Перейти до вмісту

Одеський залізничний вокзал

Координати: 46°28′4.29″ пн. ш. 30°44′25.46″ сх. д. / 46.4678583° пн. ш. 30.7404056° сх. д. / 46.4678583; 30.7404056
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Одеський залізничний вокзал

46°28′4.29″ пн. ш. 30°44′25.46″ сх. д. / 46.4678583° пн. ш. 30.7404056° сх. д. / 46.4678583; 30.7404056
КраїнаУкраїна Україна
РозташуванняОдеса:
Приморський район
АрхітекторВ. О. Шретер
Дата початку спорудженняліто 1880 року
Дата закінчення спорудження1884
Відкриття1880
Дата зруйнування1944
ВласникОдеська залізниця
ОператорУЗ
Частина відОдеса-Головна
Адреса65023, Одеса, Привокзальна площа, 2

Одеський залізничний вокзал. Карта розташування: Україна
Одеський залізничний вокзал
Одеський залізничний вокзал
Одеський залізничний вокзал (Україна)
Мапа

CMNS: Одеський залізничний вокзал у Вікісховищі

Одéський залізничний вокзáл — вокзал станції Одеса-Головна, пам'ятка архітектури, головний залізничний вокзал міста Одеси.

Історія

[ред. | ред. код]

15 січня 1863 в Санкт-Петербурзі було ухвалено рішення про будівництво і затверджений статут Одесько-Балтської залізниці. Згідно рішення за державні кошти було заплановано будівництво залізничної лінії від Одеси до Балти. Для управління роботами був відряджений барон Унгерн-Штернберг, а загальне керівництво було доручено губернаторові краю — генерал-ад'ютанту Павлу Коцебу.

4 травня 1863 відбулася урочиста закладка Одесько-Парканської залізниці, а незабаром почалося будівництво лінії від Роздільної до Балти. У грудні 1864 року виданий наказ про продовження Одесько-Балтської лінії через Кременчук до Харкова.

У 1867 відкрита лінія через Пересип до соляного промислу Новосельського, а у 1872, за пропозицією директора РОПіТ адмірала А. М. Чіхарева, прокладена від неї гілка до міських купалень на Куяльницькому лимані.

Старий залізничний вокзал Одеси був «низькоповерховий». Цей залізничний вокзал Одеси був створений у неокласичному стилі, за «тупиковою» схемою розташування наприкінці перонів. Пасажирів з міста доставляли до станції Товарна спеціальним поїздом. Оскільки старий вокзал вже не відповідав потребам міста і знаходився в незручному для пасажирів місці, з дозволу імператора Олександра II було ухвалено рішення про будівництво нового вокзального комплексу. Влітку 1880 Товариство Південно-Західних залізниць заклало будівлю залізничного вокзалу.

Вокзал відкритий у 1883. Автор проєкту будівлі вокзалу — петербурзький зодчий Віктор Шретер, а будівництво велося під керівництвом архітектора Олександра Бернардацці, який у 1856-1858 виконував обов'язки міського архітектора і працював архітектором при Новоросійському університеті.

У 1884 побудований новий залізничний вокзал в Одесі. Вокзал був розташований на старій межі Порто-Франко і закінчував перспективу Італійської вулиці. Будівля була споруджена у неокласичному стилі з популярними тоді ренесансно-барочними елементами[1], з «тупиковою» схемою розташування. Від вулиці Італійської були входи для пасажирів 1-го і 2-го класів, а 3-й клас мав вхід з боку Сінної площі. На площу виходили три арки головного фасаду в обрамленні колон доричного ордера.

Під час Другої світової війни будівля вокзалу була підірвана в останні дні окупації Одеси у 1944. Після звільнення міста ухвалено рішення про будівництво нового вокзалу на місці зруйнованого.

Вокзал побудований у найкоротші терміни — з листопада 1950 по липень 1952 за проєктом архітектора Леоніда Чуприна.

12 липня 1952 вокзал введений в експлуатацію. Нова будівля повторює в цілому старий вокзал.

У 19631973 господарство вокзалу переведене на електричну тягу.

У 1983 проведена централізація стрілок в технічному парку[2].

Відзнаки та досягнення

[ред. | ред. код]

У 2020 році Одеський вокзал потрапив у трійку лідерів рейтингу вокзалів України за кількістю пасажирів дальнього сполучення, яких він прийняв. Того року до Одеси прибуло 2,08 мільйону мандрівників[3].

Керівництво Укрзалізниці у 2022 році відзначило Одеський вокзал спеціальним званням «Залізний вокзал» за те, що він надав прихисток та забезпечив евакуацію в перші дні російсько-української війни тисячам внутрішньо переміщеним особам. Підраховано, що тільки за один з місяців війни одеські залізничники відправили у безпечні місця 150000 людей[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Моргун Е. Л. Этапы становления и развития архитектуры историзма в Одессе. ст. 76
  2. Хронологія будівництва Одеського залізничного вокзалу (рос.)
  3. Петришин, Олена (24 січня 2021). «Київ-Пасажирський» став найпопулярнішим в Україні вокзалом. vechirniy.kyiv.ua (укр.). Вечірній Київ. Процитовано 31 серпня 2024.
  4. Гладка, Тамара (14 квітня 2022). Одеський вокзал отримав відзнаку Укрзалізниці за рекордну кількість евакуйованих людей. nv.ua (укр.). NV. Процитовано 30 серпня 2024.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]