Ойген Фелікс Швальбе

Ойген Фелікс Швальбе
нім. Eugen Felix Schwalbe
Швальбе — другий праворуч (Франція, 1944).
Народився	25 березня 1892(1892-03-25) Гройч, Лейпциг, Саксонія
Помер	12 червня 1974(1974-06-12) (82 роки) Білефельд, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Срібний німецький хрест Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха Лицарський хрест 2-го класу ордена Заслуг (Саксонія) Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Медіафайли у Вікісховищі

Ойген Фелікс Швальбе (нім. Eugen Felix Schwalbe; 25 березня 1892 — 12 червня 1974) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Син фермера. 1 квітня 1912 року поступив на службу добровольцем в Саксонську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері.

Зліва направо: Швальбе, Фрідріх-Вільгельм Нойманн і Гюнтер фон Клюге відвідують Атлантичний вал (Північна Франція, травень 1944).

З 26 серпня 1939 року — командир 461-го піхотного полку. Учасник Польської і Французької кампаній. З 28 липня 1940 року — керівник 3-ї контрольної комісії сухопутних військ. З 1 лютого 1941 року — командир 109-го піхотного полку. 23 листопада 1941 року відправлений у резерв ОКГ. З 27 вересня 1942 року — командир 344-ї піхотної дивізії. З 30 вересня 1944 року — командир 67-го армійського корпусу. 16 грудня знову відправлений у резерв ОКГ. З 22 грудня — командир 88-го армійського корпусу.

Сім'я

15 вересня 1928 року одружився з Елізабет Кмот. В 1933 році в пари народився син.

Звання

• Однорічний доброволець (1 квітня 1912)
• Віце-фельдфебель (1913)
• Лейтенант резерву (22 грудня 1914)
• Лейтенант (26 березня 1917) — патент від 22 грудня 1912 року.
• Оберлейтенант (26 жовтня 1918) — патент від 31 січня 1918 року.
• Гауптман (1 лютого 1927)
• Майор (1 вересня 1934)
• Оберстлейтенант (1 березня 1937)
• Оберст (1 березня 1940)
• Генерал-майор (1 жовтня 1942)
• Генерал-лейтенант (1 жовтня 1943)
• Генерал піхоти (1 березня 1945)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (31 травня 1916)
• Орден Заслуг (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу з мечами (9 грудня 1917)
• Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу з мечами
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (5 жовтня 1939)
  • 1-го класу (26 травня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста (13 липня 1940)
• Сертифікат пошани (№ 188; 30 липня 1941)
• Нагрудний знак «За поранення»
  • в чорному (23 жовтня 1941)
  • в сріблі (26 червня 1942)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Німецький хрест
  • в сріблі (30 жовтня 1943)
  • в золоті (7 грудня 1944)

Посилання

• Біографія.

Примітки

Виноски

Джерела