Ободівка (Гайсинський район)
| село Ободівка | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Вінницька область | ||
| Район | Гайсинський район | ||
| Тер. громада | Ободівська сільська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA05040150010062907 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1570 | ||
| Населення | 3150 | ||
| Площа | 4,35 км² | ||
| Густота населення | 805,98 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 24353 | ||
| Телефонний код | +380 4343 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°23′57″ пн. ш. 29°15′37″ сх. д. / 48.39917° пн. ш. 29.26028° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
170 м | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 24353, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Ободівка, вул. Ватутіна, 6 | ||
| Карта | |||
  Ободівка | |||
 Ободівка | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Ободі́вка — село в Україні, у Гайсинському районі Вінницької області. Від 25.10.2020 року центр Ободівської сільської територіальної громади. Населення становить 3150 осіб[1]. На південь від села розташований ботанічний заказник «Гайдамацька Балка».
Вся Ободівка розділяється на п'ять частин: західна «Лази», південно-західна «Кучугури», північна «Посьолок», східна «Сосни», та північно-східна «Містечко». Територіальна громада межує із селами Баланівка, Жабокричка, Цибулівка та Н.Ободівка Гайсинського району. Через Ободівку проходять дві автотранспортні загальнодержавні магістралі що з'єднують південні та центральні області з західними та Молдовою, це дає можливість сполучення з будь якими куточками України та ближнього зарубіжжя.
Археологічні знахідки, архівні документи та перекази свідчать про те, що в X ст. біля гори Миска містилось городище з досить розвиненою культурою.
Точної дати заснування села не знайдено в письмових джерелах, але відомо, що село існувало під назвою Бадівка ще в період володіння Литовським королівством землями Східного Поділля (1385-1569 рр.).[2]
У першій половині XVII століття Ободівка була великим містечком і входила до Брацлавського воєводства. Мандруючи Поділлям, у червні 1654 року, Булос ібн аз-Заїма аль-Халебі (Павло Халебський) залишив у своїх спогадах запис:
«Ми виїхали з Жабокрича: панотці в ризах з корогвами провели нас за місто, як це у них заведено. Дорогою ми проїздили через велику річку. На ній пороблено шлюзи для збирання риби та води для млинів, і ми тому вельми чудувалися.
Проїхавши дві милі, ми дістались до міста, значно більшого і кращого тих, які вже поминули, ім'я йому – Ободівка. Воно має чимале високе укріплення. Ми в'їхали таким же чином, як вже розповідалося, мостом над ставком у середмісті. Назустріч нам вийшли, за звичаєм, панотці в ризах, з хрестами і корогвами, а також урядовці міста і все його населення, навіть діти та жінки. У місті стоять дві дерев'яні церкви: в ім'я Успення Богородиці й Святого Михайла, величні та високі, з банями та дзвіницями, що привертають увагу ще звіддалеки. Нам траплялося відвідувати пишні церкви зимові і літні, з численними скляними вікнами, які тішать око; їх збудовано нещодавно, вже за гетьмана Зіновія Хмеля (хай продовжить Господь життя його!). На честь найшанованіших святих у козаків даються імена, як чоловікам, так і жінкам. Священики ж їхні мають особливий знак: вони носять ковпаки з чорного сукна з чорною опушкою, які не відрізняються від оксамитових. У багатих панотців ковпаки з чорного оксамиту і з соболиним хутром. Протопіп носить суконний капелюх з хрестом; багаті – чорний оксамитовий. Перед архієреями вони стоять простоволосі,так само і в церкві.
Ми вирушили з Ободівки в середу вранці 14 червня і їхали поміж садами, яким нема кінця-краю, і річками праворуч і ліворуч. Розмаїті посіви заввишки в людський зріст розливалися на всі боки, наче величезне море...»[2]
У 1718 році селище належало Йосифу Потоцькому. У 1786 р. разом із сусідніми селами продане Станіславу Потоцькому , а в 1787 – Каетану Собанському.
Собанські оселилися в Ободівці на 130 років. Цей рід, герба Юноша, походив з Собаніце, що знаходиться у Мазовії. У XVII столітті Собанські належали до дрібної шляхти, а у XVIII у їхній власності були значні маєтності східних воєводств Речі Посполитої. Собанські займали високе становище у суспільстві і приймали активну участь у різних історичних подіях.
У 1812 році місцевий поміщик — шляхтич Міхал Собанський (1755—1832)— отримав для Ободівки право називатись містечком. Палац в 1900 році був перебудований наступником, теж Міхалом Собанським молодшим. Від фронту портик з рядом чотирьох колон, по боках вони подвійні. Біля палацу парк, який було закладено Діонісієм Міклером.
З серпня 1924 року в маєтку поселились бійці кінармії Котовського, організувавши тут «Бессарабську комуну». Палац, який нараховував 77 кімнат комунари вважали непридатним для житла через великі розміри приміщень. В кінці 1920-их років комунари добудували одноповерхову частину палацу, яка утворювала внутрішній дворик, другим поверхом. Невдовзі у палаці відкрився будинок відпочинку для командного складу 2-го кавалерійського корпусу.[2]
1959 створено Ободівський краєзнавчий музей
23 лютого 2014 року у селі невідомими було демонтовано пам'ятник Леніну. Пізніше і пам'ятник Котовському.
12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Ободівської сільської громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Тростянецького району, село увійшло до складу Гайсинського району[4].
Розподіл населення за рідною мовою за даними [5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 3405 | 97.12% |
| російська | 83 | 2.37% |
| румунська | 14 | 0.40% |
| білоруська | 3 | 0.09% |
| інші/не вказали | 1 | 0.02% |
| Усього | 3506 | 100% |
- Палац Собанських (1800) та великий парк площею 17 га.
- Ободівський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
- Гора «Миска» або ж гора «Семениха» — природо-історична пам'ятка.
- Урочище Грабарка — ландшафтний заказник місцевого значення.
- Заповідні сосни — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.
- Гайдамацька Балка — ботанічний заказник загальнодержавного значення.
- Ділянка скополії карніолійської — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.
- Войтенко Євген (1985 — 2024) — український військовик, учасник російсько-української війни[6].
- Гунько Володимир (1989 — 2022) — український військовик, учасник російсько-української війни[7].
- Деміхов Олег (1993 — 2023) — український військовик, учасник російсько-української війни[8].
- Деримедвідь Людмила Віталіївна — доктор медичних наук (2006), завідувач (з 2005), професор (з 2006) кафедри фармакотерапії НФаУ.
- Лариса Дончук (Колесник) — українська поетеса і прозаїк.
- Зелінський Володимир Анатолійович — художник декоративно-прикладного мистецтва. Член Національної спілки художників України з 1989 р.
- Іщенко Андрій Венедиктович — український оперний співак (тенор), соліст Київського оперного театру, заслужений артист УРСР.
- Кіпорук Володимир (1978 — 2022) — український військовик, учасник російсько-української війни[9].
- Лісовський Казимир Леонідович — сибірський письменник, уродженець с. Ободівка.[10],[11].
- Лужанський Андрій Васильович — кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, автор понад 30 наукових праць.
- Немировський Василь Іванович — кандидат біологічних наук, доцент, викладач Дніпропетровського аграрно-економічного університету, уроженець С.Ободівка
- Сазанська Раїса Іванівна — депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.
- Антоній Собанський (1898 - 1941) - польський журналіст, літератор, громадський діяч[12]
- Тлустий Денис (1990 — 2023) — український військовик, учасник російсько-української війни[13].
- Трохименко Сергій (1979 — 2023) — український військовик, учасник російсько-української війни[14].
- Черевичний Дмитро Степанович — український письменник.
- Елізер Штейнман — єврейський письменник та ессеїст. Писав на івриті та ідиші.
- Яковенко Ігор Григорович — російський культуролог, доктор філософських нау, професор кафедри історії та теорії культури факультету історії мистецтва Російського державного гуманітарного університету. Антикомуніст, правозахисник[15].
Останні свої роки в Ободівці провів відомий український поет, автор широко знаних пісень «Сніжинки падають», «У Карпатах ходить осінь», «Незрівнянний світ краси» та ряду інших Анатолій Фартушняк. Музику до цих творів написав відомий композитор і режисер Левко Дутківський. З цими піснями своє творче життя починали Василь Зінкевич, Софія Ротару, Назарій Яремчук.
Немировський Федір Іванович, 1940 р.н.будівельник, головний інженер- архітектор Тростянецького району Вінницької області, народився в с. Ободівка
- ↑ ПАСПОРТ ОБОДІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ | Ободівська сільська територіальна громада Гайсинський район Вінницька область. obodivska-gromada.gov.ua (укр.). Процитовано 13 грудня 2024.
- ↑ а б в Ободівка. Історична довідка. Своя громада. субота, 13 березня 2021 р. Процитовано 24 вересня 2022.
- ↑ Кабінет Міністрів України — Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Войтенко Євгеній Васильович. obodivska-gromada.gov.ua (ua) . Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ Гунько Володимир Васильович. obodivska-gromada.gov.ua (ua) . Процитовано 5 березня 2024.
- ↑ Деміхов Олег Ігорович. obodivska-gromada.gov.ua (ua) . Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ Кіпорук Володимир Миколайович. obodivska-gromada.gov.ua (ua) . Процитовано 5 березня 2024.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 22 грудня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2018. Процитовано 22 грудня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Antoni hr. (primog.) Sobański h. Junosza. Sejm-Wielki.pl. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Тлустий Денис Вікторович. obodivska-gromada.gov.ua (ua) . Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ Трохименко Сергій Антонович. obodivska-gromada.gov.ua (ua) . Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ Что русскому здорово, то украинцу смерть [Архівовано 5 травня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- П.І. Васильєв, О.В. Іванова. Ободі́вка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С. 616-624.
- Павлушенко О. А. Етнолінгвістичний аналіз номінацій звичаїв, обрядів, ігор та розваг в мікросистемі говірки села Ободівка / О. А. Павлушенко, В. Д. Гарбуз // Лінгвістичні студії: зб. наук. ст. — Вінниця, 2008. — Вип. 1. — С. 163-167.
- Ободівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР [Архівовано 10 січня 2021 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
- Ободівка: Історична довідка
- Село Ободовка. Дворец семьи Собанских
- Obodówka, mko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 333. (пол.) — S. 333—334. (пол.)