід. А в 1958 р. був відкритий єдиний повний текст комедії Менандра "Відлюдник". Менандр народився в заможній родині Діопіфа, дістав добру освіту, був ніби учнем Феофраста. Писати почав рано, перша комедія "'Герой" датована 324 р. до н. е. Майже все життя прожив у маєтку на березі моря поблизу Афін з коханою жінкою, гетерою Глікерою, вірною помічницею в його літературній праці. Над усе Менандр цінував особисту незалежність, тому відхиляв кількаразові пропозиції Птолемея І переїхати до Александрії. Якихось інших відомостей про поета до нас не дійшло. Загинув він випадково під час купання в пірейській бухті. Менандр написав понад 100 комедій, але здобув усього вісім перемог, отже, серед афінян особливої популярності не мав. Вона прийшла після смерті поета. Найвидатніші твори: •" Третейський суд" •"Відлюдник"