Ой одна я, одна…

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ой одна я, одна…
Жанрвірш
АвторТарас Шевченко
Моваукраїнська
Написано1847
Опубліковано1860

«Ой одна я, одна…» — вірш Тараса Шевченка, написаний 1847 року у С.-Петербурзі.

Написання

[ред. | ред. код]

Збереглося кілька чистових автографів вірша: в окремому рукопису циклу «В казематі»[1]; у «Малій книжці»[2]; у «Більшій книжці»[3]. Автографи не датовані[4].

Вірш датується за місцем автографа в окремому рукопису циклу «В казематі» та часом ув'язнення Шевченка з 17 квітня по 30 травня 1847 року у казематі III відділу, орієнтовно: 17 квітня — 19 травня 1847 року, місце написання — С.-Петербург[4].

Первісний автограф не відомий. До найранішого відомого рукопису циклу «В казематі» вірш переписано першим, раніше від поезії «Весеннє сонечко ховалось…» («Н. Костомарову»), яка в окремому автографі[5] має дату: «1847 мая 19». З цього рукопису Шевченко після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, наприкінці 1849-го (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), переписав вірш у складі циклу під № 1 у кінці першого зшитка за 1847 рік «Малої книжки» з виправленням рядка 12: замість «Уже й в'янути стала» — «Уже й старітись стала». 18 березня 1858 року під час перебування в Москві поет переписав вірш з «Малої книжки» до «Більшої книжки» з новим виправленням рядка 12: «І зросла — не кохалась». Текст «Більшої книжки» є остаточним[4].

Влітку 1856 року, не пізніше 15 серпня, список з чистового рукопису автографа циклу «В казематі» (крім поезії «Не спалося, а ніч, як море…»), що належав тоді В. Тарновському, зробив П. Куліш[6]. Його текст ідентичний тексту рукопису-автографа циклу «В казематі»[4].

Публікація

[ред. | ред. код]

Вперше надруковано в журналі «Народное чтение» (1860 рік, № 3, стор. 151) з відміною у рядку 12: «Та вже й в'янути стала» замість «Уже й в'янути стала», як було в автографі циклу «В казематі»[4].

Різночитання 12-го рядка з нині не відомого рукописного списку Г. Мордовцевої 1859 року подав В. М. Доманицький у примітці до вірша «Ой одна я, одна…» у редагованому ним «Кобзарі» 1908 року: «Долі-щастя не мала»[7][4].

Відомі списки твору в рукописних збірках: «Кобзар» (1861), що належав І. П. Левченкові[8] «Сочинения Т. Г. Шевченка» (1862)[9], «Стихотворения Шевченка»[10], «Кобзар» (1865), переписаний Д. Демченком[11][4].

Вперше вірш введено до збірки творів у виданні; «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» (СПб., 1867 рік, стор. 384) і того ж року у виданні: «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1867 рік, том 2, стор. 221). В обох виданнях подано за першодруком 12-й рядок: «Та вже й в'янути стала»)[4].

Сюжет

[ред. | ред. код]

В основі поезії «Ой одна я, одна…» — народнопісенний мотив. Він зустрічається і в народній пісні, яку у 1880-х роках записав на батьківщині поета в селі Кирилівці його племінник Андрій (син брата Йосипа)[4]. Перші два рядки мають і текстуальний збіг. У пісні:

Ой сама я, сама,
Як билина в полі[12].

У Шевченка:

Ой одна я, одна,
Як билиночка в полі[13].

Подібний мотив звучить і в піснях «Сама я, самесенька, як билина в полі…», «Ой сама ж я, сама…», «Ой сама я, сама, як билина в полі…», записаних у середині XIX ст. і опублікованих у виданні: «Труды этнографическо-статистической экспедиции… собранные П. П. Чубинским» (стор. 558, 565, 619)[4].

Провідний у цій поезії мотив дівочої самотності й сирітства започаткований ще 1838 року «Думкою» («Нащо мені чорні брови»)[14].

Музика

[ред. | ред. код]

На музику твір поклали М. Лисенко, В. Заремба, Д. Клебанов, І. Шамо тощо[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ІЛ, ф. 1, № 69, с. 1
  2. ↑ ІЛ, ф. 1, № 71, с. 27
  3. ↑ ІЛ, ф. 1, № 67, с. 65
  4. ↑ а б в г д е ж и к л «Ой одна я, одна…» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 11-20; 549—570.] litopys.org.ua Процитовно 11 жовтня 2024
  5. ↑ ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 2, № 2
  6. ↑ ІЛ, ф. 1, № 77, с. 1 — 2
  7. ↑ Шевченко Т. Кобзар. — 2-ге вид. — СПб. — 1908. — С. 626
  8. ↑ ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 3, с. 465
  9. ↑ ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 303
  10. ↑ ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 2, № 7, арк. 34
  11. ↑ ІЛ, ф. 1, № 81, с. 87
  12. ↑ ІЛ, ф. 1, № 737, с. 76
  13. ↑ див.: Шубравський В. Є. Шевченко і пісня його краю // Народна творчість та етнографія. — 1977. — № 3. — С. 43 — 54
  14. ↑ а б «Ой одна я, одна…» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 59-75.] litopys.org.ua Процитовно 11 жовтня 2024

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ой_одна_я,_одна…&oldid=43667799