Озеро Птолемей
| Озеро Птолемей | |
| Названо на честь | Клавдій Птолемей |
|---|---|
| Країна |
 Судан |
| Висота над рівнем моря | 550 м |
| Час/дата початку | 91 століття до н. е. |
| Час/дата закінчення | 2400 до н. е. |
| Вертикальна глибина | 15 м |
| Площа | 30 750 км² |
 | |
19°30′ пн. ш. 26°00′ сх. д. / 19.5° пн. ш. 26° сх. д.
Озеро Птолемей — колишнє озеро в Судані. Озеро утворилося в голоцені в регіоні Дарфур, у той час, коли мусони над Африкою були сильнішими. Існування озера датується приблизно 9100—2400 роками до н. е. Площа поверхні цього озера могла досягати 30 750 км², що було більше, ніж сучасне озеро Ері, хоча оцінки його розміру відрізняються, і воно могло бути набагато меншим. Берегові лінії в деяких місцях, наскільки вони впізнавані, мають прибережні ландшафти та очерет. Озеро було прісноводним, поповнювалося підземними водами та стоком з сусідніх гір і, можливо, було джерелом системи водоносних горизонтів нубійського пісковику. Озеро мало різноманітну екосистему з низкою видів і, можливо, сприяло поширенню видів між Нілом і озером Чад.
Озеро також відоме як «Західнонубійське озеро»[1], «Західнонубійське палеоозеро» і «Північне Дарфурське мегаозеро»[2]. «Архіпелаг озера Птолемей» означає дюнні поля, що періодично занурювалися в воду вздовж східних берегів, утворюючи архіпелаги[3]. Назва озера вперше згадується на карті 1858 року, але про його існування стало відомо лише в 1980—1982 роках[4].
Під час раннього та середнього голоцену в Сахарі виникли великі озера, такі як озеро Чад і озеро Птолемей[5], і текли річкові системи, такі як ваді Ховар, хоча неясно, чи протікали вони через пустелю[6]. Утворення цих палеоозер було зрештою пов'язане з сильнішим африканським мусоном, спричиненим більшим нахилом осі та перигелієм Землі, який збігся з кінцем липня, а отже, сезоном мусонів[7]. Сьогодні східна Сахара є одним із найпосушливіших місць на Землі[2], оскільки вона далеко від океанських джерел вологи[6].
Озеро Птолемей знаходилося на території сучасного Судану[8]. Оцінки його розміру змінювалися зі зміною якості регіональних карт: спочатку вважалося, що воно досягало площі поверхні близько 27 000 км²[9]; пізніші дослідження на основі надійніших карт висот показали, що площа не перевищувала 5330 км²[10]; ще пізніше нові карти вказували на площу поверхні 8133 км² або 11230 км² і об'єм 372 км³ і 547 км³, відповідно[11].
Залежно від місця розташування, були знайдені докази рівня води 550 м або навіть 555 м над рівнем моря[12]; у першому випадку озеро могло займати площу не менше 17 864 км²[13]. Є також докази берегової лінії на висоті 570—576 м над рівнем моря[14]; якщо це реальні відмітки, то площа озера, досягала 30 750 км² і об'єму 2530 км³ на цьому етапі[11]. Такий розмір можна порівняти з найбільшим озером Канади — Велике Ведмеже озеро[15] і більше ніж озеро Ері. Його глибина досягала б 83 м[16]. Нижні рівні озера могли досягати 565 м і 560 м[17], і є скам'янілі докази того, що в озері траплялися епізоди мілководдя[18]. Дно озера в його південному та західному секторах досягає 549 м над рівнем моря[19].
Берегові лінії розвинулися на півночі озера Птолемей[20], і озеро занурило там дві долини приток;
розвиток дюнних полів на західному березі ускладнює ідентифікацію берегів там[21], а їхня відсутність порушила питання про те, чи насправді озеро існувало в таких великих розмірах[22]. Береги з південної та західної сторони розвинули прибережну зону з рослинністю та нерівним дном озера. Річкові дельти утворилися там, де ваді впадали в озеро Птолемей[23], а на північно-західних берегах були виявлені алювіальні конуси виносу[24]. Крейда, що утворилася в озері Птолемей, утворила ярданги[1], а арагоніти, кальцити і гетити утворили родовища в прилеглій пустелі, часто в болотистій місцевості. В озері утворилися вершини туфу, а після висихання залишилися відкладення плайї[25].
Озеро існувало в районі сучасного ваді Ховар[8] у басейні Дарфура[5]. Сьогодні оази Ойо, Біді та Нухейла розташовані на дні озера, яке займало озеро Птолемей на максимальній висоті[26]. Озеро, ймовірно, нагадувало сучасне озеро Чад[27].
Озеро живилося стоком Еннеді, Ерді-Ма та частково западини Куфра, а також підземними водами[1]; принаймні одна ділянка дна озера показує докази викиду води під тиском[21] і докази вищого рівня ґрунтових вод широко поширені у східній Сахарі[6]. Площа сточища озера становить 78 000 км², за пізнішими оцінками — 128 802 км²[28][29].
Цей стік досягав озера через різні ваді[25], багато з яких впадали в озеро Птолемей з півночі[30], такі як ваді Феш-Феш[31]. Еннеді був критичним для водного балансу озера[32]. На північному заході дренажна система озера Птолемей межувала з областями, які стікали на північ, а на північному сході дренаж був на північний схід[33]. На відміну від озера Чад/озера Мегачад, озеро Птолемей живилося не річками з вологих і напіввологих тропіків, а виключно з регіональних водозбірних басейнів[4].
Наявність Asphataria вказує на те, що озеро Птолемей було прісноводним озером[21], особливо близько до його приток[34], хоча іноді з солонуватими фазами[35]. Опадів у той час було близько 300 мм/рік[36].
На рівні води 550 м озеро Птолемей було б пов'язане з палеодренажною системою, що належить до плато Аб'яд[37]. Можливий зв'язок між озером Птолемей і ваді Ховар, яке впадає в Ніл[3][38], але це не доведено[39]. При рівні води 577—583 м озеро Птолемей вилилося б у ваді Арід[17].
Озеро Птолемей мало різноманітну екосистему[39], особливо в його південно-західному секторі, де притоки утворювали річкові дельти з різноманітним середовищем; а саме береги, плавні, мілкі озера та болота[40]. Види рослин, задокументовані з озера Птолемей: Acacia та Tamarix, а також Balanitos aegyptiaca та Capparis decidua[25]. Різні водні системи сприяли розмноженню рослин[41]. На південному та західному берегах озера утворилися плавні[23], що, ймовірно, простягалися по всьому його периметру, а іноді й у відкритій воді[4]. Існування рогозу свідчить про те, що мали місце фази мілководного озера[21]. Мікробіаліти[en][42] і строматоліти також утворилися на берегах озера[43].
Черепашкові, знайдені в озері, містять Candonopsis, Cyprideis, Cypridopsis, Cyprilla, Darwinula, Herpetocypris і Limnocytherae[35]. У деяких місцях діатомові водорості були досить поширені, щоб утворити родовища діатоміту[34].
В озері Птолемей існувало близько 10—18 видів риб[4][27], таких як Clarias lazera, Lates niloticus і Synodontis[21]. Крім того, на території колишнього озера були знайдені скам'янілості сухопутних черепах[4], водних черепах і бегемотів. Про існування болотних тварин у регіоні вже повідомлялося на карті 1858 року[1]. Інші тварини, задокументовані у скам'янілостях, містять нільського крокодила та види пеломедузові і трикігтеві черепахи[25]. Бджоли, молюски та черви були активними в озерних відкладеннях, тоді як бубалові, слони, жирафи[4], інші копитні[44], а також інші тварини[26], такі як очеретяні щури, жили навколо озера[44].
Південний берег озера Птолемей міг бути населений неолітичними скотарями[45]. Крім того, в регіоні навколо колишнього озера було знайдено багато людських артефактів[46], деякі з яких, можливо, мали релігійно-духовне значення[40].
Басейн озера, ймовірно, утворився до голоцену внаслідок вітрової ерозії[47]. Під час плейстоцену в районі північного озера Птолемей утворилося «озеро Сідік». Воно датоване 21 600 ±600 роками до н. е.[48], в той час як жодних озерних відкладень, що датуються пізнім плейстоценом, не знайдено; клімат на той момент був таким же сухим, як і сьогодні[49].
Озеро Птолемей існувало як прісноводне озеро вже приблизно 9180 ±185 років тому[50]. Тимчасовий низький рівень води датується 7470 ±100 і 8100 ±80 роками до н. е. Низький рівень був пов'язаний з сильним трофічним ростом[51]; низини на рівні озера дозволили наземним тваринам досягти внутрішньої частини басейну озера[44]. Радіовуглецеве датування крейди у ваді, що впадало в озеро з півночі, показало вік 6680 ±135 і 6810 ±70 років до н. е.[30]. Інші дати з північних берегів — 7900—6400 років до н. е. та 9250—3800 років до н. е.[50]. Дати, отримані зі скам'янілостей риб у північних районах, складають 2360 ±65 і 3285 ±70 років до н. е., коли рівень озера був менш стабільним[30]. У даних про викопні рештки не збережено реальних подій висихання[52].
Ваді, що впадають в озеро, транспортували воду ще 3300—2900 і 3300—2400 років тому на південній і північній стороні відповідно. Під час висихання озеро розпалося на окремі басейни[51]. Дефляція видалила наймолодші відкладення, тому точний час, коли озеро зникло, невідомий[44]. Сьогодні вітрова ерозія є домінуючим процесом у цьому регіоні; північно-східні пасати утворили піщані відкладення, включаючи бархани на південно-західній стороні колишнього озера[18].
Озеро Птолемея пов'язане з Нубійським водоносним шаром; під час моделювання максимальний рівень води у водоносному горизонті досягав поверхні озера[53], і близько 3 км³ води з озера потрапляло у водоносний горизонт щороку[54]. Озеро також сприяло обміну між видами озера Чад і Нілу[5].
- ↑ а б в г Pachur та Altmann, 2006, с. 205.
- ↑ а б Elsheikh, Abdelsalam та Mickus, 2011, с. 82.
- ↑ а б Pachur та Altmann, 2006, с. 219.
- ↑ а б в г д е Pachur, 1997, с. 229.
- ↑ а б в Pachur та Altmann, 2006, с. 35.
- ↑ а б в Pachur, 1997, с. 228.
- ↑ Hoelzmann та ін., 2001, с. 193.
- ↑ а б Gossel, Ebraheem та Wycisk, 2004, с. 705.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 226.
- ↑ Hoelzmann та ін., 2001, с. 213.
- ↑ а б Elsheikh, Abdelsalam та Mickus, 2011, с. 83.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 221.
- ↑ Pachur, 1997, с. 240.
- ↑ Ghoneim та El-Baz, 2007, с. 5008, 5009.
- ↑ Ghoneim та El-Baz, 2007, с. 5001.
- ↑ Ghoneim та El-Baz, 2007, с. 5013.
- ↑ а б Ghoneim та El-Baz, 2007, с. 5014.
- ↑ а б Pachur, 1997, с. 231.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 216.
- ↑ Pachur, 1997, с. 238.
- ↑ а б в г д Pachur та Altmann, 2006, с. 207.
- ↑ Quade та ін., 2018, с. 9—11.
- ↑ а б Pachur та Altmann, 2006, с. 212.
- ↑ Ghoneim та El-Baz, 2007, с. 5010.
- ↑ а б в г Pachur та Altmann, 2006, с. 206.
- ↑ а б Pachur, 1997, с. 230.
- ↑ а б Pachur та Altmann, 2006, с. 36.
- ↑ Hoelzmann та ін., 2001, с. 214.
- ↑ Ghoneim та El-Baz, 2007, с. 5005.
- ↑ а б в Pachur та Altmann, 2006, с. 208.
- ↑ Pachur, 1997, с. 239.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 230.
- ↑ Elsheikh, Abdelsalam та Mickus, 2011, с. 84.
- ↑ а б Pachur, 1997, с. 235.
- ↑ а б Pachur та Altmann, 2006, с. 465.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 222.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 236.
- ↑ Pachur, 1997, с. 233.
- ↑ а б Pachur та Altmann, 2006, с. 218.
- ↑ а б Pachur, 1997, с. 234.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 224.
- ↑ Pachur, 1997, с. 236.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 220.
- ↑ а б в г Pachur та Altmann, 2006, с. 228.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 44.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 231.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 294.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 223, 224.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 227, 228.
- ↑ а б Pachur та Altmann, 2006, с. 209.
- ↑ а б Pachur та Altmann, 2006, с. 210.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 468.
- ↑ Gossel, Ebraheem та Wycisk, 2004, с. 708.
- ↑ Pachur та Altmann, 2006, с. 229.
- Elsheikh, Ahmed; Abdelsalam, Mohamed G.; Mickus, Kevin (1 August 2011). Geology and geophysics of the West Nubian Paleolake and the Northern Darfur Megalake (WNPL–NDML): Implication for groundwater resources in Darfur, northwestern Sudan. Journal of African Earth Sciences. 61 (1): 82—93. Bibcode:2011JAfES..61...82E. doi:10.1016/j.jafrearsci.2011.05.004.
- Ghoneim, E.; El-Baz, F. (20 November 2007). DEM‐optical‐radar data integration for palaeohydrological mapping in the northern Darfur, Sudan: implication for groundwater exploration. International Journal of Remote Sensing. 28 (22): 5001—5018. Bibcode:2007IJRS...28.5001G. doi:10.1080/01431160701266818. ISSN 0143-1161. S2CID 88510033.
- Gossel, W.; Ebraheem, A. M.; Wycisk, P. (1 December 2004). A very large scale GIS-based groundwater flow model for the Nubian sandstone aquifer in Eastern Sahara (Egypt, northern Sudan and eastern Libya). Hydrogeology Journal. 12 (6): 698—713. Bibcode:2004HydJ...12..698G. doi:10.1007/s10040-004-0379-4. ISSN 1431-2174. S2CID 128894657.
- Hoelzmann, Philipp; Keding, Birgit; Berke, Hubert; Kröpelin, Stefan; Kruse, Hans-Joachim (15 May 2001). Environmental change and archaeology: lake evolution and human occupation in the Eastern Sahara during the Holocene. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 169 (3–4): 193—217. Bibcode:2001PPP...169..193H. doi:10.1016/S0031-0182(01)00211-5.
- Pachur, Hans-Joachim (April 1997). Der Ptolemäus-See in Westnubien als Paläoklimaindikator. Petermanns Geographische Mitteilungen (нім.) (141): 227—250.
- Pachur, Hans-Joachim; Altmann, Norbert (2006). Die Ostsahara im Spätquartär (нім.). Springer Berlin Heidelberg. doi:10.1007/978-3-540-47625-2. ISBN 978-3-540-47625-2.
- Quade, J.; Dente, E.; Armon, M.; Dor, Y. Ben; Morin, E.; Adam, O.; Enzel, Y. (2018). Megalakes in the Sahara? A Review. Quaternary Research. 90 (2): 9—11. Bibcode:2018QuRes..90..253Q. doi:10.1017/qua.2018.46. ISSN 0033-5894.
- Ghoneim, E.; El‐Baz, F. (20 листопада 2007). DEM‐optical‐radar data integration for palaeohydrological mapping in the northern Darfur, Sudan: implication for groundwater exploration. International Journal of Remote Sensing (англ.). Т. 28, № 22. с. 5001—5018. doi:10.1080/01431160701266818. ISSN 0143-1161. Процитовано 17 травня 2023.
